Справа № 759/857/22 Суддя (судді) першої інстанції: Ключник А.С.
19 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просив скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченка Владислава Олеговича серії ВМ № 00006188 від 06.01.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за ч. 2 ст.132-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позивач наголосив на тому, що з оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена за порушення позивачем п. 22.5 ПДР, а саме, 10.11.2021 року здійснювалось перевезення подільного вантажу, із перевищенням вагових параметрів на 13.4% (7.704 тон). Відповідно до товарно-транспортної накладної № 281 від 10.11.2021 року, автомобіль «Scania G440» д.н.з. НОМЕР_1 , автомобільний перевізник ТОВ «Промбудцентр» здійснювались перевезення вантажів у допустимих нормах визначених законодавством України. Також, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова не містить інформації про результати зважування (загальної маси автомобіля), а також нормативно-вагові параметри транспортного засобу на даній ділянці автомобільної дороги, тобто не зрозуміло від яких показників маси відштовхувалась уповноважена особа під час винесення оскаржуваної постанови. Також, у позивача виникають сумніви щодо коректної роботи приладу для автоматичного зважування транспортних засобів у русі, яке використовується на автодорозі М-07 Київ - Ковель - Яготин км 62+879 м, оскільки показники вагових параметрів під час зважування на пункті навантаження, розвантаження та зазначені в оскаржуваній постанові суттєво відрізняються один від одного.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.10.2022.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційних скарг.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу «Scania G440» д.н.з. НОМЕР_1 , тип транспортного засобу - спеціалізований сідловий тягач - Е, повна маса - 19000, маса без навантаження 8046 (а.с.13).
Згідно даних товарно-транспортної накладної № 281 від 10.11.2021 року, ТОВ «Промбудцентр» здійснювало перевезення щебеню фракція 5-20 мм, (26 тон), автомобілем «Scania G440» д.н.з. НОМЕР_1 , загальна маса транспортного засобу з вантажем у накладній не зазначена (а.с.14-15).
Відносно ОСОБА_1 06.01.2022 р. старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Савченко Владиславом Олеговичем винесено постанову серії ВМ № 00006188 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідно до змісту якої, 10.11.2021 року о 09 годині 52 хвилин, за адресою М-07 Київ - Ковель - Яготин км 62+879 км зафіксовано транспортний засіб «Scania G440» д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 13.4% (7.704 тон). Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. (а. с. 12).
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, у зв'язку з чим, відсутні підстави для скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, оскаржувана постанова не містить інформації про результати зважування (загальної маси автомобіля), а також у позивача виникають сумніви щодо коректної роботи приладу для автоматичного зважування транспортних засобів у русі, яке використовується на автодорозі, оскільки показники вагових параметрів під час зважування на пункті навантаження, розвантаження та зазначені в оскаржуваній постанові суттєво відрізняються один від одного. Крім того, під час фіксації правопорушення не було визначено тип транспортного засобу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У силу норм п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно приписів п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Так, частиною другою статті 132-1 КпАП України, передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до норм частини сьомої статті 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відтак, колегія суддів встановила, що спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме навантаження на строєні осі транспортного засобу.
Вказане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу WIM 6, 6.
Колегія суддів, оцінюючи твердження апелянта про недостовірність/помилковість показів вимірювальної техніки та їх несправність, зазначає, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174).
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскаржуваної постанови з мотивів неточності даних, на підставі яких зроблено висновок про перевищення встановлених нормативів навантаження осі, а також з мотивів відсутності сертифікатів повірки на вагах, адже відповідно до пункту 13 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно з оскаржуваною постановою, технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення - WIM6,6 пройшов метрологічну атестацію, серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - № 35-02/5875 до 12.10.2022. (а.с. 12)
Тож, позивачем в обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги, не наведено обставин, які дійсно б свідчили про наявність обґрунтованого сумніву щодо несправності технічного засобу, яким проводилось вимірювання навантаження в автоматичному режимі, з огляду на дійсність свідоцтва про повірку технічного засобу.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, оскільки з копії оскаржуваної постанови слідує, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
При цьому, пункт 3 Інструкції, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
Доводи позивача про те, що відсутність перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, підтверджується товарно-транспортною накладною, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, сам факт наявності товарно-транспортної накладної та вказаних у ній показників/параметрів, не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Щодо доводів апелянта про залишення судом першої інстанції поза увагою факту щодо строку винесення постанови, оскільки порушення зафіксовано 10.11.2021 року, а оскаржувана постанова винесена майже через 2 місяці 06.01.2022 року, колегія суддів зазначає, що за вимогами
статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто, приписами статті 38 КУпАП, встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. Колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з дотриманням строків.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем, на дотримання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, було доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 дотримано.
Додатково, позивач під час апеляційного розгляду справи вказує лише на недоліки оскаржуваної постанови, які стосуються технічної сторони (оформлення самої постанови), проте не наводить підтверджень протиправності висновків по суті порушення (навантаження на строєні осі траспортного засобу на 13,4% на 7,704 тон.)
Доводи про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, оформлення її результатів, та розгляду справи, не підтвердились під час розгляду апеляційної скарги та фактично є припущенням.
Колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко