Справа № 755/10261/22
"24" жовтня 2022 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040001328 від 08.06.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, раніше не судимого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
06.06.2022 року, ОСОБА_3 перебував у АДРЕСА_2 , де у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, поєднане з проникненням до житла.
Цього ж дня, приблизно о 21:08, ОСОБА_3 переліз через паркан на територію домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем якого є ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії залишаються таємними для користувачів житла і сторонніх осіб, ОСОБА_3 , шляхом прикладання фізичних зусиль, пошкодив замок вхідних дверей будинку та проник до його приміщення.
Продовжуючи свій злочинний умисел, перебуваючи в приміщенні будинку, а саме в одній з кімнат, взяв тюнер DV3-T2 «Strong» моделі «SRT 8500», чорного кольору, з проводами до нього та пультом, вартістю 400 грн.?
У подальшому, утримуючи при собі речі, що стали об'єктом злочинного посягання, ОСОБА_3 вийшов з будинку та покинув місце кримінального правопорушення, а викраденим розпорядився на свій розсуд, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_5 на суму 400 грн.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 06.06.2022 року приблизно о 21:00 він, знаючи про військовий стан, проник до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та вчинив крадіжку майна, що належить ОСОБА_5 , а саме: тюнер DV3-T2 «Strong» моделі «SRT 8500», чорного кольору, з проводами до нього та пультом, після чого місце злочину покинув та викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними, вчинені під час дії воєнного стану в державі. Крім того, вказав, що добровільно віддав викрадене майно потерпілій. У скоєному щиро каявся, попросив вибачення у потерпілої, запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде.
У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, вчинену в умовах воєнного стану, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, попросив вибачення у потерпілої, щиро каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: не одружений, працює не офіційно; під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; раніше не судимий; думку сторони обвинувачення, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України. Також суд враховує, що у своїй заяві і в судовому засіданні потерпіла будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов подавати не буде, оскільки викрадене майно (тюнер, вартістю 400 грн) було їй повернуто. Крім того, щодо покарання потерпіла просила не позбавляти волі обвинуваченого, а застосувати до нього іспитовий строк.
Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин даного кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що його перевиховання й виправлення можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні: - тюнер DV3-T2 марки «Strong» моделі «SRT 8500», чорного кольору, з проводами до нього та пультом «SRT 8500 HD», чорного кольору, що передано під зберігальну розписку ОСОБА_5 - залишити потерпілій ОСОБА_5 ;
- оптичний диск «CD-R» 52X 700 MB 80 MIN VIDEX Excellenti, на якому перебувають відеозапис з камери відеоспостереження, яка розміщена на фасаді будинку АДРЕСА_3 , від 06.06.2022 року - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- оптичний диск «CD-R» 52X 700 MB 80 MIN VIDEX Excellenti, на якому перебувають скріншоти з відеозапису з камери відеоспостереження, яка розміщена на фасаді будинку АДРЕСА_3 , від 06.06.2022 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому та потерпілій.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1