Дата документу 24.10.2022 Справа № 336/2208/21
ЄУН 336/2208/21 Головуючий у І інстанції: Щаслива О.В.
Провадження № 22-ц/807/1813/22 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
24 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Бєлки В.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
У березні 2021 року ОСОБА_2 зврнулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що з 18 жовтня 2019 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Шлюбні відносини між сторонами припинені з жовтня 2020 року, в суді перебуває позов про розірвання шлюбу. У зв'язку з тим, що відповідач не бажає в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, хоча на думку ОСОБА_2 , він має таку можливість, адже є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини із всіх видів заробітку відповідача, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня звернення до суду з позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 березня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням в частині стягнення з нього судового збору, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у стягненні судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що звільнений від сплати судового збору відповіднодо п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як учасник бойових дій. Скаржник вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він подавав заяву, в якій повідомляв суд про свій статус учасника бойових дій з проханням врахувати цю обставину при вирішенні питання про розподіл судових витрат. На підтвердження свого статусу надав суду копію посвідчення серія НОМЕР_1 .
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Зважаючи на те, що переглядається справа про стягнення аліментів, ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вона є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення тільки в частині стягнення з нього судового збору, апеляційний суд не переглядає справу в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів в силу вимог статті 367 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року цим вимогам повною мірою не відповідає.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних із порушенням їхніх прав.
На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає статус, зокрема і учасників бойових дій, та гарантії їх соціального захисту.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.
Згідно з частиною восьмою Закону України від 06 листопада 2012 року № 5477-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про безоплатну правову допомогу» частину другу статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань».
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у першу чергу пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.
Таким чином, з 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг зі сплати судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмета судового захисту порушених прав (постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17 (провадження № 61-10344св19)
Положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечували сторони, що відповідач є учасником бойових дій. Про зазначений факт ОСОБА_1 повідомляв суд у своїй заяві від 18 листопада 2021 року, на підтвердження чого надавав копію посвідчення серія НОМЕР_1 (а.с. 87, 88), та просив суд врахувати цю обставину під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат в силу положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Проте суд першої інстанції на вказаний факт уваги не звернув. Оскаржуване рішення не містить думки суду щодо зазначених заяв відповідача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з урахуванням заяви відповідача щодо звільнення його від слати судового збору у вказаній справі, апеляційний суд виходить із завдань та основних засад судочинства (стаття 2 ЦПК України) та зауважує, що дотримання судом справедливої процедури передбачає належний розгляд судом усіх зауважень та заяв сторін.
Тобто, «суд» має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (Краска проти Швейцарії), § 30; (Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини при вирішенні питання розподілу судових витрат, а отже рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року належить скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави суми судового зору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2022 року не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 24 жовтня 2022року.
Головуючий:
Судді: