ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у частині позовних вимог
"21" жовтня 2022 р. Справа № 300/2341/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області згідно якого просить суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2016;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 80% сум грошового забезпечення, а також виплатити недоотриману різницю, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016;
- зобов'язати здійснити виплату заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного нового перерахунку з 01.12.2019, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши матеріали позовної заяви, вивчивши зміст позовної заяви та відзиву на позов, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною 1 статті 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Предметом спору в даній адміністративній справі є: визнання протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2016; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії в основному розмірі 80% сум грошового забезпечення, а також виплатити недоотриману різницю, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016; зобов'язання здійснити виплату заборговану суму пенсійних нарахувань згідно проведеного нового перерахунку з 01.12.2019, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Однак, судом встановлено, що в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа №0940/2309/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 у справі №0940/2309/18 позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 01.01.2016 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 у справі №0940/2309/18 набрало законної сили 04.03.2019 (https://reestr.court.gov.ua/Review/78953645).
Відтак суд зазначає, що вказаним вище судовими рішеннями був вирішений спір між позивачем та Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в частині вимог, що стосуються визнання протиправними дії щодо зменшення з 01.01.2016 основного розміру пенсії за вислугу років з 80 % до 70% та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2016 виходячи із 80% грошового забезпечення, а також виплатити недоотриману різницю, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016, які частково співпадають з заявленими вимогами у цій справі.
Окрім того, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №300/4814/21 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” оновленої довідки від 23.06.2021 №1071 про розмір грошового забезпечення позивача, визначеного станом на листопад 2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на листопад 2019 відповідно до довідки наданої Державною установою “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області” від 23.06.2021 №1071 про розмір грошового забезпечення позивача, з урахуванням раніше проведених виплат.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №300/4814/21, Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії позивачу у розмірі 70 відсотків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою, третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення закріплені в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вказаних норм права дозволяє прийти до висновку, що набрання рішенням суду законної сили породжує відповідні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним, остаточним та може бути виконано примусово.
Стосовно, виплати недоотриманої різниці, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016 по 01.12.2019, суд зазначає, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентовані розділом ІV КАС України.
Так, статтею 382 КАС України визначено порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а статтею 383 КАС України передбачена можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст 382 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України ( ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження чи за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою в частині позовних вимог, щодо виплати недоотриманої різниці, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016, для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями відповідача під час виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 від 02.01.2019 у справі №0940/2309/18.
Тобто, заявлені позовні вимоги в частині виплати недоотриманої різниці, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016, стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд зазначає, що умовами застосування підстави передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 13.07.2020 у справі № 620/3960/19, від 06.08.2020 у справі № 804/3940/17, від 30.01.2020 у справі № 817/831/18, від 07.05.2020 у справі № 815/7087/16, від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, від 31.10.2019 у справі № 1340/5813/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги рішення від 02.01.2019 у справі №0940/2309/18, яке набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та рішення від 11.11.2021 у справі №300/4814/21 на підставі якого позивачу з 01.12.2019 здійснено перерахунок пенсії у лютому 2022 року із розрахунку 70 відсотків, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині позовних вимог, що вже були предметом розгляду у справі № №0940/2309/18 та повторно заявлені у справі № 300/2341/22.
На підставі наведеного, керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі № 300/2341/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.12.2019, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 по 01.12.2019 призначеної пенсії в основному розмірі 80% сум грошового забезпечення, а також виплату недоотриманої різниці, що виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016 по 01.12.2019- закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Микитин Н.М.