Справа № 305/596/21
Провадження по справі № 2/305/96/22
13.10.2022. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Марусяк М.О.
секретаря судового засідання Вербещука В.А.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Сойма Івана Юрійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 , відділу комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА Закарпатської області, Рахівської державної нотаріальної контори, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Рахівської міської ради, Державний реєстратор Федірцан Наталія Юріївна про скасування свідоцтва права власності на житло, договору дарування квартири та скасування державної реєстрації на квартиру,-
Адвокат Сойма Іван Юрійович, який діє, як представник за дорговором від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 , відділу комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА Закарпатської області, Рахівської державної нотаріальної контори про скасування свідоцтва права власності на житло, договору дарування квартири та скасування державної реєстрації на квартиру.
Позовні вимоги мотивує тим, що у 1987 році позивач ОСОБА_1 по усному договору купівлі-продажу, придбала у власника квартири АДРЕСА_1 , громадянина ОСОБА_6 (нині померлого) за 1000 карбованців двохкімнатну квартиру з кухнею та коридором, в якій проживає по сьогоднішній день, набувши таким чином, право власності на неї. Придбавши за власні кошти та поселившись у спірну квартиру, позивач сплачувала комунальні послуги, проводила поточні ремонти квартири та виховала в ній четверо дітей, в тому числі і відповідача ОСОБА_3 04.10.2018, позивач зареєструвалася у вказаній квартирі. Раніше вона була зареєстрована у своєї дочки по АДРЕСА_2 , хоча проживала постійно у спірній житловій квартирі. Тоді ж, в жовтні 2018 року, вона довідалася, що ОСОБА_3 є власником квартири, яка фактично належала їй на праві власності та у якій вона проживала з 1987 року. На запитання позивача, яким чином відповідач ОСОБА_3 оформив реєстрацію та право власності на спірну квартиру, отримала відповідь, що її це не стосується, і що йому в цьому допомогли "добрі люди". З приводу реєстрації та виготовлення відповідних документів на вказану квартиру, позивач до 2020 року претензій до відповідача, який являється її сином, не мала, оскільки вважала, що у сина на утриманні є дружина та двоє малолітніх дітей і вони всі разом зможуть проживати у квартирі, яку вона мала намір заповісти чи подарувати відповідачу. Починаючи з другої половини 2020 року, ОСОБА_3 став погано відноситися до своєї матері, заводив сварки та став виганяти її з квартири, викрикуючи при цьому, що вона не має жодного відношення до вказаної квартири. Квартира є його власністю і він розпоряджається нею на власний розсуд. З цього приводу позивач неоднаразово зверталася в органи поліції за захистом своїх прав. Перевірки її повідомлень та звернень проводилися формально. Вона отримувала відповіді про необхідність звернення з даними питаннями до суду. 03 жовтня 2017 року Наказом №148 відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів за заявою ОСОБА_3 передано відповідачу у приватну власність спірну квартиру та видано свідоцтво №148 про право власності на житло. Звертаючись із заявою до відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, відповідач не вказав, що у квартирі, яку він має намір приватизувати, проживає його матір ОСОБА_1 , яка фактично являлася власником квартири, надав завідомо фіктивну довідку, в якій зазначив, що у вказаній квартирі проживає він один і таким чином, ввівши в оману представників відділу комунального майна, незаконно отримав свідоцтво про право власності на житло, яке 03.10.2017 зареєстрував за собою у державного реєстратора Рахівської РДА в цілій частині, позбавивши таким чином, позивача ОСОБА_1 права власності на власне житло. 02.07.2020, відповідач ОСОБА_3 у Рахівській ДНК виготовив договір дарування, згідно якого власниками спірної квартири, являються його неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . В той же день, відповідач у державного реєстратора Рахівської РДА, ОСОБА_8 зареєстрував за своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_9 по 1/2 частці спірної квартири. На підставі наведеного просив винести судове рішення, яким скасувати свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , а саме квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 52,46 кв.м, що видане на ім'я ОСОБА_3 03.10.2017 відділом комунального майна та з питань захисту прав споживача Рахівської районної ради. Визнати недійсним та скасувати договір дарування житлової квартири АДРЕСА_4 , виготовлений 02.07.2020 Рахівською державною нотаріальною конторою Закарпатської області та скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , сформованого державним реєстратором Федірцан Н.Ю. по 1/2 частці на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , неповнолітніх дітей відповідача ОСОБА_3 . Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та надання платних юридичних послуг.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 02.04.2021 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05.05.2021. Залучено до участі у справі: орган опіки та піклування Рахівської РДА, Державного реєстратора Федірцан Наталію Юріївну, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою суду від 05.05.2021, задоволено заяву представника позивача, адвоката Сойма І.Ю. про витребування доказів. Витребувано від Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, (код ЄДРПОУ 02883989, адреса: 90600, Закарпатська обл., Рахівський район, місто Рахів, вул. Миру, будинок 1), договір дарування житлової квартири АДРЕСА_1 за №2-640, виготовлений 02.07.2020 Рахівською ДНК на ім'я обдарованих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 09.11.2021, залучено до участі в справі Орган опіки та піклування Рахівької міської ради, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, 34, Закарпатської області, код ЄДРПОУ: 44264769, як правонаступника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації.
Ухвалою суду від 11.05.2022 підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_10 , мешканку АДРЕСА_5 ; ОСОБА_11 , мешканку АДРЕСА_6 ; ОСОБА_12 , мешканку АДРЕСА_7 ; ОСОБА_13 , мешканку АДРЕСА_8 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Сойма І.Ю. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. На задоволенні позову наполягають. представник позивача, ОСОБА_2 зняв з розгляду клопотання про допит свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Відповідач, ОСОБА_3 , який також виступає у справі як законний представник неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання, повторно, не з'явився. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, однак відзиву на день судового розгляду справи не надав.
Представник відповідача, відділу комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА Закарпатської області, у судове засідання не з'явився. Начальник відділу комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, Г.М. Костяк, 03.05.2022 подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі їх представника.
Представник відповідача, Рахівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився. Завідуюча Рахівської ДНК, ОСОБА_14 подала клопотання, в якому просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги не підтримує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Рахівської міської ради, у судове засідання не з'явився. Начальник служби у справах дітей, Рахівської міської ради, ОСОБА_15 подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі. Позовні вимоги не підтримує.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державний реєстратор Федірцан Наталія Юріївна, у судове засідання не з'явилася про причини неявки суд не повідомила.
Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що вона являється дочкою позивачки та відповідно сестрою відповідача. З приводу предмета спору зазначила, що її мати купила спірну квартиру. Однак, її брат, незаконним шляхом, виготовив документи на квартиру на себе, а в подальшому подарував її своїм дітям. Також зазначила, що відповідач виганяв маму з квартири.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» дано в рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ст.5 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес). Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 5 ЦПК України та інших законах України у логічно - смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Зокрема, відповідно до: п. 3.1 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «зміст слова «інтерес» включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск»; п. 3.6 Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом»; п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ у справі про охоронюваний законом інтерес «поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам».
Як зазначено в ч.1 ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Серед основних прав можна відзначити наступні: мати майно на праві власності; спадкувати і заповідати майно; займатися підприємницькою діяльністю; створювати юридичні особи; укладати будь-які правочини, що не суперечать закону; обирати місце проживання; мати права творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; мати інші майнові та особисті немайнові права. Цивільна правоздатність є невіддільною від самого існування людини, виникає в момент народження і припиняється зі смертю.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду за захистом своїх прав, позивач зазначає, що вона у 1987 році на підставі усного договору купівлі-продажу купила у громадянина ОСОБА_6 за 1000 карбованців квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
У зв'язку з наведеним, цивільні правовідносини з приводу укладення договору купівлі-продажу, слід врегульовувати положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Загальний порядок укладення угод будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 3 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
За частиною 1 ст.41 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно ч.1 ст.42 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
У відповідності до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Жилий будинок (або частина його), що є особистою власністю громадянина або подружжя, яке проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей, може бути предметом договору купівлі-продажу з додержанням статей 101 і 102 цього Кодексу, а також при умові, що від імені продавця, його дружини і їх неповнолітніх дітей не провадилось продажу більше як одного будинку (або частини його) протягом трьох років, за винятком продажу будинків, придбаних через шлюб або спадкування. Відчуження громадянином жилого будинку більше одного разу на протязі трьох років допускається також при наявності поважної причини з особливого в кожному разі дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ч.1 ст.226 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року)
Поряд з цим, позивачкою та її представником не надано жодних доказів того, що вона із продавцем квартири, ОСОБА_6 досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири.
Статею 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Згідно ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Оскільки договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений, позивачкою та її представником не надано жодних доказів того, що вона із продавцем квартири, ОСОБА_6 досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири, суд вважає безпідставним тввердження позивачки, що вона являлася власником квартири АДРЕСА_1 .
Що стосується сумнівів позивача у законності оформлення та отримання відповідачем ОСОБА_3 документів на спірну квартиру, судом встановлено наступне.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №131248163 від 18.07.2018 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 52,46 м.кв., житловою площею 17,33 м.кв, належала на праві приватної власності в цілій частині відповідачу, ОСОБА_3 .
З вказаної інформаційної довідки вбачається, що підставою для винекнення права власності було: технічний паспорт серія та номер 156, виданий 28.09.2017 КП "БТІ" Рахівської районної ради; наказ №148 виданий 03.10.2017 відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради; свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 видане 03.10.2017 відділом комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради.
Судом встановлено, що 03.10.2017 начальник відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, С.О. Мільчевич видав наказ за №148, яким задовольнив прохання наймача квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 щодо приватизації вказаної квартири та передав її у приватну власність ОСОБА_3 .
Підставою для видачі такого наказу стали заява ОСОБА_3 від 02.10.2017 та довідка про склад сім'ї наймача квартири ОСОБА_16 , видана керівником Рахівського міського комунального підприємства "Рахівкомунсервіс" Сливка В.М.
На підставі вказаних документів, начальник відділу комунального майна та з питань захисту прав споживачів Рахівської районної ради, С.О. Мільчевич видав свідоцтво №146 про право власності на житло, згідно якого посвідчив, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 52,46 м.кв., дійсно належить на праві власності в одній цілій частині квартиронаймачу ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що 02 липня 2020 року, державним нотаріусом Рахівської ДНК, Кицка М.М. посвідчено договір дарування житлової квартири, зареєстрованого в реєстрі за №2-640.
Згідно вказаного договору, ОСОБА_3 , дарувальник подарував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обдаровуваним квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,46 м.кв., житловою площею 17,33 м.кв.
При розгляді цивільної справи, суд, керується положеннями статей 77-79 ЦПК України, згідно яких належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями статті 89 ЦПК України суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегіть встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В силу приписів статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем та її представником не доведено, а судом не здобуто належних доказів, що відповідач ОСОБА_3 під час приватизації спірної квартири підробив документи. Посилання позивача, що вона на момент приватизації спірної квартири проживала у цій квартирі не доведені жодним належним та допустимим доказом.
Більше того, з копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що позивачка прописалась у спірній квартирі 04.10.2018, тобто після приватизації квартири її сином ОСОБА_3 .
Також не знайшли свого підтвердження покази позивачки про те, що відповідач б'є та виганяє її з квартири. В матеріалах справи відсутні постанови про притягнення відповідача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, станом на сьогоднішній день, нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності по 1/2 частині за кожним, малолітнім відповідачам: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст.317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зі змісту вищенаведених норм права, випливає, що потреба в такому способі захисту порушеного права, як позбавлення особи права власності на нерухоме майно виникає лише тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не являлася власником нерухомого майна, державну реєстрацію якого просить скасувати. Більше того, нею не надано жодних доказів, що відповідач ОСОБА_3 незаконним шляхом приватизував спірну квартиру. У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування свідоцтва про право власності на житло.
Оскільки відсутні підстави для скасування свідоцтва про право власності на житло, відтак не має і підстав для задоволення позовних вимог про визннання недійсним та скасування договору дарування житлової квартири та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
У відповідності до положень ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю та необгрунтованістю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову адвоката Сойма Івана Юрійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3 , відділу комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА Закарпатської області, Рахівської державної нотаріальної контори, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Рахівської міської ради, Державний реєстратор Федірцан Наталія Юріївна про скасування свідоцтва права власності на житло, договору дарування квартири та скасування державної реєстрації на квартиру - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_9 .
Відповідачі:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_9 ;
- Відділ комунального майна з питань захисту прав споживачів Рахівської РДА Закарпатської області, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, буд.1, Закарпатської області;
- Рахівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Рахів, вул. Миру, буд.1, Закарпатської області;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_9 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_9 .
Законний представник малолітніх відповідачів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_9 .
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
- Орган опіки та піклування Рахівської міської ради Закарпатської області, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, 34, Закарпатської області;
- Державний реєстратор Федірцан Наталія Юріївна, місцезнаходження: 90600, м. Рахів, вул. Миру, 32, Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2022 року.
Головуюча: М.О. Марусяк