19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 905/1677/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,
за участю:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вх. №622 Д/1) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. №738 Д/1)
на рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 року (головуючий суддя Ніколаєва Л.В., суддя Величко Н.В., суддя Чернова О.В., ухвалене в м. Харків 09.02.2022, повний текст складено 21.02.2022),
у справі 905/1677/16,
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ,
до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь, Донецької області,
про стягнення 20261820,57 грн. пені, 62283556,56 грн. інфляційних втрат, 1063684,80 грн. 3% річних, 7272186,07 грн. 7% штрафу,
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення 90881247,99 грн, з яких: 20261820,57 грн - пеня, 7272186,07 грн - штраф, 1063684,80 грн - 3% річних, 62283556,56 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.12.2014 між АТ НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2724-ПР (далі договір).
Позивач зазначає, що протягом січня-червня 2015 року він поставив відповідачу природний газ, однак, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу виконав з простроченням строку, встановленого п. 6.1 договору, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій.
Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ НАК «Нафтогаз України» посилається на ст. ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1677/16 позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на корить Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пеню у розмірі 3816735,31 грн, штраф у розмірі 1454437,21 грн, 3% річних у розмірі 1000596,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 62283556,56 грн, судовий збір у розмірі 203876,94 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що природний газ, який поставлений позивачем за договором купівлі - продажу природного газу від 16.12.2014 № 2724-ПР, у січні - червні 2015 року на загальну суму 1134006389,08 грн, оплачений відповідачем у повному обсязі, але з порушенням строку встановленого п. 6.1 договору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку пені, здійсненого позивачем за період з 15.02.2015 по 31.07.2015 за зобов'язаннями січень - червень 2015 року, на суму 20261820,57 грн. Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку, помилково включено дні фактичної сплати суми боргу в період часу, за який здійснюється нарахування пені, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пені складає 19083676,56грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що розрахунок штрафу є обґрунтованим, здійснений позивачем у відповідності до п. 7.2 договору та згідно з яким розмір штрафу за зобов'язаннями лютий, березень 2015 року складає 7272186,07 грн (134373,11 грн (за зобов'язанням лютого 2015 року (1919615,89 грн х 7%) + 7137812,95 грн (за зобов'язанням березня 2015 року (101 968 756,49 грн х 7%)).
Місцевий господарський суд встановив, що розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за загальний період з 15.02.2015 по 31.07.2015 за зобов'язаннями січня - червня 2015 року, на суму 1063684,80 грн є необґрунтованим, адже позивачем помилково включено дні фактичної сплати суми боргу в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних. Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір 3% річних за спірний період складає 1000596,14грн.
Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за загальний період лютий - червень 2015 року за зобов'язаннями січня - травня 2015 року, складає 62283556,56грн є обґрунтованим.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які дають можливість застосувати приписи ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, зменшив розмір пені та штрафу на 80%, тобто до 3816735,31 грн та 1 454 437,21 грн відповідно.
За таких обставин, місцевий господарський суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3816735,31 грн., штрафу у розмірі 1454437,21 грн, 3% річних у розмірі 1000596,14 грн, інфляційних втрат у розмірі 62283556,56 грн.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1677/16 в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 62283556,56 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, в іншій частині просить залишити рішення суду першої інстанції без змін; також просить задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.
Свої вимоги Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" обґрунтовує тим, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 62283556,56 грн., не застосував норму права, яка підлягала застосуванню, зокрема, пункт 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року, відповідно до якого, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
На думку Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", судом першої інстанції не в повній мірі були з'ясовані всі фактичні обставини справи, що стосувались можливості чи неможливості застосування мораторію, передбаченого статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 30.06.2017, адже клопотання, містить посилання на обставини, що не є актуальними під час ухвалення оскаржуваного рішення. В той же час, апелянт зазначає, що станом на момент подання цієї апеляційної скарги з 24.02.2022 року виникли та існують виключні обставини для надання відстрочення виконання рішення суду, зокрема, введення воєнного стану в Україні.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вважає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, колегія суддів не підписала електронним підписом оскаржуване рішення в день його прийняття.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1677/16 в частині відмови у стягненні пені - на суму 16445085,26 грн, штрафу - на суму 5817748,86 грн, та 3% річних на суму 63088,66 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити повністю, а саме: стягнути з Приватного Акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” пеню у сумі 16445085,26 грн; штраф - у сумі 5817748,86 грн та 3% річних у сумі 63088,66 грн.
На думку Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов'язання у строк, визначений умовами договору, відтак, позивач вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для застосування положень ст. 233 ГК України.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” зазначає, що правомірність здійснених нарахувань позивачем підтверджується детальним розрахунком, який був наданий до позовної заяви і є в матеріалах справи. Апелянт вважає, що правомірною вимогою щодо стягнення пені є сума 20261820, 57 грн, а 3% річних - 1063684,80 грн.
Східним апеляційним господарським судом отримано від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Позивач зазначає, що при нарахуванні інфляційних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, Порядок проведення індексації грошових доходів населення застосовується для обчислення індексу споживчих цін (індексу інфляції).
На думку позивача, на спірні правовідносини не розповсюджується дія мораторію, оскільки відповідач за умовами договору мав використовувати отриманий газ для власних потреб і є кінцевим споживачем.
Позивач не вважає, що місцевим господарським судом було допущено порушення норм процесуального права.
Східним апеляційним господарським судом від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" отримано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції дослідив докази, наявні у матеріалах справи та пояснення сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставин, які є виключними та можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до апеляційного господарського суду з клопотанням (вх. №2774) про зупинення розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі №905/1677/16 до усунення обставин, що спричиняють загрозу небезпеки учасників справи та визначити дату судового засідання після усунення існування обставин небезпеки.
Від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" надійшло клопотання (вх. №5994), в якому відповідач просить задовольнити подане ним клопотання про зупинення розгляду апеляційної скарги, а в разі відмови відкласти розгляд справи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача (вх. №2774) і (вх. №5994) дійшла до наступних висновків.
Статтями 227, 228 ГПК України передбачені випадки, за яких суд зобов'язаний або має право зупинити провадження у справі. Однак, наведені відповідачем обставини, щодо введення в Україні воєнного стану не підпадають під дію наведених статей.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 913/567/19(913/452/21).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників сторін у судове засідання була визнана необов'язковою, суд розглядає скарги в межах доводів і вимог апеляційних скарг, сторони подали відзиви на апеляційні скарги одне одного.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, відмовити у задоволенні клопотань відповідача (вх. 2774), (вх. 5994) про зупинення розгляду апеляційної скарги і відкладення розгляду справи.
У судове засідання 19.10.2022 представники сторін не з'явились.
Враховуючи положення ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подані апеляційні скарги за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
16.12.2014 між НАК “Нафтогаз України” (продавець) та ПрАТ “ММК ім. Ілліча” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №2724-ПР, за приписами п.1.1. якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 2.1. договору).
Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 121 974,732 тис.куб.м (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 26.02.2015).
Право власності на газ переходить від продавця до покупця після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).
Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (п. 5.1. договору).
Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 900 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
-податки на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 325,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 65,12 грн, всього з ПДВ - 390,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 343,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 268,72 грн, всього з ПДВ - 7 612,32 грн (п. 5.2. договору).
У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3 договору).
Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).
27.02.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, в якій вони домовились про викладення з 01 лютого 2015 року п. 5.2 ст. 5 “Ціна газу” договору у наступній редакції:
“Ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 700 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
-податки на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 325,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 65,12 грн, всього з ПДВ - 390,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 139,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 227,92 грн, всього з ПДВ - 7 367,52 грн.”.
30.03.2015 між сторонами укладено додаткову угоду № 4, в якій вони домовились про викладення з 01 березня 2015 року п. 5.2 ст. 5 “Ціна газу” договору у наступній редакції:
“Ціна за 1000 куб.м. газу становить 8 900 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податки на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів - 325,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 65,12 грн, всього з ПДВ - 390,72 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 9 403,60 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 880,72 грн, всього з ПДВ - 11 284,32 грн.
На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1134006389,08 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
-б/н від 31.01.2015 у січні 2015 року на суму 318 474 203,51 грн (41 836,681 тис.куб.м),
-б/н від 28.02.2015 у лютому 2015 року на суму 256 752 774,75 грн (34 849,281 тис.куб.м),
-б/н від 31.03.2015 у березні 2015 року на суму 238 924 870,82 грн (21 173,174 тис.куб.м),
-б/н від 30.04.2015 у квітні 2015 року на суму 120 341 592 грн (12 600,000 тис.куб.м),
-б/н від 31.05.2015 у травні 2015 року на суму 102 531 228 грн (11 300,000 тис.куб.м),
-б/н від 30.06.2015 у червні 2015 року на суму 96 981 720 грн (11 000,000 тис.куб.м).
Оплата природного газу здійснена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 2345 від 28.01.2015 на суму 30 839 396,36 грн, № 2604 від 30.01.2015 на суму 142 279 290,41 грн, № 5434 від 20.02.2015 на суму 18 698 000 грн, № 5814 від 27.02.2015 на суму 126 657 516,74 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за січень 2015 року);
- № 5952 від 27.02.2015 на суму 24 085 585,26 грн, № 5968 від 27.02.2015 на суму 110 653 102 грн, № 8021 від 20.03.2015 на суму 34 942 190,13 грн, № 8984 від 31.03.2015 на суму 85 152 281,47 грн, № 11276 від 22.04.2015 на суму 1 919 615,89 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за лютий 2015 року);
- № 11280 від 22.04.2015 на суму 25 429 235,74 грн, № 11353 від 22.04.2015 на суму 48 154 309,24 грн, № 11482 від 23.04.2015 на суму 58 294 946,49 грн, № 11489 від 23.04.2015 на суму 77 622,86 грн, № 13130 від 13.05.2015 на суму 5 000 000 грн, № 14686 від 29.05.2015 на суму 101 968 756,49 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за березень 2015 року);
- № 14687 від 29.05.2015 на суму 120 341 592 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за квітень 2015 року);
- № 14685 від 29.05.2015 на суму 49 432 400,51 грн, № 16115 від 17.06.2015 на суму 5 612 692 грн, № 16269 від 18.06.2015 на суму 19 837 052 грн, № 17299 від 30.06.2015 на суму 27 649 083,49 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за травень 2015 року);
- № 17300 від 30.06.2015 на суму 9 137 916,51 грн, № 19343 від 17.07.2015 на суму 13 000 000 грн, № 20698 від 30.07.2015 на суму 52 000 000 грн, № 20852 від 31.07.2015 на суму 22 843 803,49 грн (зараховано в рахунок оплати природного газу за червень 2015 року).
Оскільки відповідачем здійснено оплату природного газу з порушенням встановленого строку, позивач нарахував пеню у розмірі 20261820,57 грн, штраф - 7272186,07 грн, 3% річних - 1063684,80 грн, інфляційні втрати - 62283556,56 грн та звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідач не заперечує, що Приватним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” здійснено оплату за поставлений природний газ з порушенням встановленого п. 6.1 договору строку.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони у п. 7.2 договору передбачили відповідальність відповідача за прострочення оплати за спожитий природний газ - сплату пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір пені, нарахованої за загальний період з 15.02.2015 по 31.07.2015 за зобов'язаннями січня - червня 2015 року, складає 20 261 820,57 грн є необґрунтованим, адже позивачем помилково включено дні фактичної сплати суми боргу в період часу, за який здійснюється нарахування пені.
Суд першої інстанції, із врахуванням вірно визначених періодів та часткових оплат відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір пені за спірний період складає 19083676,56 грн.
Разом з тим, розрахунок штрафу, який здійснений позивачем відповідно до п. 7.2 договору та згідно з яким розмір штрафу за зобов'язаннями за лютий, березень 2015 року складає 7272186,07 грн (134373,11 грн (за зобов'язанням лютого 2015 року (1919615,89 грн х 7%) + 7137812,95 грн (за зобов'язанням березня 2015 року (101968756,49 грн х 7%)) є вірним та відповідає обставинам справи, щодо прострочення відповідача понад 30 днів за цими зобов'язаннями (п. 7.2 договору).
Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих пені та штрафу на 80% від суми, що підлягає стягненню.
Статтею 233 Господарського кодексу України врегульовано право суду зменшити розмір штрафних санкцій.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю певних обставин, якими учасник справи обґрунтовує наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2019 у справі №908/868/18.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених в статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Наведений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Колегією суддів встановлено, що відповідач просив зменшити розмір пені і штрафу, посилаючись на те, що місцезнаходженням відповідача є м. Маріуполь, яке відповідно до розпорядження КМУ №1275-р від 02.12.2015 віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Однією з причин порушення строку виконання зобов'язань щодо оплати природного газу, поставленого у січні - червні 2015 року, на яку посилається відповідач є здійснення ним господарської діяльності в умовах проведення антитерористичної операції (у подальшому - операції об'єднаних сил) на території Донецької області, що відобразилось на економічному стані та загальному рівні життєдіяльності в регіоні.
Внаслідок цих обставин ведення господарської діяльності відповідача, основним видом якої є виробництво чавуну, сталі та феросплавів, ускладнилось, знизився об'єм виробництва та ринок збиту метала, виникли труднощі у транспортуванні сировини, та погіршилося його фінансове становище.
Про скрутний фінансовий стан відповідача свідчить звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2015 року, згідно з яким фінансовий результат від операційної діяльності складав збиток у розмірі 1897346 тис. грн, фінансовий результат до оподаткування складав збиток у розмірі 2115335 тис. грн, чистий фінансовий результат складав збиток у розмірі 1585924 тис. грн.
Неможливість здійснення відповідачем своєчасних розрахунків за природний газ пов'язана також і з наявністю дебіторської заборгованості перед ним за розрахунками з бюджетом, яка відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2015 на початок звітного періоду складала 1182939 тис. грн, на кінець звітного періоду - 759647 тис. грн, за продукцію, товари, роботи, послуги, яка відповідно до цього ж балансу на початок звітного періоду складала 5662510 тис. грн, на кінець звітного періоду - 10450 207 тис. грн.
Ще однією обставиною, на яку посилається відповідач є те, що відповідач є містоутворюючим підприємством на території м. Маріуполя, та відповідно, соціально відповідальним підприємством перед працівниками.
Кількість працюючих на підприємстві за підсумками 2020 року складає більше 13 000 осіб, у т.ч. осіб з інвалідністю, що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік.
Розмір витрат на оплату праці у 2014 році складав 1804422 тис. грн, у 2015 році - 1845469 тис. грн, у 2016 році - 1873485 тис. грн, у 2017 році - 2123428 тис. грн, у 2018 році - 2534405 тис. грн, у 2019 році - 3229384 тис. грн, у 2020 році - 3298433 тис. грн, за 9 місяців 2021 року - 2710152 тис. грн, про що свідчать звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за відповідні періоди.
Разом з тим, відповідачем вжито всіх можливих заходів для усунення порушення та повністю сплачено вартість природного газу, поставленого у січні - червні 2015 року, у загальному розмірі 1134006389,08 грн до звернення позивача до суду.
При цьому, прострочення відповідача є незначним та у переважній більшості випадків складає 16 календарних днів. Одночасно, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків, зумовлених таким порушенням відповідача.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення пені у розмірі 19083676,56 грн (з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку) та штрафу у розмірі 7272186,07 грн не відповідає наслідкам порушення відповідача, ці суми становлять несправедливо непомірний тягар для нього, фактично перетворюючись із способу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, місцевий господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність виняткових обставин, які дають можливість застосувати приписи ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин та, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, зменшити розмір пені та штрафу на 80%, тобто до 3816735,31 грн та 1454437,21 грн відповідно.
Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції зменшуючи розмір пені та штрафу на 80%, застосовуючи ст. 233 Господарського кодексу України, не врахував інтереси позивача.
Колегія суддів, дійшла висновку, про необґрунтованість доводів позивача в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, позивач не надав до суду, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” збитків, заподіяних внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем умов договору.
З урахуванням обставин справи і наданих сторонами спору доказів, суд першої інстанції, з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення пені і штрафу на 80%, з огляду на факт виконання відповідачем основного зобов'язання, щодо сплати вартості отриманого природного газу, нетривалий термін прострочення оплати, фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, що свідчить про забезпечення дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Щодо порядку нарахування позивачем інфляційних, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Нарахування інфляційних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, які суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо боржник після нарахування йому інфляційних за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Отже, для розрахунку кожного наступного періоду має бути використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.
Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих за загальний період лютий - червень 2015 року за зобов'язаннями січня - травня 2015 року, складає 62283556,56 грн, є правильним та відповідає правовим позиціям Верховного Суду.
Колегія суддів дійшла висновку, про необґрунтованість доводів відповідача, про те, що суд першої інстанції не застосував норму права, яка підлягала застосуванню, зокрема, пункт 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року, відповідно до якого, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом вірно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий п. 4 постанови КМУ №1078).
Таким чином, в даному випадку, для нарахування суми інфляційних втрат не застосовується положення пункт 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року.
Щодо порядку нарахування позивачем 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, нарахованих за період з 15.02.2015 по 31.07.2015 за зобов'язаннями січня - червня 2015 року, розмір 3% річних на суму заборгованості складає 1063684,80 грн.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний розрахунок є невірним, оскільки позивачем помилково включено дні фактичної сплати суми боргу в період часу, за який здійснюється нарахування 3% річних.
Здійснивши розрахунок 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, та з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат, суд першої інстанції вірно встановив, що розмір 3% річних складає 1000596,14грн.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач мав право відносити оплати, що надходили від відповідача, на рахунок погашення штрафних санкцій (пеня/штраф) чи 3% річних, інфляційних, що в свою чергу могло зменшити розмір штрафних санкцій.
Колегія суддів, дійшла висновку, про необґрунтованість доводів відповідача, оскільки, позивач звернувся з позовом про стягнення штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних, коли основна заборгованість вже була погашена відповідачем.
Поряд з цим, в силу положень законодавства та умов договору позивач має право на стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних.
Щодо доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не в повній мірі були з'ясовані всі фактичні обставини справи, що стосувались можливості чи неможливості застосування мораторію, передбаченого статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», судова колегія встановила наступне.
07.02.2015 набрав чинності Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Виходячи зі змісту цієї норми закону, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що основним видом діяльності відповідача згідно зі Статутом та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є виробництво чавуну, сталі та феросплавів.
За умовами п.1.2 договору газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для власних потреб та він є кінцевим споживачем.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку відповідач, споживав природний газ не як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, а тому на правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, дія зазначеного вище мораторію не розповсюджується.
Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, останні входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 30.06.2017, адже клопотання, містить посилання на обставини, що не є актуальними під час ухвалення оскаржуваного рішення. В той же час, апелянт зазначає, що станом на момент подання цієї апеляційної скарги з 24.02.2022 року виникли та існують виключні обставини для надання відстрочення виконання рішення суду, зокрема, введення воєнного стану в Україні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія відхиляє посилання відповідача на ті обставини, що станом на момент подання його апеляційної скарги виникли та існують виключні обставини для надання відстрочення виконання рішення суду, зокрема, введення воєнного стану в Україні, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, виникли вже після прийняття судом оскаржуваного рішення і не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Стосовно відмови місцевого господарського суду у відстроченні виконання рішення з підстав, викладених відповідачем суду першої інстанції, відповідач не заперечує.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відтак, відповідач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення виконання рішення.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, колегія суддів не підписала електронним підписом оскаржуване рішення в день його прийняття.
Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано судовою колегією 21.02.2022.
Електронні цифрові підписи здійснені колегією суддів 22.02.2022.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відтак, дії суду першої інстанції, щодо здійснення електронного цифрового підпису наступного дня, після виготовлення і підписання повного тексту оскаржуваного рішення, відповідають вимогам законодавства.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні.
Однак, у даному випадку оскаржуване судове рішення підписано суддями, які входили до складу колегії суддів з розгляду даної справи, у тому числі і за допомогою електронних цифрових підписів.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 у справі 905/1677/16 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 року у справі 905/1677/16 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 року у справі 905/1677/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2022 року у справі 905/1677/16 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.10.2022.
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий