13 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/1500/18(917/1170/21)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.;
за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№219П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21) (повний текст рішення складено 28.12.2021 суддею Паламарчуком В.В. у приміщенні господарського суду Полтавської області)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", м.Полтава,
до ОСОБА_1 , м.Кременчук Полтавської області,
про витребування з чужого незаконного володіння майна, зобов'язання повернути транспортний засіб, скасувати право власності на транспортний засіб та визнання права власності у справі про банкрутство №917/1500/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод", м.Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", м.Полтава,
про банкрутство,-
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі №917/1500/18 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", м.Полтава. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна призначено арбітражну керуючу Хорошевську Т.В.
17.01.2019 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
У попередньому засіданні господарський суд розглянув всі вимоги кредиторів, за результатами розгляду яких 26.03.2019 року виніс ухвалу.
Постановою господарського суду Полтавської області від 17.10.2019 у справі №917/1500/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру останнього та призначено ліквідатора банкрута - арбітражну керуючу Хорошевську Т.В., яку зобов'язано забезпечити виконання вимог, передбачених ст.38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і подати суду звіт та ліквідаційний баланс.
18.10.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення за №63745 у справі №917/1500/18 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент", відкриття ліквідаційної процедури останнього та призначення ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Хорошевську Т.В., визначено строк для заявлення поточних вимог кредиторів.
20.07.2021 ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулась до господарського суду Полтавської області з заявою (вх. №1288/21) до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння майна транспортного засобу, зобов'язання повернути транспортний засіб, скасування права власності на транспортний засіб та визнання права власності у порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.09.2021 прийнято заяву ТОВ "УПСК Діамент" до розгляду у межах справи про банкрутство №917/1500/18 та постановлено заяву розглядати у порядку загального позовного провадження, встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
Оспорюванним рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21) позов задоволено повністю. Витребовано з чужого незаконного володіння гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УПСК Діамент” транспортний засіб - легковий хетчбек В ЗАЗ FORZA (2012 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 ). Зобов'язано гр. ОСОБА_1 повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УПСК Діамент” транспортний засіб - легковий хетчбек В ЗАЗ FORZA. Скасовано право власності гр. ОСОБА_1 на транспортний засіб - легковий хетчбек В ЗАЗ FORZA. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “УПСК Діамент” право власності на транспортний засіб - легковий хетчбек В ЗАЗ FORZA.
Приймаючи рішення, господарський суд мотивував його тим, що судовим рішенням від 20.10.2020 встановлено незаконність відчуження майна транспортного засобу підприємством - банкрутом (вибуття з його власності), судом оцінено правочин за критерієм його недійсності. Зокрема, 17.04.2020 між особою, яка володіла транспортним засобом станом на день подання до господарського суду Полтавської області заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного авто - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5744/005304 від 17.04.2020 року, а саме: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA (2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 ). Господарським судом також встановлено, що новим власником транспортного засобу - легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, угода по придбанню якого визнана недійсною в судовому порядку, є ОСОБА_1 . На даний час транспортний засіб, який був предметом визнаного в судовому порядку недійсного правочину, знаходиться у чужому незаконному володінні ОСОБА_1 (відповідач). Посилаючись на вимоги ст.387, 388 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначив, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання. Оскільки правочин щодо реалізації ТОВ «УПСК Діамент» транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA (2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 ), визнано недійсним на підставі ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства і є фраудаторним правочином, то вибуття спірного майна відбулось поза волею боржника, що дає законні підстави для витребування майна у добросовісного набувача у порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. При визнанні договорів боржника недійсними, завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси. У разі, якщо відчуження майна відбулося за правочином, визнаним недійсним з підстав, визначених ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор має право звернутися з вимогами про витребування майна в останнього набувача у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, що є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника. Таким чином, визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останньої до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, зобов'язання повернути транспортний засіб, скасувати право власності на транспортний засіб та визнання права власності, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21) скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “УПСК Діамент” до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння майна, зобов'язання повернути транспортний засіб, скасувати право власності на транспортний засіб, скасувати право власності на транспортний засіб та визнання права власності по справі № 917/1500/18 (917/1170/21) відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що ТОВ «УПСК Діамент» у період, що передував його банкрутству, здійснено продаж з 04.01.2018 по 05.01.2018 спірного автомобіля ВЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1497, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 іншій особі - ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_2 , у подальшому вказаний автомобіль змінював своїх власників, тобто первісний правочин відбувся з власної доброї волі його учасників, хоч і за ціною, яка була занизькою для такого виду майна. Чинною ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 у даній справі, зазначений правочин визнано недійсним як такий, що вчинений ТОВ «УПСК Діамент» з метою уникнути відповідальності перед своїми кредиторами. Апелянт стверджує, що автомобіль вибув з доброї волі свого первісного власника на його відчуження. Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц, практику Європейського суду з прав людини щодо обставн порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції, заявник вважає, що суд першої інстанці не надав оцінку тому, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, що автомобіль вибув з власності первісного власника за його волею, внаслідок чого судом при розгляді даного спору неправильно застосовано положення ст.388 Цивільного кодексу України, відповідно до якого не може бути витребувано майно у добросовісного набувача, та не враховано правову позицію Верховного Суду у подібних справах.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1500/18(917/1170/21). Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№219П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 по справі № 917/1500/18 (917/1170/21) до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
18.02.2022 на запит суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Розяснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Встановлено учасникам справи строк до 27.07.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань тощо. Запропоновано учасникам судового процесу повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень. Також запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд”. Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.10.2022 о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №132. Учасникам справи - невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема, шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров'я учасників судового процесу - рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд” або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.
На підставі протоколу повторної передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2022 у зв'язку з задоволенням ухвалами суду від 05.09.2022 заяви про самовідвід судді Крестьянінова О.О. для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді -доповідача Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Фоміної В.О.
05.09.2022 від представника EXALO Drilling S.A. до суду надійшли пояснення (вх.№4877) у справі, в яких зазначає, що вибуття автомобіля з власності ТзОВ «УПСК Діамент» відбулося не з його волі на підставі договору купівлі-продажу, який у подальшому судом визнано недійсним. Власник з дотриманням вимог ст.387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок викладено Великою Платою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16. При цьому метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Таким чином, легковий хечбек - ВЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1497, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 , вибув з володіння ТзОВ «УПСК Діамент» поза його волею та після неодноразового відчуження знаходиться у володінні відповідача. Внаслідок скасування судом правової підстави набуття спірного майна попереднім (першим) набувачем, автомобіль підлягає витребуванню на користь ТзОВ «УПСК Діамент» на підставі частини 1 ст.388 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 задоволено клопотання представника EXALO Drilling S.A., адвоката Котягіна А.С., про участь у судовому засіданні 03.10.2022 о 10:00 год., у справі №917/1500/18(917/1170/21) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Згідно з протоколом повторної передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2022 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - доповідача Пуль О.А., судді Тарасової І.В., судді Фоміної В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у даній справі ухвалено вважати правильною дату, 13.10.2022 о 14:45 год., розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№219П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21), про що повідомлено учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Гонтаря В.М., про участь у судовому засіданні 13.10.2022 о 14:45 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1500/18(917/1170/21) задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon"
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 клопотання представника EXALO Drilling S.A., адвоката Котягіна А.С., та ліквідатора ТОВ “УПСК “Діамент” Хорошевської Т.В. про участь у судовому засіданні 13.10.2022 о 15:15 год., у справі №917/1500/18(917/1170/21) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволені. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
У судовому засіданні 13.10.2022, яке проходило у режимі відеоконференції, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Ліквідатор боржника проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає її безпідставною та необґрунтовано, просила залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області у даній справі, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник EXALO Drilling S.A., адвокат Котягін А.С., у призначений до розгляду день та час судового засідання 13.10.2022 у даній справі не вийшов на зв'язок через відсутність у нього електроенергії, в ухвалі суду від 12.10.2022 був попереджений про наслідки, передбачені частиною 5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, про те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У судове засідання не з'явились інші учасники справи про банкрутство, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ураховуючи, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також, ураховуючи, що участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком, з огляду на положення частини 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника апелянта та ліквідатора боржника, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи, заява ліквідатора обґрунтована тим, що у ході виконання ліквідаційної процедури ТОВ “УПСК Діамент” ліквідатор звернулася господарського до суду із заявою про визнання недійсним правочину з продажу транспортного засобу - легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , на тій підставі, що даний правочин містив ознаки недійсності.
Ліквідатором боржника встановлено, що боржником у підозрілий період (протягом року, що передував відкриттю провадження у справі №917/1500/18 про банкрутство ТОВ “УПСК Діамент”) здійснено продаж транспортного засобу, який належав останньому на праві власності.
Транспортний засіб - легковий хетчбек - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1497, VIN № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ТОВ“УПСК Діамент”, на підставі правочинів з реалізації транспортного засобу був перереєстрований на нового власника.
За певним ланцюгом придбання, упродовж однієї доби (04.01.2018-05.01.2018) новими власниками вказаного авто стали: спочатку громадянин ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), у подальшому - ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_2 ).
Даний правочин вчинений за ціною, яка не відповідає дійсній вартості вказаного майна, інтересам кредиторів завдано істотної шкоди, адже фактично майно вибуло з ліквідаційної маси боржника.
Також відчуження майна здійснено з метою зменшення обсягу майна та активів TОB “УПСК Діамент”, що унеможливило виконання останнім зобов'язань перед своїми кредиторами, у той час, коли у боржника вже сформувався доволі великий обсяг кредиторської заборгованості, в тому числі й перед своїм іноземним партнером - EXALO Drilling S.A., і в судах перебували спори про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, у тому числі й ініціюючого кредитора у справі про банкрутство - ТОВ “Дніпровський трубний завод”, тобто завдало збитків кредиторам.
ТОВ “УПСК Діамент” умисно здійснило укладення завідомо невигідної для нього цивільно-правової угоди, що стало однією з причин неплатоспроможності підприємства, призвело до неможливості погасити кредиторські вимоги перед своїми контрагентами у той час, коли вже існував великий обсяг кредиторської заборгованості.
Дана дія здійснена боржником з наміром ухилення ТОВ “УПСК Діамент” від розрахунків із контрагентами та завдання їм збитків.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 у справі №917/1500/18 (917/575/20), яка не оскаржувалась та набрала законної сили, зокрема, визнано недійсним правочин щодо реалізації ТОВ УПСК Діамент” транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 .
Отже, судовим рішенням від 20.10.2020 встановлено незаконність відчуження майна - спірного транспортного засобу підприємством - банкрутом (вибуття з його власності), судом оцінено правочин за критерієм його недійсності.
17.04.2020 між особою, яка володіла транспортним засобом станом на день подання до господарського суду Полтавської області заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу авто - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №5744/005304 від 17.04.2020, а саме: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA (2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 ) (а.с.22).
Таким чином, новим власником транспортного засобу - легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, угода по придбанню якого визнана недійсною у судовому порядку, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; паспорт серії НОМЕР_3 від 09.08.2006, виданий Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області; ІПН НОМЕР_4 ).
Отже, на час звернення ліквідатором до господарського суду зі спірною заявою, транспортний засіб, що був предметом визнаного у судовому порядку недійсного правочину, знаходиться у чужому незаконному володінні ОСОБА_1 .
Ліквідатор вважає, що до правочину з купівлі-продажу транспортного засобу, визнаного недійсним, за загальними правилами цивільного законодавства щодо визнання недійсним правочину, має бути застосована двостороння реституція, тобто повернення сторін у первісний стан. Оскільки належний TOB “УПСК Діамент” на праві власності автомобіль вибув з володіння останнього за недійсним правочином, а вказаний автомобіль неодноразово був реалізований, він підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння відповідача.
Ураховуючи, що транспортний засіб, який підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1 , є предметом права власності останнього, то вказане право власності необхідно скасувати, та скасувати право власності на предмет спору незаконного володільця автомобілю та визнання права власності на автомобіль за ТОВ “УПСК Діамент”.
Системний аналіз норм Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Кодексу застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України та посилання апелянта на те, що відповідач є добросовісним набувачем, а спірне майно вибуло з волі боржника, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 Цивільного кодексу України).
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Отже, для застосування вимог ст.387 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
Позов про витребування майна на підставі ст.387 Цивільного кодексу України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
З приводу з'ясування обставин вибуття спірного майна боржника з волі чи поза його волею колегія суддів зазначає таке.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача закріплено в статті 388 Цивільного кодексу України, та відповідно до частини першої залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
До того ж слід зазначити, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
У постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №910/4715/16 висловлено правову позицію про те, що статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної норми щодо витребування майна від добросовісного набувача.
Отже, можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
Як правильно встановлено господарським судом, ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 визнано недійсним правочин щодо реалізації ТОВ УПСК Діамент” транспортного засобу: легкового хетчбеку - В ЗАЗ FORZA, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_1 , на підставі ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства і встановлено, що вказаний правочин є фраудаторним, тобто вчинений не з метою розвитку виробництва та отримання прибутку боржника, а з метою ухилення від задоволення зобов'язань перед іншими кредиторами.
Згідно з частиною 1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
У разі, якщо відчуження майна відбулося за правочином, визнаним недійсним з підстав, визначених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор має право звернутися з вимогами про витребування майна в останнього набувача у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, що є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника.
Отже, визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником, свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останньої до господарського суду з відповідною заявою.
Беручи до уваги зазначені норми чинного законодавства та обставини справи, слід вважати факт вибуття спірного майна поза волею боржника, що дає законні підстави для витребування майна у добросовісного набувача на підставі частини 1 ст.388 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, господарський суд обгрунтовано задовольнив заяву ліквідатора боржника про витребування спірного майна від добросовісного набувача у порядку статті 388 Цивільного кодексу України, зобов'язання повернути транспортний засіб, скасування права власності на транспортний засіб та визнання права власності як похідних вимог від вимоги про витребування спірного майна.
Ураховуючи, що висновки оскаржуваного рішення скаржник не спростував, апеляційна скарга є недоведеною та не підлягає задоволенню.
Окрім того, посилання заявника про необхідність застосування викладених у постанові Верховного Сууду від 27.05.2020 у справі №641/9904/16-ц висновків коллегія суддів вважає помилковим, оскільки у зазначеній справі не враховано особливостей, передбачених законодавством про банкрутство.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі №917/1500/18(917/1170/21) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.10.2022.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова
Суддя В.О. Фоміна