ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 жовтня 2022 року м. Київ № 640/10442/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,
вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправними дій та рішень, скасування рішення, зобов'язання
вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) у якому просить:
- визнати протиправними і такими, що суперечать вимогам законодавства дії та рішення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та центрального апарату Пенсійного фонду України, вчинені та прийняті ними при вирішення питання про перерахунок пенсії позивача в період з 18 грудня 2019 року по 30 березня 2021 року;
- визнати протиправними і такими, що суперечать вимогам законодавства дії (бездіяльність) та рішення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та центрального апарату Головного управління Пенсійного фонду України, вчинені та прийняті ними під час розгляду звернень позивача в період з 18 грудня 2019 року по 30 березня 2021 року;
- визнати протиправними і такими, що суперечать вимогам законодавства дії та рішення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та центрального апарату Головного управління Пенсійного фонду України, вчинені у вересні 2020 року, які пов'язані із припиненням позивачу виплат і надбавок, передбачених законодавством України для учасників бойових дій;
- визнати протиправними і такими, що суперечать вимогам законодавства дії та рішення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та центрального апарату Головного управління Пенсійного фонду України щодо відображення в матеріалах електронної пенсії справи позивача неправдивих відомостей, про які вказано в позові;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене в листі від 13 березня 2020 року №2600-0303-8/35270 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки, затвердженої Генеральним прокурором України від 29 жовтня 2019 року №18-15зп, щодо суми середньомісячної (чинної) заробітної плати за 60 календарних місяців, що враховується для перерахунку пенсій;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 22 вересня 2020 року, викладене в листі заступника голови Пенсійного фонду України Король Т.І. від 11 лютого 2021 року №406233761/Ч-03/8-2800/21, у якому зазначено, що перерахунок пенсії позивача здійснено з 01 квітня 2020 року на підставі поданої позивачем заяви від 13 серпня 2020 року та довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового утримання) від 12 серпня 2020 року №21-1564зп;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки, затвердженої Генеральним прокурором України від 29 жовтня 2019 року №18-15зп без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового утримання) від 12 серпня 2020 року №21-1564зп без обмеження граничного розміру пенсії та з утриманням проведених раніше виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, з урахуванням проведених раніше виплат, здійснити перерахунок пенсії позивача та її виплату за 12 місяців, які передували зверненню позивача за перерахунком пенсії, тобто з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року у розмірі 90 % від суми 26 701,59 грн., зазначеній у довідці Генеральної прокуратури України про розмір щомісячного заробітку від 29 березня 2017 року №18-156зп;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з урахуванням проведених раніше виплат, здійснити з 01 квітня 2020 року нарахування та виплату коштів позивачу у вигляді доплат, надбавок та інших виплат, передбачених частиною 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та частиною 2 статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни». Виплату цих коштів здійснювати відповідно до вимог законодавства щомісячно у повному обсязі незалежно від розміру пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Голову правління Пенсійного фонду України привести у відповідність до реальних обставин та документів пенсійної справи позивача відомості, зазначені в матеріалах електронної пенсійної справи, усунути невідповідності та неправдиві відомості, зазначені у позовній заяві;
- визнати протиправні дії та рішення службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та центрального апарату Пенсійного фонду України, вчинені відносно позивача упродовж 2017-2021 років, дискримінацією за віковою, професійною та іншими ознаками. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві припинити вказані дії та поновити порушені права та свободи;
- зобов'язати Голову правління Пенсійного фонду України признати та провести службову перевірку (розслідування) за численними фактами порушення підлеглими йому співробітниками органів Пенсійного фонду України конституційних та громадянських прав і свобод, вимог законів України та норм міжнародного права за обставин, зазначених в позовній заяві, а також у зверненнях, направлених на ім'я позивача упродовж 2020-2021 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією, а також нараховану за період з 01 квітня 2020 року суму виплат для учасників бойових дій, здійснити позивачу разово та однією сумою з урахуванням висновків рішення суду за позовною заявою;
- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили для подання звіту про виконання рішення, постановленого за позовною заявою;
- попередити Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши судовий контроль за реальним виконанням рішення суду за позовною заявою.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача наявні законні підстави для перерахунку пенсії та підставі заяви від 18 грудня 2019 року із застосуванням відсотку від суми щомісячного заробітку (заробітної плати) на посаді прокурора, яку він обіймав на момент звільнення (90%).
Також позивач стверджував, що з 22 вересня 2020 року органом Пенсійного фонду змінено розмір пенсії позивача і фактично здійснено її перепризначення на нових умовах і розмірах, значно гірших від тих, на яких було призначено пенсію у 2009 році, адже із зазначеної дати розмір пенсії становить 60 % від суми щомісячного заробітку (грошового утримання), а розмір фактично виплачуваної пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, що становить 17 690,00 грн. На думку позивача, відповідач припинив виплачувати з вересня 2020 року щомісячні доплати до пенсії як учаснику бойових дій.
Додатково позивач просив врахувати, що всі його звернення залишилися не розглянутими або їх розглянуто частково і неповною мірою, рішення про відмову у перерахунку пенсії, а також рішення про перепризначення пенсії від виглядом її перерахунку, які позивач вважає незаконними, не переглянуте.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року ухвалив рішення, у якому дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини 12 статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України.
Згідно позиції представника відповідача, перерахунок проводиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Права на перерахунок пенсії за викладених умов виникають за зверненнями, що надходять, починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року. Після 13 грудня 2019 року нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не приймалися, а згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».
Також Конституційним Судом України у рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На думку представника відповідача, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними та повинні вирішуватися після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 з жовтня 2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати.
13 грудня 2019 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини 12 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (зі змінами), яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевказаного прийнятого рішення 18 грудня 2019 року позивач звернувся в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо здійснення перерахунку його пенсії відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, визначеній рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 справа №3-209/2018(2314/18, 2807/19) і на підставі довідки від 29 жовтня 2019 року №18-15зп, затвердженої Генеральним прокурором України, згідно якої середньомісячна сума місячної (чинної) заробітної плати за 60 календарних місяців становить 67 008,14 грн., а також виплати суми несплаченої (недоплаченої) позивачу пенсії за 12 місяців.
За результатами розгляду даної справи Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 13 березня 2020 року №2600-0303-8/35270 надано відповідь, що перерахунок проводиться з дати звернення за перерахунком пенсії. Права на перерахунок пенсій за викладених умов виникають за зверненнями, що надходять, починаючи з 13 грудня 2019 року, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13 грудня 2019 року. Однак, згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 не працює з 25 жовтня 2019 року, у зв'язку з чим відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача та Голови Пенсійного фонду України зі скаргами, в яких крім вищевказаного здійснення перерахунку пенсії просив призначити службове розслідування (перевірку) за фактами тривалого грубого порушення прав та свобод у сфері пенсійного забезпечення.
Пенсійний фонд України листом від 26 березня 2020 року №2800-030203-8/9695 у відповідь на скаргу позивача вказав, що пенсію ОСОБА_1 обчислено із заробітної плати, визначеної на підставі довідки про заробітну плату від 19 липня 2012 року №18-15-зп, виданої Прокуратурою Сумської області. Також повідомлено, що оскільки позивач звільнений із органів прокуратури 25 жовтня 2019 року, тобто до 13 грудня 2019 року (прийняття рішення Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019), то у проведенні перерахунку пенсії відмовлено, про що повідомлено листом від 13 березня 2020 року №2600-0303-8/35270.
Крім того, дана відповідь містить роз'яснення щодо відомостей, що містяться у особистому кабінеті позивача на веб-порталі Пенсійного фонду України.
29 липня 2020 року та 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 вчергове звернувся до Голови Пенсійного фонду України із скаргами, в яких зокрема, просив переглянути рішення щодо відмови у перерахунку пенсії і у відповідності до вимог Конституції та Закону України «Про прокуратуру» на підставі раніше поданих заяв та звернень позивача, а також довідки від 29 жовтня 2019 року №18-15зп, затвердженої Генеральним прокурором України, здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, визначеній рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.
У відповідь на скарги позивача повідомлено листом Пенсійного фонду України від 26 серпня 2020 року №22997-20896/Ч-03/8-2800/20, що відповідь по суті порушених питань надано листом Пенсійного фонду України від 26 березня 2020 року №2800-030203-8/9695.
Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням рішень Конституційного Суду України №7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 року, №6-р/2020 від 26 березня 2020 року, статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (у діючій редакції), статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-ІІІ).
За результатами розгляду вказаного звернення Пенсійний фонд України листом від 11 лютого 2021 року №406233761/Ч-03/8-28-00/21 зазначив ОСОБА_1 , що на підставі його заяви від 13 серпня 2020 року та довідки Офісу Генерального прокурора від 12 серпня 2020 року №21-1564зп про заробітну плату, визначену станом на 26 березня 2020 року, позивачу з 01 квітня 2020 року проведено перерахунок пенсії. Так, виплату пенсії за період з 01 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року забезпечено у вересні 2020 року разом з перерахованим розміром пенсії за вересень 2020 року. Також повідомлено, що при перерахунку пенсій працівникам прокуратури застосовуються норми статті 86 Закону №1697, чинні на момент проведення такого перерахунку пенсії. Тому, перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2020 року проведено з урахуванням вимог, чинних на дату проведення перерахунку (60 % від суми та не більше десяти прожиткових мінімумів).
23 лютого 2021 року позивач знову звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою, зокрема, щодо здійснення належного перерахунку його пенсійного забезпечення, в т.ч. з урахуванням рішень Конституційного Суду України №7-р(ІІ)2019 від 13 грудня 2019 року, №6-р/2020 від 26 березня 2020 року, однак за результатами її розгляду представник Пенсійного фонду України повідомив, що при перерахунку пенсій працівникам прокуратури застосовуються норми статті 86 Закону №1697, чинні на момент проведення такого перерахунку пенсії.
Незгода позивача із відмовою у здійсненні перерахунку зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині позовних вимог щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки, затвердженої Генеральним прокурором України від 29 жовтня 2019 року №18-15зп, щодо суми середньомісячної (чинної) заробітної плати за 60 календарних місяців, що враховується для перерахунку пенсій та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки, затвердженої Генеральним прокурором України від 29 жовтня 2019 року №18-15зп без обмеження граничного розміру пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат, суд виходить з наступного.
Так, на час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ):
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14 жовтня 2014 року ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року.
Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Відтак, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні:
жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;
законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року позивач 18 грудня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки від 29 жовтня 2019 року №18-151зп, затвердженої Генеральним прокурором України, згідно якої середньомісячна сума місячної (чинної) заробітної плати за 60 календарних місяців становить 67 008,14 грн.
При цьому, дана довідка видана не для здійснення перерахунку пенсії, а для підтвердження розміру заробітної плати позивача станом на дату його звільнення з органів прокуратури.
В контексті наведеного суд зазначає, що аналізуючи дане рішення Конституційного Суду України, наявні підстави для висновку, що працівники прокуратури мають право на перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року (дата втрати чинності положень частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами); перерахунок призначених пенсій проводиться з 01 січня 2020 року (перше число місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії); перерахунок призначених пенсій здійснюється на підставі довідки про складові заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, тобто довідки про складові заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, після 13 грудня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки від 29 жовтня 2019 року, тобто довідки, яка не відповідає відомостям про складові заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, тобто довідки про складові заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, після 13 грудня 2019 року, суд вважає правомірною відмову пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача саме на підставі довідки від 29 жовтня 2019 року.
При цьому, суд не заперечує наявність у позивача права на такий перерахунок за наявності довідки, виданої з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657.
При цьому, в частині вимог щодо зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки, суд зазначає, що спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог судам слід було відмовити.
Також, відповідно до позовної заяви позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити з 13 грудня 2018 року перерахунок та виплату без обмеження граничного розміру пенсії за вислугу років, однак суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про перерахунок та виплату пенсії з 13 грудня 2018 року, тобто за 12 місяців з дати виникнення права на цей перерахунок, на підставі рішення Конституційного Суду України по справі № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року слід відмовити, оскільки положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, які передбачають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, застосовуються з 13 грудня 2019 року, та не поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до 12 грудня 2019 року включно.
Так, Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2020 року у справі №334/3092/16-а(2-а/334/17/17) вказав, що до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» були чинними.
З огляду на викладене, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено пенсіонеру не більше як за 12 місяців, лише у випадку, якщо така особа не скористається правом на звернення до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії після винесення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.
Стосовно позовних вимог щодо перерахунку пенсії позивача, виходячи із розміру 90 % від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Офісу Генерального прокурора від 12 серпня 2020 року №21-1564зп без обмеження граничного розміру пенсії, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
У той же час, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган погоджується з наявністю у позивача права на перерахунок пенсії, проте заперечує щодо перерахунку пенсії виходячи із розміру 90 % від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Офісу Генерального прокурора №21-1564зп від 12 серпня 2020 року без обмеження максимального розміру пенсії.
Суд враховує, що на час призначення ОСОБА_1 пенсії у жовтні 2009 року особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).
Так, статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом №3668-VI у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 1 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 1 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом, норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Враховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд вважає, що до правовідносин стосовно визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №560/2120/20, Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2022 року №380/10419/21.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії з 01 квітня 2020 року стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно застосування відповідачем при перерахунку пенсії позивачу, призначеної йому відповідно до Закону №1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, то суд зазначає таке.
Так, за змістом статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Суд вважає, що положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Також суд звертає увагу на статтю 2 Рекомендації Ради Європи CM/Rec (2007) 7 Комітету міністрів державам - членам щодо належного адміністрування (Council of Europe Recommendation CM/Rec(2007)7 of the Committee of Ministers to member states on good administration), згідно з якою адміністративні органи повинні діяти відповідно до закону; вони не повинні вживати довільних заходів, навіть застосовуючи свій розсуд.
При цьому, суд звертає увагу, що у контексті принципу законності загальноприйнято вважати, що незастосування закону можливо лише за умови:
1. встановлення судом ознак неконституційності такого закону в цілому або окремих його положень (частина четверта статті 7 КАС України): якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії; у такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України;
2. подолання судом встановлених колізій та застосування іншого акта вищої або такої ж юридичної сили (частина третя та п'ята статті 7 КАС України): у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України;
3. встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону».
Аналогічний підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2021 року у справі №580/585/21, від 08 листопада 2021 року у справі №580/492/21, від 24 грудня 2021 року у справі №260/4377/20, від 11 травня 2022 року у справі № 420/6617/20 та від 01 вересня 2022 року в справі №380/10419/21.
Крім того, відповідно до Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (Opinion no.11 (2008) of the Consultative Council of European Judges (CCJE) to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the quality of judicial decisions) суддівські рішення в основному ґрунтуються на законах, прийнятих законодавчими органами, або, якщо це країни загального права, на законах та на принципах, встановлених судовим прецедентом.
При розгляді даної справи суд також бере до уваги позицію Європейської комісії за демократію через право (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law, пункт 23), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року), що стосується формули «accordance to the law» («відповідність закону»), згідно з якою суд загалом вимагає лише того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму. Це також відповідає принципу ex lege (у відповідності із законом; згідно з прямою дією норми права).
З огляду на викладене, суд вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, від 17 вересня 2020 року у справі №826/11471/18, від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, а також Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19, від 30 грудня 2021 року у справі №500/101/21, від 12 січня 2022 року у справі №140/16989/20, від 5 травня 2022 року у справах №580/3812/21, №580/4123/21, №260/962/20, №460/830/21 та від 5 липня 2022 року у справі №580/5431/21.
Оскільки внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, то з огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також у цій справі суд вважає за необхідне урахувати висновки Європейського суду з прав людини у справі Grudiс v. Serbia про те, що у сфері соціального законодавства, у тому числі в сфері пенсійних виплат, держави користуються широкою свободою розсуду, що в інтересах соціальної справедливості та економічного добробуту може законно змусити їх коригувати, обмежувати або навіть зменшувати розмір пенсійних виплат, які, як правило, виплачуються кваліфікованому населенню (заява № 31925/08, пункт 72).
В частині позовних вимог щодо оскарження рішень, наданих відповідачем за результатами розгляду його звернень, то суд зазначає, що такі рішення позивач оскаржує з підстав незгоди із нездійсненими перерахунками пенсії, підстав для яких судом не вбачається, відтак, на думку суду, такі вимоги є дослідженими та вирішеними при розгляді питання обґрунтованості відмов у здійсненні перерахунку, а тому і дана частина вимог не підлягає задоволенню.
Стосовно оскарження дій та відповідей Пенсійного фонду України, суд вказує, що такі вимоги повинні бути зверненні до такого органу, однак у статусі відповідача він позивачем не зазначений.
Стосовно вимоги позивача щодо встановлення судового контролю в даній справі, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Крім того, обов'язковою умовою встановлення судового контролю є задоволення вимог позивача, підстав для чого в межах даного спору за наявних матеріалів справи судом не вбачається.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, підстави для здійснення розподілу витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук