Справа № 527/2440/21 Номер провадження 11-кп/814/1216/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 жовтня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12021170510000374 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працюючий трактористом у ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 6991,69 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
21 вересня 2021 року близько 19 год. ОСОБА_8 прийшов до помешкання потерпілої ОСОБА_10 , розташованого по АДРЕСА_1 з метою припинення розповсюдження потерпілою неправдивої інформації щодо наявності між ними інтимних відносин.
Під час спілкування між ними виникла сварка на ґрунті тривалого конфлікту та особистої неприязні, під час якої обвинувачений умисно наніс потерпілій не менше двох ударів долонею правої руки в область голови, потім руками штовхнув ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала спиною на диван. Після чого ОСОБА_8 умисно наніс кулаком правої руки близько п'яти ударів по тулубу ОСОБА_10 в область грудної клітки з лівої сторони, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, що заподіяли смерть потерпілої.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок місцевого суду та виправдати ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України.
При цьому зазначає, що обвинувачений не заперечує перебування в будинку потерпілої, проте стверджує, що лише дав їй ляпас і в подальшому тілесних ушкоджень не наносив.
Вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_11 , яка не бачила обставин нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.
Припускає, що після того, як обвинувачений покинув домоволодіння потерпілої, інші особи могли зайти до будинку та вчинити злочин.
Звертає увагу на особу обвинуваченого, який на момент затримання офіційно працював, характеризується позитивно та має психічне захворювання.
Наголошує, що у кримінальному провадженні не визначено іншого потерпілого окрім ОСОБА_10 , яка померла.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухваливши новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі.
При цьому зазначає, що обвинувачений вину не визнав та намагається уникнути кримінальної відповідальності.
Звертає увагу, що злочин, внаслідок якого настала смерть людини, вчинено обвинуваченим на ґрунті малозначного конфлікту відносно жінки, яка в силу фізичних даних не могла чинити належний опір.
Інші учасники провадження вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про винуватість обвинуваченого у заподіянні потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило її смерть, є неприйнятними.
Як правильно встановив місцевий суд і ніким не заперечується, що 21 вересня 2021 року близько 19 год. ОСОБА_8 прийшов до помешкання ОСОБА_10 , де у них виникла сварка на ґрунті тривалого конфлікту та особистої неприязні, під час якої обвинувачений умисно наніс потерпілій удари долонею правої руки в область голови. При цьому інших осіб у будинку не було.
Версія сторони захисту, що ОСОБА_8 в подальшому ударів ОСОБА_10 не наносив, а злочин могла вчинити інша особа після того, як він залишив помешкання потерпілої, була належним чином перевірена місцевим судом і не знайшла свого підтвердження.
Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердила, що 21 вересня 2021 року ввечері прийшла до ОСОБА_10 і почула звук двох ляпасів. Зайшовши до кімнати, побачила там ОСОБА_8 який напівзігнутим стояв над потерпілою, що лежала на дивані, та стверджував, що ОСОБА_10 розбила його сім'ю. Він також хотів ударити і свідка ( ОСОБА_11 ), але почувши про намір останньої викликати поліцію, пішов з подвір'я.
При цьому, оскільки ОСОБА_10 була в стані алкогольного сп'яніння і не прохала про допомогу, свідок закрила двері так, щоб потерпіла не змогла їх відчинити зсередини, що неодноразово робила до цього, та зробила помітку, щоб було видно, чи остання виходила з будинку.
Вранці вона повернулася до будинку ОСОБА_10 і побачила що двері зачинені так, як вона їх залишила ввечері, а зайшовши до помешкання, виявила потерпілу без ознак життя.
Показання свідка ОСОБА_11 є стабільними, логічними, послідовними,підтверджені під час слідчого експерименту та, згідно з висновком судово-медичного експерта №103, можуть відповідати механізму спричинення тілесних ушкоджень потерплій ОСОБА_10 , а також повністю узгоджуються з іншими, дослідженими судом доказами.
Жодних об'єктивних даних, які б ставили під сумнів ці показання свідка матеріали провадження не містять і в апеляційній скарзі не зазначено.
Відсутні також будь-які докази того, що після залишення обвинуваченим і свідком помешкання потерпілої хтось інший заходив до будинку.
Більше того, під час проведення слідчого експерименту 23 вересня 2021 року сам ОСОБА_8 у подробицях, які можуть бути відомі лише учаснику події, відтворив обставини побиття потерпілої та підтвердив, що після ударів долонею в область голови наніс потерпілій, яка упала на диван, кулаком правої руки близько п'яти ударів по тулубу в область грудної клітки з лівої сторони.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий експеримент з участю ОСОБА_8 проведений у відповідності з вимогами ст.240 КПК України, з участю понятих, спеціалістів та захисника ОСОБА_7 .
За його результатами складений відповідний протокол, в якому докладно викладені умови і результати слідчого експерименту та доданий відеозапис слідчої дії.
При цьому жодних зауважень від учасників не надходило.
Крім того, показання ОСОБА_8 були перевірені під час судово-медичної експертизи і згідно з висновком №102 відповідають механізму спричинення тілесних ушкоджень потерплій ОСОБА_10 .
В свою чергу судово-медичний експерт у висновку №104 встановив, що причиною смерті ОСОБА_10 стала внутрішньочеревна кровотеча з подальшим розвитком шоку на фоні переломів 2-10 ребер по декільком анатомічним лініям прямого характеру; забою серця; рани легень з кровотечою в ліву плевральну порожнину; крововиливу в середостіння; розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечою та крововиливу в брижу тонкої кишки.
Ці ушкодження в своїй сукупності та по механізму свого утворення є тупою сукупною травмою, утворилися незадовго до часу настання смерті одномоментно, або у швидкій послідовності один за одним, в результаті багаторазової ударної травматичної дії тупого твердого предмета, якими могли бути як руки стиснуті в кулак, ноги у взутті або інший тупий предмет з подібними характеристиками.
Також експерт зазначає, що виявлені на трупі ОСОБА_10 тілесні ушкодження не характерні для утворення при самостійному вільному падінні з висоти власного зросту з подальшим ударом об обмежену контактуючу поверхню, як з наданим прискоренням, так і без нього.
Наведені докази спростовують версію обвинуваченого про непричетність його до заподіяння потерпілій умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило її смерть.
Доводи апеляційної скарги про наявність у обвинуваченого психічного захворювання є необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №436, ОСОБА_8 ні на даний час, ні в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає і не страждав, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, чи іншого хворобливого стану психіки та під дію ч.2, ч.3 ст.19, ст.20 КК України не підпадає, може постати перед слідством та судом і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Таким чином місцевий суд належним чином дослідив докази, що мають суттєве значення для з'ясування змісту та спрямованості умислу обвинуваченого та правової оцінки його дій і правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України.
Призначаючи покарання, місцевий суд дотримався приписів ч.2 ст.50, ст.65 КК України, належним чином урахував дані про особу винного, в тому числі і зазначені прокурором в апеляційній скарзі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання та конкретні обставини справи.
Призначене покарання є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і є справедливим, а тому підстав для його посилення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи особу ОСОБА_8 , який належних висновків не зробив, не розкаявся у вчиненому, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного судом покарання.
Всупереч доводам апеляційної скарги, відсутність інших потерпілих у даному провадженні, крім ОСОБА_10 , жодним чином не ставить під сумнів правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_8 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційні скарги захисника і прокурора не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4