Справа № 296/10875/21
2/296/844/22
04 жовтня 2022 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої судді Петровської М.В.,
за участю: секретаря судових засідань Кусік В.Р.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Чабана А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автокредит Плюс” про стягнення коштів, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ТОВ “Автокредит Плюс” на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 33 739,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2021 по справі №296/5712/20, стягнуто з ТОВ “Автокредит Плюс” на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 68 893,56 грн у зв'язку із застосуванням наслідків нікчемності договору фінансового лізингу №АРNК00000000013658. Разом з тим, зазначеним рішенням встановлено, що за період з 05.02.2018 по 20.12.2019, на виконання договору фінансового лізингу, на транзитний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_3 було внесено суму у розмірі 124 439,00 грн, тобто більшу, ніж стягнуто рішенням суду. Оскільки під час розгляду справи №296/5712/20 позивач був позбавлений можливості збільшити позовні вимоги, відтак він звернувся до суду із окремим позовом про стягнення з товариства решти неповернутої суми за наслідками нікчемності договору в розмірі 33 739,00 грн.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням сторін та призначено судове засідання.
27 вересня 2022 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Автокредит Плюс”- адвоката Чабана А.Ю. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що вимога позивача про стягнення 33 739,00 грн є необґрунтованою, оскільки: відсутні докази сплати вказаної суми на користь відповідача за договором фінансового лізингу №АРNК00000000013658; відсутні докази відмови суду у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог у справі №296/5712/20; в процесі виконання та після виконання сторонами договору позивач користувався транспортним засобом та зобов'язаний був сплачувати плату за це у розмірі 39 946,38 грн, збитки завдані ТОВ "Автокредит Плюс" за амортизацією вартості авто складають 56 225,80 грн, збитки за неотриманий прибуток - 11 245,16 грн, разом з ПДВ збитки складають 128 900,81 грн, - що в цілому перевищує заявлену позивачем суму в розмірі 33 739 грн. Крім того, договір фінансового лізингу №АРNК00000000013658 не є нікчемним.
Також 27 вересня 2022 року представником відповідача було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності. У вказаній заяві зазначає, що частиною 3 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. Оскільки 05.02.2018 позивачем за умовами договору фінансового лізингу №APNK00000000013658 сплачено авансовий платіж у розмірі 55 000 грн, відтак з цього дня почалось виконання нікчемного договору. Отже,на момент звернення до суду із цим позовом 24.12.2021, сплив трирічний строк позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності договору фінансового лізингу №APNK00000000013658 від 05.02.2018, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 03 жовтня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс"- адвоката Чабана Андрія Юрійовича про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Представник позивача - адвокат Ліневич Т.М. в судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити. Щодо застосування строку позовної давності заперечував, посилаючись на звернення до суду з даним позовом в межах строків позовної давності, оскільки початок його перебігу розпочався 08.02.2020 після повернення ОСОБА_2 товариству предмету лізингу - автомобіля.
Представник відповідача - Чабан А.Ю. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Подану 27.09.2022 заяву про застосування строку позовної давності підтримав.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 лютого 2018 року між позивачем по справі ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автокредит Плюс” був укладений договір про надання фінансового лізингу №APNK00000000013658 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору про надання фінансового лізингу.
У відповідності до пп.14.1.1, пп.14.1.2 п.14.1 статті 14 "Особливі умови" вказаної заяви та додатку № 1 до неї, предметом лізингу є автомобіль марки NISSAN Maxima, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , строк лізингу - 60 місяців з моменту підписання додатку 2 (графік лізингових платежів).
Підпунктами 14.1.7, 14.1.5 пункту 14.1, статті 14 "Особливі умови" договору визначено, що після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 55000,00 грн на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в AT "ТасКомБанк" для подальшого зарахування на рахунок ТОВ "Автокредит Плюс".
Розмір щомісячних платежів за договором лізингу, передбачений сторонами у додатку №2 (графік лізингових платежів) до договору лізингу №APNK00000000013658, включає відшкодування вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісія лізингової компанії та становить 3 200 грн.
05.02.2018, згідно з додатком № 1 до договору про надання фінансового лізингу №APNK00000000013658 (специфікація та акт приймання-передачі), ОСОБА_2 було передано у лізинг автомобіль марки NISSAN Maxima 2005 року випуску, кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 156 000 грн.
08.02.2020, на підставі події «Дефолт», предмет лізингу був повернений позивачем ТОВ "Автокредит Плюс", про що складено акт приймання-передачі предмету лізингу.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09 лютого 2021 року у цивільній справі №296/5712/20 позов ОСОБА_2 до ТзОВ “Автокредит Плюс” про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто з ТзОВ "Автокредит Плюс" на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 68 893,56 грн в порядку застосування наслідків нікчемності договору фінансового лізингу №АРNK00000000013658 від 05.02.2018.
Вважаючи, що відповідачем не повернуто частину грошових коштів за наслідками нікчемності договору, сплачених на виконання такого договору на транзитний рахунок товариства № НОМЕР_1 в розмірі 33 739,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається із рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 лютого 2021 року у цивільній справі №296/5712/20, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2021 та набрало законної сили 06.09.2021, ОСОБА_2 звернувся із позовом до ТзОВ “Автокредит Плюс” про стягнення коштів на його користь в розмірі 90 700 грн, вважаючи, що укладений 05 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ТзОВ “Автокредит Плюс” договір фінансового лізингу №APNK00000000013658 є нікчемним, а тому слід застосувати наслідки нікчемності правочину.
Вказаним рішенням встановлено, що договір фінансового лізингу №АР№С00000000013658 від 05.02.2018 укладений без дотримання письмової нотаріальної форми, тому є нікчемним, відтак на користь ОСОБА_2 стягнуто в межах заявлених вимог грошові кошти у розмірі 68 893, 56 грн за вирахуванням плати (відсотків) за користування предметом лізингу (90 700,00 грн - 21 806,44 грн).
Також рішенням у справі №296/5712/20 встановлено наступні обставини і такі не заперечувались під час розгляду цієї справи, що на виконання укладеного договору фінансового лізингу №АР№С00000000013658: 05.02.2018 ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Автокредит Плюс" авансовий платіж в сумі 55 000, 00 грн; за період з 05.02.2018 по 25.02.2019 ОСОБА_2 сплачено щомісячними платежами грошові кошти на загальну суму 90 700 грн; за період з 05.02.2018 по 20.12.2019 на транзитний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 було внесено суму у розмірі 124 439,00 грн.
Враховуючи, що рішенням від 09.02.2021 встановлено (констатовано) нікчемність договору фінансового лізингу №АР№С00000000013658 від 05.02.2018, що не потребує доказування у цій справі, відтак до спірних правовідносин необхідно застосувати наступні норми законодавства.
Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 на виконання укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу №АРNK00000000013658 від 05.02.2018, який є нікчемним, було сплачено на користь товариства грошові кошти на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 124 439,00 грн, а також беручи до уваги стягнуті на користь позивача у справі №296/5712/20 грошові кошти в розмірі 68 893,56 грн (з урахуванням відмови в частині стягнення плати (відсотків) за користування предметом лізингу в сумі 21 806,44 грн), сума неповернутих ОСОБА_2 згідно укладеного договору коштів становить 33 739,00 грн (124 439,00 грн - 68 893,56 грн - 21 806,44 грн).
Отже позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ “Автокредит Плюс” на користь ОСОБА_2 суми коштів в розмірі 33 739,00 грн є обґрунтованими.
Щодо застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч.3 ст.261 ЦПК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Як вже встановлено судом та підтверджено представником позивача, 05.02.2018 ОСОБА_2 , на виконання умов договору фінансового лізингу №АРNК00000000013658, сплатив ТОВ “Автокредит Плюс” авансовий платіж в розмірі 55 000 грн.
Таким чином перебіг позовної давності в даному випадку розпочався 05.02.2018 та закінчився 05.02.2021.
При цьому, позовна заява у цій справі подана та надійшла до суду 24.12.2021, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.
Аналогічний по суті висновок щодо початку перебігу строку позовної давності зроблений Верховним Судом у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 333/2051/16-ц (провадження № 61-9354св18), від 18 березня 2020 року у справі № 755/612/16-ц (провадження № 61-14687св19) та підтверджений у постанові ВС від 20 травня 2020 року у справі № 367/836/18 (провадження № 61-20963св19).
Доводи представника позивача про те, що початок перебігу строку позовної давності розпочався з дня повернення позивачем транспортного засобу ТОВ “Автокредит Плюс” з 08.02.2020, що зафіксовано актом приймання-передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» від 08.02.2020 є помилковими, оскільки суперечать приписам ч.3 ст.261 ЦПК України.
Суд зауважує, що під час розгляду цивільної справи №296/5712/20 позивачу та його представнику було відомо про розмір коштів, внесених ОСОБА_2 на транзитний рахунок № НОМЕР_1 на виконання умов договору фінансового лізингу від 05.02.2018, та що така сума вочевидь перевищує розмір заявлених позовних вимог у справі №296/5712/20. Посилання представника позивача на неможливість збільшення розміру позовних вимог з огляду на стадію розгляду справи №296/5712/20 є безпідставним, оскільки не підтверджено доказово та не позбавляло позивача права на подання окремої позовної заяви щодо стягнення з ТОВ “Автокредит Плюс” коштів в сумі 33 739,00 грн в межах строку позовної давності. Крім того, рішення суду у справі №296/5712/20 було прийнято ще 09.02.2021, натомість з цим позовом ОСОБА_2 звернувся лише 24.12.2021.
За таких обставин, враховуючи те, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, а представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно ст.141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автокредит Плюс” (м.Дніпро, проспект Праці, 2Т, код ЄДРПОУ 34410930) про стягнення коштів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя М. В. Петровська