Справа № 953/12845/21
н/п 2/953/769/22
20 жовтня 2022 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Губської Я.В.,
при секретарі Мордухович К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
06.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням суми страхового відшкодування в розмірі 79 799,10 грн., моральної шкоди в розмірі 30 000 грн., а також судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 виданого ТСЦ 6350 він є власником автомобіля Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 . 08.03.2021 року о 20-00 год. в м.Харкові, вул.. Чкалова 2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Audi A7» д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду та набравши інертної швидкості, здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes Vito д.н.з. НОМЕР_4 , який стояв попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, внаслідок чого спричинені матеріальні збитки. Постановою Київського районного суду м.Харкова від 13.05.2021 року по справі №953/4649/21 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАп та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. Зазначена постанова набрала законної сили 24.05.2021 року. Вказав, що цивільно -правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на транспортний засіб «Audi A7» д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована. Відповідно до висновку експерта №10364 від 08.06.2021 року Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення авто товарознавчого дослідження вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 08.03.2021 року складає 209 149,10 грн. Вказав, що його автомобіль Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 застрахований та страхова компанія є членом МТСБУ, на підставі його заяви, 09.06.2021 року йому страховою компанією здійснено страхове відшкодування в сумі 129 350 грн. на його картку АТ КБ «Приватбанк». Враховуючи викладене, вважає, що з відповідача, який є винуватцем ДТП підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням в розмірі 79 799,10 грн. (209 149,10-129350 грн.). Крім того вказав, що він зазнав моральних страждань, пережив емоційний стрес, відчув негативні емоції, пов'язані з пошкодженням його новопридбаного авто, необхідністю його ремонту. Також він не міг користуватися усіма благами та перевагами, які надавав йому транспортний засіб. Окрім того, в автомобілі на момент ДТП знаходився його малолітній син ОСОБА_3 , якому 11 років, який дуже злякався та не міг декілька днів сідати в автомобіль. При цьому ОСОБА_4 перебувала у стані алкогольного сп'яніння та до теперішнього дня навіть не вибачилась за скоєне. Моральну шкоду він оцінює в 30 000 грн. також ним були понесені судові витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 4273,98 грн. (3088,98 грн. -вартість проведення авто товарознавчого дослідження, 85 грн. направлення листів учасникам ДТП, 1100 грн.- дефектування автомобілю на станції ТО).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2021 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву на позовну заяву не надала.
У відповідності до приписів ч. 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явилась в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином .
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 виданого ТСЦ 6350 позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 .
08.03.2021 року о 20-00 год. в м.Харкові, вул.. Чкалова 2, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Audi A7» д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималась безпечної дистанції та скоїла зіткнення з автомобілем Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду та набравши інертної швидкості, здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes Vito д.н.з. НОМЕР_4 , який стояв попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, внаслідок чого спричинені матеріальні збитки.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 13.05.2021 року по справі №953/4649/21 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАп та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. Зазначена постанова набрала законної сили 24.05.2021 року.
ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії, яка є членом Моторного (транспортного) страхового бюро з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Цивільно -правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на транспортний засіб «Audi A7» д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована.
Відповідно до висновку експерта №10364 від 08.06.2021 року Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса» за результатами проведення авто товарознавчого дослідження вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 08.03.2021 року складає 209 149,10 грн.
Згідно роздруківки з сайту «Приват 24» від 09.06.2021 року страхова компанія здійснила страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 129 350 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, з ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість заподіяної внаслідок ДТП шкоди в розмірі 79 799,10 грн. (209149,10 грн.- 129,350 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно роз'яснень даних в п. 4 та 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціонування Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Розгляд по суті і справедлива сатисфакція, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Такою особою у виниклих правовідносинах є відповідач ОСОБА_2 , як власник джерела підвищеної небезпеки, згідно ст. 1187 ЦК України, з вини якої завдано шкоду майну позивача.
Розмір шкоди, яка заподіяна позивачу даною дорожньо-транспортною пригодою, ґрунтується на Висновку експерта №10364 від 08.06.2021 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мало місце 08.03.2021 року та складає 209 149,10 грн.
Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була.
Відповідно до положень стаття 41 Закону Україну "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_1 відшкодовано майнову шкоду в сумі 129 350 грн. Залишок понесених витрат на проведення відновлювального ремонту, які поніс позивач крім виплачених страховою компанією коштів, складає 79 799,10 грн.
Виходячи із викладеного, суд прийшов до висновку, що за вирахуванням суми у розмірі 129 350 грн., ОСОБА_2 , як особа, з вини якої сталася ДТП, оскільки саме вона керувала автомобілем марки «Audi A7» д.н.з. НОМЕР_3 повинна сплатити позивачу вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки Toyota 4 Runner д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, у розмірі 79799,10 грн. (209149,10-129 350,00 грн.).
Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер правопорушення, а також інші обставин, що мають істотне значення, вимоги розумності та справедливості, а тому, враховуючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача було пошкоджено майно ОСОБА_1 , що змусило останнього вишукувати додатковий час для збору необхідних документів щодо відшкодування завданих збитків, докладати зусилля та витрачати особистий час для відновлення попереднього стану належному йому майна, змінити постійний спосіб свого життя, суд задовольняє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України і вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 1098,00 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач поніс витрати пов'язані пов'язані з розглядом справи в розмірі 4273,98 грн. (3088,98 грн. -вартість проведення авто товарознавчого дослідження, 85,00 грн.- направлення листів учасникам ДТП, 1100 грн.- дефектування автомобілю на станції ТО).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача і цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) вартість відновлювального ремонту за вирахуванням суми страхового відшкодування в сумі 79799,10 грн .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) судовий збір в розмірі 1098,00 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 4273,98 грн.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя : Я. В. Губська