Постанова від 19.10.2022 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 913/567/19(913/452/21)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,

за участю:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №734 Л/1),

на рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2021 року (суддя Яресько Б.В., ухвалене у м. Харків 28.09.2021, повний текст складено 05.10.2021), в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у справі №913/567/19(913/452/21),

за позовом ОСОБА_1 , с. Байдівка, Старобільського району Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, Луганської області,

про визнання недійсним і скасування наказу про припинення трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО"): про визнання трудового договору, укладеного 13.01.2015 між ТОВ "ЛЕО" та ОСОБА_1 недійсним в частині визначення строку дії та таким, що є безстроковим і укладеним на невизначений строк; визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 31.12.2020; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 01.01.2021; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по день постановлення судового рішення та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн; стягнення щомісячної премії за грудень 2020 року в сумі 4872,00 грн та щорічної премії за 2020 рік в сумі 81849,60 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом ТОВ "ЛЕО" №71к-02 від 24.12.2020 позивача звільнено з посади заступника директора з захисту активів на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) з 31.12.2020 у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Позивач зазначає, що, оскільки, трудовий договір переукладався декілька разів, то в силу ч. 2 ст. 39-1 КЗпПУ, він вважається таким, що укладений на невизначений строк, у зв'язку з чим звільнення його з підстав закінчення дії трудового строкового договору за п. 2 ст. 36 КЗпПУ слід вважати безпідставним, та таким, що суперечить закону.

Позивач вважає, що в порушення ч. 3 ст. 40 КЗпПУ його звільнення відбулось в період тимчасової непрацездатності, що свідчить про незаконність наказу ТОВ "ЛЕО" №71к-02 від 24.12.2020 та наявність підстав для його скасування.

Позивач посилається на те, що в день звільнення і до теперішнього часу, відповідачем не надано позивачу копії наказу про звільнення, не видано трудової книжки та не проведено з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, зокрема, не виплачено грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки. За невиплату звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпПУ та за затримку видачі звільненому працівникові трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу ст.ст. 117, 235 КЗпПУ передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення з нього на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім цього, позивач зазначив, що в порушення п. 4 додатку №1 від 03.02.2020 до трудового договору від 13.01.2015 йому не виплачена річна премія в 2020 році.

Позивач вважає, що зазначеними порушеннями його трудових прав, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 20000,00 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач правильно видав наказ №71к-02 про звільнення позивача з посади заступника директора з захисту активів 31.12.2020 у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпПУ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що трудовий договір від 13.01.2015 не переукладався, обидві сторони добровільно під час його дії змінювали строк його дії, внаслідок чого трудовий договір діяв з 13.01.2015 до 31.12.2020, в той час, як підставами припинення трудового договору, зокрема, є: закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23 КЗпПУ), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ).

Місцевий господарський суд встановив, що звільнення працівника у зв'язку із закінченням трудового договору можливе, як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки звільнення здійснюється не з ініціативи роботодавця, а є наслідком закінчення строку дії договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку зі звільненням позивача, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпПУ, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 47 КЗпПУ щодо видачі в день звільнення копії наказу та трудової книжки. Відповідач в повному обсязі здійснив розрахунок з відповідачем з врахуванням 15 днів невикористаної відпустки, що підтверджується розрахунковим листком за грудень 2020 року.

Суд першої інстанцій встановив, що умовами трудового договору від 13.01.2015 була передбачена можливість виплати позивачу щомісячної та річної премій, як право відповідача, тому вимога відповідача про стягнення премії за зазначені в позовній заяві періоди є необґрунтованою. З врахуванням правомірності дій відповідача суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованою.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилається на те, що звільнення відповідачем позивача з роботи за наказом від 24.12.2020 № 71к-02 з підстав закінчення дії строкового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП є незаконним, що свідчить про наявність підстав для визнання цього наказу незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

На переконання позивача, у разі скасування зазначеного наказу, похідні вимоги про поновлення на посаді заступника директора з захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 01.01.2021, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по день постановлення судового рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2021 скасовано в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні наказу ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 31.12.2020. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 31.12.2020. Рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 скасовано в частині відмови у стягненні з ТОВ "ЛЕО" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "ЛЕО" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2021 залишено без змін.

Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку спірний трудовий договір слід вважати укладеним на невизначений строк, а тому у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача через закінчення строку трудового договору, а здійснення такого звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача, всупереч прямій забороні, встановленій ст. 40 КЗпПУ додатково підтверджує наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 31.12.2020.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним трудового договору в частині визначення строку його дії, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідно до ст. 21 КЗпПУ предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об'єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема ст.ст. 3, 7, 9, 91, 44 КЗпПУ), тому положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору (контракту).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної премії за грудень 2020 року у сумі 4872,00 грн та щорічної премії за 2020 рік в сумі 81849,60 грн, оскільки умовами трудового договору була передбачена можливість виплати позивачу щомісячної та річної премій як право відповідача, а тому вимога відповідача про стягнення премії за зазначені в позовній заяві періоди є необґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по дату прийняття судового рішення у справі, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ці вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем вимог ст.ст. 47, 83, ч. 1 ст. 116 КЗпПУ, ст. 24 Закону України "Про відпустки", які встановлюють обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника надати йому копію наказу про звільнення та трудової книжки, в той час як звільнення позивача на підставі наказу ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 відбулось незаконно, а тому цей наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню, й відповідно, у відповідача не виникає зазначених обов'язків.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог ст. 237-1 КЗпПУ, ст. 1167 ЦК України та виходячи з вимог розумності і справедливості, дійшов висновку визначити відшкодування заподіяної моральної шкоди на суму 5000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №913/567/19(913/452/21) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №913/567/19(913/452/21) в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу у наведеній частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції дійшовши висновку, про незаконність наказу ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "ЛЕО", ніяким чином не мотивував своє рішення в частині відмови у задоволенні позову про поновлення позивача на займаній посаді.

Суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2020 по дату прийняття судового рішення у справі, послався на те, що позивач обґрунтовує ці вимоги не тими нормами права (ст.ст. 47, 83, ч. 1 ст. 116 КЗпПУ, ст. 24 Закону України "Про відпустки").

Верховний суд зазначив, що даний висновок є передчасними, оскільки, відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Направляючи справу, на новий розгляд, касаційний суд дійшов висновку, що судами не було встановлено всі обставини для правильного вирішення справи, зокрема: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судове засідання 19.10.2022 представники сторін не з'явились.

19.10.2022 керівником апарату суду, начальником статистично-інформаційного відділу, секретарем судового засідання, складено акт № 12-33/159 про те, що судове засідання у справі №913/567/19(913/452/21), призначене в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою онлайн сервісу "EasyCon", проведено без застосування технічних засобів через відсутність в кабінеті онлайн сервісу "EasyCon" представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"- адвоката Мотигіної Ю.В.

Згідно з положеннями частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також, враховуючи вказівки Верховного Суду, у відповідності до ст. 316 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

13.01.2015 між сторонами по справі укладений трудовий договір строком з 13.01.2015 по 13.04.2015.

Позивачем видано наказ №02к-01 від 13.01.2015 про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 13.01.2015 по 13.04.2015 на посаду заступника директора з захисту активів дирекції з захисту активів на час відсутності ОСОБА_3 .

В подальшому, сторонами до трудового договору неодноразово вносились зміни.

З урахуванням умов додаткових угод, трудовий договір був укладений на строк з 13.01.2015 по 31.12.2020.

Згідно з додатком №1 до трудового договору від 03.02.2020 позивачу виплачується заробітна плата у розмірі, що після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів становить 11368,00 грн.

16.11.2020 наказом відповідача №2022к-03 позивачу була надана відпустка з 17.12.2020 по 18.12.2020 включно.

Згідно з листком непрацездатності АЛД №009094 у період з 16.12.2020 по 15.01.2021 позивач був тимчасово непрацездатний.

24.12.2020 відповідачем був виданий наказ №71к-02 про звільнення позивача з посади заступника директора з захисту активів 31.12.2020 у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпПУ.

Позивач листом №01-23/2/910 від 31.12.2020 запропонував позивачу отримати трудову книжку за адресою: АДРЕСА_1 .

13.01.2021 відповідач повторно запропонував позивачу отримати трудову книжку, або надати письмову згоду на направлення її поштою.

16.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування коштів за листком непрацездатності АЛД №009094.

Листом від 16.01.2021 №01-23/2/58 відповідач повідомив позивача про те, що 31.12.2020 йому були виплачені розрахункові кошти у зв'язку зі звільненням, без урахування листка непрацездатності, кошти за який були виплачені за перші 5 днів після його отримання 16.01.2021.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення від 28.09.2021, дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача від 24.12.2020 № 71к-02 є законним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у даній справі, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" від 24.12.2020 № 71к-02 про звільнення ОСОБА_1 , з посади заступника директора із захисту активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" з 31.12.2020.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний трудовий договір є укладеним на невизначений строк, а тому у відповідача відсутні підстави для звільнення позивача, через закінчення строку трудового договору, а здійснення такого звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача, всупереч прямій забороні, встановленій ст. 40 КЗпПУ додатково підтверджує наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ "ЛЕО" від 24.12.2020 №71к-02 про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора із захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 31.12.2020.

Постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у даній справі в частинні визнання незаконним та скасування наказу від 24.12.2020 № 71к-02 про звільнення ОСОБА_1 , набрала законної сили і не оскаржувалась сторонами спору.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпПУ в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Колегія суддів вирішуючи питання щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 з урахуванням обставин справи, встановила наступне.

З моменту звернення ОСОБА_1 з позовною заявою і по даний час, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" знаходиться у процедурі розпорядження майном, що підтверджується ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2019 у справі № 913/567/19.

Відповідно до ч.1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

У підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутні рішення у справі №913/567/19, які свідчать про перехід до процедури ліквідації або санації чи закриття провадження у справі.

Колегією суддів, встановлено, що в матеріалах справи відсутні і сторонами спору не надані докази, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, також відсутні докази того, що посада заступника директора з захисту активів мала тимчасовий характер, а позивача було прийнято на цю посаду на час відсутності основного працівника, крім того відповідачем не надано доказів про попередження за два місяці про вивільнення позивача.

Враховуючи, що наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" від 24.12.2020 № 71к-02 про звільнення ОСОБА_1 , з посади заступника директора із захисту активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" з 31.12.2020 - визнано незаконним та скасовано постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у даній справі, трудовий договір від 13.01.2015, укладений між сторонами по справі на невизначений строк, позовна заява в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 01.01.2021 є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення про відмову у задоволення позову в зазначеній частині підлягає скасуванню.

Звертаючись з позовом, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 по день постановлення судового рішення.

Обґрунтовуючи підстави позову в цій частині, ОСОБА_1 посилався на вимоги ст.ст. 47, 83, ч. 1 ст. 116 КЗпПУ, ст. 24 Закону України "Про відпустки", так і на вимоги ст.ст. 117, 235 КЗпПУ.

Колегією суддів встановлено, що у даних правовідносинах, підлягає застосуванню ч. 2 ст. 235 КЗпПУ, якою передбачено виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів встановила, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по дату прийняття судового рішення є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення про відмову у позові у цій частині підлягає скасуванню.

Згідно з додатком №1 до трудового договору від 03.02.2020 позивачу виплачується заробітна плата у розмірі, що після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів становить 11368,00 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2021 в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів ТОВ "ЛЕО" з 01.01.2021, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по день прийняття судового рішення.

Керуючись статтями 129, 270, 273, п.2 ч.1 ст.275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19 (913/452/21) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 28.09.2021 у справі №913/567/19 (913/452/21) скасувати в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з захисту активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" з 01.01.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2021 по дату прийняття судового рішення у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.10.2022.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий