Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/324/22 Головуючий у суді І-ї інстанції Партоліна І. П.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С.
20.10.2022 року. м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Олексієнко І.С.,
дистанційно в режимі відеоконференції за участю захисника Мельник О.О. в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою на постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1
визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік
Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 26 липня 2022 року о 21.10 год. у с. Тернівці по вул. Молодіжній Голованівського району Кіровоградської області керував автомобілем ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю, почервоніння очей, тремтіння рук), від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотесту «Драгер» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом подій.
У поданій апеляційній скарзі захисник Мельник О.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну, необґрунтовану, а провадження по справі закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, але оскільки у них не було у наявності приладу “Драгер”, апелянту було запропоновано проїхати у відділок поліції, але апелянт відмовився. Апелянт був змушений самостійно звернутись до Новоархангельської центральної лікарні з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (акт медичного огляду додається). Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп 'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.07.2022 року ОСОБА_1 в алкогольному сп'янінні не перебував. Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутнє письмове направлення водія. Звертає увагу на ту обставину, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні на паперовому конверті з оптичними дисками, які долучені в якості доказів у адміністративній справі, взагалі не зазначено на які носії здійснювався відео- та аудіо запис події. В графі протоколу “свідки чи дотерпілі” вказано, що велася безперервна відеофіксація на службову бодікамеру, яку в свою чергу неможливо ідентифікувати. З огляду на наявні істотні порушення при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, вважає вказаний протокол та додані до нього відео матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотними порушеннями вимог КУпАП.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисника Мельник О.О. в інтересах ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Відповідно до п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №003045 від 26.07.2022 року (а.с.1), відеозаписом пригоди (а.с.10), з якої вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Дані відеозапису з відеореєстратора автомобіля патрульної поліції, файл з назвою VID_20220726_211611, встановлює факт того, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом.
Крім того, дані вказаного відеозапису камер «Bodycam» працівників поліції, який міститься на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому в суді, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Також із відеозапису вбачається, що поліцейський повідомив йому, що у разі відмови від проходження такого огляду, щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав і суду пояснив, що він рухався у с Тернівці Голованівського району на автомобілі, його зупинили працівники поліції і склали на нього постанову з приводу того, що у його авто не освітлювалися габарити та відсутній бампер. Працівник поліції повідомив, що чує від нього запах алкоголю та почав складати протокол, однак він не перебував у стані алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння тому, що злякався працівників поліції і хвилювався за подальшу долю свого автомобіля.
Однак, зазначені вище докази є належними, допустимими та достатніми, такими, що розкривають об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність в діях останнього правопорушення, за яке він притягнутий судом першої інстанції.
Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.
Надавши об'єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В протоколі про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також засвідчили факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому даний протокол є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії поліцейського по складанню протоколу про адміністративне правопорушення у даній справі відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та нормам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та надано можливість для написання пояснень по суті правопорушення. В протоколі також є посилання на те, що керування автомобілем передано іншій особі - ОСОБА_4 , що засвідчено підписом останнього.
Невідповідностей складеного протоколу вимогам чинного законодавства, які б потягли безумовне скасування постанови суду, не встановлено.
Доводи захисника про відсутність посилання в протоколі на інвентарний та номенклатурний номер відеореєстратора не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на наданому суду відеозаписі зафіксовано обставини, які мають значення для справи, а саме на даному відеозаписі міститься зупинка водія ОСОБА_1 , висвітлено підозру перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, яка виникла в працівників поліції, зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров'я. Більш того, жодних сумнівів в достовірності зазначеного відеозапису у суду апеляційної інстанції не виникає.
При цьому, апеляційний суд враховує, що частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та в силу положень статей 251, 252 КУпАП є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта з приводу того, що даючи оцінку фрагментам відео, долученим поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції, не перевірив і не дав оцінку доводам ОСОБА_1 про правове походження фрагментів відео, не перевірив доводів за допомогою, яких технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки здійснювалось фіксування ОСОБА_1 порушення, не перевірив, чи отримував працівник поліції перед початком зміни технічні прилади і технічні засоби, що мають функцію фото-і кінозйомки, відеозапису, що обліковується під відповідним інвентарним та номенклатурним номером, в матеріалах відсутня інформація за допомогою якого технічного приладу і технічного засобу, що має функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобу фото- і кінозйомки, відеозапису було отримано такий доказ, як часткові фрагменти відео, є також необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно Конституційного принципу змагальності, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, тільки створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Із матеріалів справи, вбачається, що сторона захисту вищевказану інформацію до суду першої інстанції не надавала, клопотань про витребування її з Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, з посиланням поважних причин, по яким їм було відмовлено в наданні даної інформації, суду першої інстанції не заявляла.
Доводи захисника про те, що стороною захисту під час розгляду справи у місцевому суді надано висновок медичного освідчення щодо встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння ОСОБА_1 №14 від 26 липня 2022 року, який свідчить про те, що у останнього станом на 22 год 55 хв. 26 липня 2022 року жодних ознак алкогольного сп'яніння не виявлено, вважаю що він є недопустимим доказом оскільки отриманий з порушенням вимог ст.266 КУпАП та вищезгаданої Інструкції, згідно з якими огляд у закладі охорони здоровя проводиться у присутності поліцейського, проте, ОСОБА_1 пройшов вказаний огляд самотійно відмовившись від огляду, запропонованого поліцейськими.
Більш того, хоч і водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів, 26 липня 2022 року самостійно пройшов медичний огляд, проте такий огляд не може братися до уваги, оскільки протокол щодо останнього за ч.1 ст.130 КУпАП складено за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України як за відмову від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було видано направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я, є також необґрунтованими.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Аналіз положень вищезазначеного Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду, але такої згоди, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не надавав.
Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не заслуговують на увагу та спростовуються сукупністю даних, що містяться в матеріалах провадження.
Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, бо вони не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відтак, згідно сукупності досліджених доказів, судом правильно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - відмова від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 26.07.2022 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Мельник О.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: