Справа № 202/355/22
Провадження № 2/202/1062/2022
(заочне)
05 жовтня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Свити Н.В.
прокурора - Чабаненко Т.В.
представника Дніпровської міської ради- Скосарева І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна Олександра Вікторовича в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, -
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршун Олександр Вікторович в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.09.2019 державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 3-961 від 28.09.2019, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири №3-961 від 28.09.2019, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 18.02.1998, згідно з розпорядженням (наказом) №1/795-98 від 18.02.1998, зареєстрованого у Дніпровському міжміському бюро технічної інвентаризації та записаного у реєстрову книгу за №89-74-146. Водночас, відповідно до інформації комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 26.11.2021 № 16173 відсутні відомості щодо реєстрації права власності та запису за реєстровим №89-74-146 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 18.02.1998, згідно розпорядження №1/795-98 від 18.02.1998. Відповідно до інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 22.11.2021 № 3/12-5623 квартира АДРЕСА_1 у приватну власність не передавалась та розпорядження органу приватизації відносно вказаної квартири не приймалось. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. було посвідчено укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири №1009 від 23.10.2019, за яким у власність ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_1 . За фактом вчинення шахрайських дій групою осіб, які використовуючи завідомо підроблені документи, набули право власності на об'єкти нерухомого майна, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_1 , 13.01.2020 розпочато кримінальне провадження № 42020042630000014 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 видавав себе як власник та продавець об'єктів нерухомого майна та представлявся ОСОБА_4 , що також вказує на відсутність цивільній дієздатності та правоздатності сторін договору купівлі - продажу № 3-961 від 28.09.2019. За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , 28.07.2020 повідомлено про підозру в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом надання ОСОБА_3 , що представився ОСОБА_4 нотаріусу П'ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу підробленого свідоцтва про право власності від 18 лютого 1998 за № 1/795-98 на квартиру по АДРЕСА_2 та договору купівлі-продажу цієї квартири від 28 вересня 2019 року та в подальшому отримання грошових коштів від покупця квартири.
Просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Прокурор Чабаненко Т.В. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.
Представник Дніпровської міської ради підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи, причину неявки не повідомив, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася про час і місце розгляду справи.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлялася про час і місце розгляду справи.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28.09.2019 державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 3-961 від 28.09.2019, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу квартири №3-961 від 28.09.2019, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 18.02.1998, згідно з розпорядженням (наказом) №1/795-98 від 18.02.1998, зареєстрованого у Дніпровському міжміському бюро технічної інвентаризації та записаного у реєстрову книгу за №89-74-146.
Відповідно до інформації комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 26.11.2021 № 16173 відсутні відомості щодо реєстрації права власності та запису за реєстровим №89-74-146 на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів 18.02.1998, згідно розпорядження №1/795-98 від 18.02.1998.
Згідно інформації Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 22.11.2021 № 3/12-5623 квартира АДРЕСА_1 у приватну власність не передавалась та розпорядження органу приватизації відносно вказаної квартири не приймалось.
23.10.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. було посвідчено укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири, за яким у власність ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_1 .
За фактом вчинення шахрайських дій групою осіб, які використовуючи завідомо підроблені документи, набули право власності на об'єкти нерухомого майна, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_1 , 13.01.2020 розпочато кримінальне провадження № 42020042630000014 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
28.07.2020 повідомлено про підозру в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 358 КК України, за фактом надання ОСОБА_3 , що представився ОСОБА_4 нотаріусу П'ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу підробленого свідоцтва про право власності від 18 лютого 1998 за № 1/795-98 на квартиру по АДРЕСА_2 та договору купівлі-продажу цієї квартири від 28 вересня 2019 року та в подальшому отримання грошових коштів від покупця квартири.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.02.2022 кримінальне провадження №42020042630000014 від 13 січня 2020 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно ч. 1 ст. 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Майно може вибути з комунальної власності територіальної громади лише в порядку встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», шляхом її приватизації.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 та ст. 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (ч. 1 ст. 330 ЦК України).
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За приписами частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положеннями частини 2 даної норми законодавства встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц вказувала, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.
Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника, іншим шляхом, оскільки розпорядження та свідоцтво не видавалося органом приватизації, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна від ОСОБА_1 як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Суд зазначає, що такий спосіб захисту, в даному випадку, спрямований на поновлення порушених прав територіальної громади місті Дніпра та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Проявивши не обачність, зважаючи на відкритий доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 не звернув увагу, що попередній договір купівлі-продажу був укладений лише 25 днів тому.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна Олександра Вікторовича в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 9 315 (дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-89, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Коршуна Олександра Вікторовича в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна - задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1926577212101).
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38) сплачений судовий збір у сумі 9 315 (дев'ять тисяч триста п'ятнадцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.В. Бєсєда