21 жовтня 2022 року справа № 580/1042/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - обслуговуючий кооператив «Діамант Равина», про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.08.2022 просить визнати протиправним та нечинним наказ Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 16.11.2021 представником позивача було отримано, зокрема, припис від 10.11.2021 №35, яким зупинено підготовчі та будівельні роботи, як такі що проводяться в межах охоронної зони пам'ятки історії місцевого значення - Могила цадика Нахмана, в якому зроблено посилання на оскаржуваний наказ, яким затверджені режими використання зон охорони пам'ятки. Вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства, оскільки відсутні порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них. Також позивач вказує, що «Могилу цадика Нахмана 1811р.» не занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Вважає, що оскаржуваний наказ безпосередньо застосований до позивача, чим порушує його право на здійснення будівельних робіт у житловому будинку готельного типу за адресою: Черкаська обл., м. Умань, вул. Пушкіна, 56. Додатково позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є нормативно-правовим актом, тому він протиправно не оприлюднений в засобах масової інформації та не зареєстрований в органах юстиції.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2022 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 скасовано, а справу №580/1042/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах відсутнє порушення будь-яких прав та інтересів позивача внаслідок затвердження охоронних зон пам'ятки з огляду на фізичну та фактичну відсутність на земельній ділянці нерухомого майна, що належало б позивачу. Крім того, зазначено, що оскаржуваний наказ не є актом індивідуальної дії по відношенню до позивача, оскільки ним було лише затверджено межі та режими використання зон охорони пам'ятки історії місцевого значення «Могила Цадика Нахмана 1811р.». Відповідач зазначив, що рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995, № 23 “Могилу Цадика Нахмана 1811 року” було внесено до Списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави, тому межі зон охорони пам'яток культурної спадщини можуть бути впровадженні до затвердження історико-архітектурного опорного плану, а віднесення могили ОСОБА_2 до пам'яток історії та культури здійснено до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» відповідно до рішення Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23, у зв'язку із чим в силу вимог «Прикінцевих положень» Закону України «Про охорону культурної спадщини» вона визнається пам'яткою. Також вказано, що дотримання або не дотримання строку оприлюднення рішень суб'єктів владних повноважень взагалі не може слугувати підставою для визнання такого рішення протиправним та не тягне за собою автоматичного його скасування. Таким чином, відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 06.09.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - обслуговуючий кооператив «Діамант Равина».
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.
Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи позивача, які викладені відповіді на відзив є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
Заслухавши пояснення представників учасників справи усною ухвалою суду від 03.10.2022, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Французької Республіки та з 25.11.2015 власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110800000:02:005:0010.
Позивачем 08.04.2016 було отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.06.2016 ним проводились будівельні роботи житлового будинку готельного типу.
Наказом Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області» затверджено межі та режими використання зон охорони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана. 1811р.», визначених науково-проектною документацією «Визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана» (рішення виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23) на території Історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера Брацславських хасидів цадика Нахмана у м.Умань (Указ Президента № 283/94 від 07 червня 1994 року)» виготовленої на замовлення Міжнародного Благодійного Фонду імені Рабі Нахмана з Бреславу.
16.11.2021 представником позивача отримано, зокрема, припис від 10.11.2021 №35, яким зупинено підготовчі та будівельні роботи, як такі що проводяться в межах охоронної зони пам'ятки історії місцевого значення - Могила цадика Нахмана, в якому зроблено посилання на оскаржуваний наказ, яким затверджені режими використання зон охорони пам'ятки.
Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та нечинним звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно ч.ч. 4, 5 ст.54, ст. 66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Нормативно-правовим актом, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III).
Відповідно до преамбули Закону №1805-III об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону №1805-III до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.
Разом з цим, положеннями розділу X «Перехідні положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Частиною ч. 1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ, визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема:
- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини;
- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;
- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого населення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;
- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Судом із матеріалів справи встановлено, що місто Умань Черкаської області внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.
Рішенням сесії Виконавчого комітету Уманської міської ради від 22.05.1992 №10 віднесено землю за адресою по вул. Бєлінського, 1 площею 0,4698 га до категорії земель історико-культурного призначення.
Указом Президента України від 07.06.1994 №283/94 створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана в м. Умані Черкаської області.
Уманським міськвиконкомом прийнято рішення від 14.07.1994 №264 «Про заходи на виконання Указу Президента України про створення історико-культурного центру в м.Умань», яким задоволено прохання іудейської общини брацлавських хасидів м. Умань про створення Історико-культурного центру на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів цадика Нахмана.
Рішенням від 10.11.1994 №431 виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів було зареєстровано положення про Історико-культурний центр, пунктом 1.7. якого було визначено, що на території центру в межах охоронних зон будь-які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони пам'яток історії та культури, а також з громадою.
Рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23 могила цадика Нахмана.1811р. у м. Умані (вул. Бєлінського, біля буд. №1) включена до переліку пам'яток історії і культури області, які знаходяться під охороною держави (реєстраційний номер 3940).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» зобов'язано, зокрема, обласні держадміністрації із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації; провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.
Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин, упродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.
Пунктом 3 цього розпорядження зобов'язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та місць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.
Пунктом 4 цього розпорядження зобов'язано Раду міністрів Автономної Республіки, Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.
Необхідно зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Визначення меж територій пам'яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони належить до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (пункт 4 частини 1 статті 6 Закону №1805-III).
Згідно з підпунктом 6 пункту 5 Положення про Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації затвердженого розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 28.03.2017 № 136 (зі змінами) Управління забезпечує в межах в своїх повноважень визначення меж територій пам'яток культурної спадщини місцевого значення та затвердження їх зон охорони, встановлення режиму використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони.
Згідно із частинами 1, 2 статті 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 32 Закону №1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Таким чином, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації є контролюючим органом з питань охорони культурної спадщини, як наслідок, відповідачем у відповідності до вимог вищезазначених вимог правомірно винесено оскаржуваний наказ від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області», тому необґрунтованим є посилання позивача про відсутність порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них.
Крім того, між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки було укладено Угоду про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994р.
У параграфі 1 вказаної Угоди встановлено, що Кожна із Сторін вживатиме належних заходів для охорони і збереження культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп (далі іменуються «Групами»), які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни. Поняття «культурна спадщина», що стосується цілей цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.
Параграфами 4,5 Угоди передбачено, що у випадках, коли власті та зацікавлені організації заявляють, що групи не в змозі самі забезпечити належну охорону та збереження своєї культурної спадщини, кожна із Сторін вживатиме спеціальних заходів з метою забезпечення такої охорони та збереження її на своїй території, а також запрошуватиме до співробітництва іншу Сторону та її громадян там, де є потреба в допомозі з цією метою; майно, згадане в параграфі 4, яке має особливу значимість, буде визначене в списку власності, який буде оприлюднений і переданий відповідним місцевим органам, все майно, визначене таким чином, буде захищене, збережене і позначене спеціальною табличкою, до нього буде забезпечено доступ громадськості.
Згідно з параграфом 7, ніщо в цій Угоді не може тлумачитись таким чином, що звільняло б іншу Сторону від її зобов'язань за Конвенцією про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини 1972 року або за будь-якою іншою угодою щодо охорони культурної спадщини.
Відповідно до параграфу 9 Угоди спори стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди передаватимуться на розгляд органам, згаданим у параграфі 6.
Параграфом 6 Угоди передбачено, зокрема, що для здійснення контролю за виконанням цієї Угоди буде створена Спільна комісія з питань культурної спадщини. Рішення Комісії потребуватимуть згоди членів обох Сторін.
З аналізу положень цієї Угоди суд дійшов висновок, що її метою було забезпечення охорони культурної спадщини всіх національних, релігійних або етнічних груп, які проживають або проживали на її території і були такими жертвами Другої світової війни.
Суд із відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом та Восьмим апеляційним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа №2-а/7780/11, ппредметом розгляду якої слугувало визнання давніх поховань в межах Стародавнього Єврейського кладовища у м. Умань об'єктом культурної спадщини національної меншини місцевого значення.
Під час розгляду вищезазначеної справи №2-а/7780/11, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном, Єврейське кладовище внесено до переліку пам'яток за №UA23030102. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі. Доказом цього є Витяг з Реєстру Американської комісії при Держдепартаменті США зі збереження американської культурної спадщини за кордоном, яким кладовище вулиць Белінського, Пушкіна в м. Умані зареєстровано за №UA23030102. Комісія як агенція уряду Сполучених Штатів Америки, відокремлена від будь-якого іншого агентства, вжила спеціальних заходів з метою забезпечення охорони культурної спадщини та її збереження і поширила дію Угоди про охорону і збереження культурної спадщини від 04.03.1994р. на об'єкт “Давні поховання Єврейського цвинтаря”, ХІХст., що знаходиться: Черкаська обл., м. Умань, вул. Пушкіна, Белінського, Перовської, незважаючи на те, що стародавні поховання не відносяться до періоду Другої світової війни. Українська держава, вводячи мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі, також поширила дію вказаної міждержавної угоди на єврейські кладовища.
Частиною 2 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Також судом враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №2-а/7780/11, згідно яких “...проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, надання їм офіційного статусу пам'ятки, має передувати організація і встановлення меж їх території...”.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана. 1811р.» покликане для забезпечення її збереження і належного функціонування, як об'єкта культурної спадщини.
Щодо посилання позивача на те, що «Могила цадика Нахмана. 1811р.» у місті Умань не занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та не перебуває на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», отже не може вважатись пам'яткою історії та культури місцевого значення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону №1805-ІІІ пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) -об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно положень розділу X «Перехідні положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 07.02.1995 №23, відповідно до положень Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», «Могила цадика Нахмана.1811р.» у м. Умань (вул. Бєлінського, біля буд. №1) включену до переліку пам'яток історії і культури області, які знаходяться під охороною держави (реєстраційний номер 3940).
Враховуючи факт включення «Могила цадика Нахмана 1811р.» у м. Умань до переліку пам'яток історії і культури області, які знаходяться під охороною держави відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», тому суд дійшов висновку що вищезазначена могила є пам'яткою в силу «Перехідних положень» Закону України «Про охорону культурної спадщини» та відповідно має охоронятися у відповідності з його приписами.
З урахуванням зазначеного, факт не внесення вищенаведеного об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України - не є визначальною ознакою для віднесення об'єкту до пам'яток історії і культури відповідно до положень Закону №1805-ІІІ, як наслідок, дана обставина не муже слугувати підставою для визнання протиправним наказу відповідача від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області».
Щодо посилання позивача про те, що оскаржуваний наказ є нормативно-правовим актом, тому він протиправно не оприлюднений в засобах масової інформації та не зареєстрований в органах юстиції, то суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення №731).
Відповідно до п. 1 Положення №731 державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Згідно п. 2 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов'язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб'єкта нормотворення.
Відповідно до положень ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Однак суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набирають чинності після реєстрації з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію.
Таким чином, не проведення державної реєстрації та не оприлюднення відповідачем наказу від 09.04.2021 №41 «Про затвердження меж та режимів використання зон охорони пам'ятки місцевого значення м. Умань Черкаської області», як нормативно-правового акту місцевої державної адміністрації - не свідчить про його не чинність, у відповідності до загальної вимоги ст. 57 Конституції України, оскільки у відповідності до положень спеціальної норми, зокрема, ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», оскаржуваний наказ від 09.04.2021 №41 до моменту його державної реєстрації та оприлюднення лише вважається таким, що не набрав чинності.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ