Справа № 580/8976/21 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО
19 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, в якій просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача (пункт 15 протоколу № 138 від 09.09.2021) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збору чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що в період з 16.09.1988 по 16.12.1988 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби у Збройних Силах України. Позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013. Проте, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що її виплата здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, тому, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 07.09.2022.
Судом оголошувалась по справі перерва (07.09.2022, 21.09.2022, 05.10.2022), у зв'язку із витребуванням від відповідача доказів по справі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
За матеріалами справи, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 173 від 24.05.2021, ОСОБА_1 в період з 14.05.1977 по 10.05.1979 проходив строкову військову службу та військову службу за контрактом в період з 13.07.1988 по 21.03.1995, з 16.02.1996 по 31.03.1997.
Позивач в період з 16.09.1988 по 16.12.1988 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 348294 від 21.05.2021, позивачу з 26.04.2021 встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно витягу з протоколу № 213 від 09.03.2021 засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
За результатами розгляду поданих позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом № 138 від 09.09.2021 (пункт 15), про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з тих підстав, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення позивача з органів Міністерства внутрішніх справ.
Вважаючи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:
- з копії військового квитка позивача НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби з 31.03.1997 наказом командира військової частини НОМЕР_2 . З протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 № 138 і відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач звільнений з військової частини НОМЕР_3 24.03.1997 на підставі наказу начальника штабу № 53 від 31.03.1997, яка була підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. З позовної заяви вбачається, що позивач проходив військову службу у внутрішніх військах;
- зважаючи на ту обставину, що позивач проходив службу у внутрішніх військах, обов'язок щодо вирішення питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС покладається на Міністерство внутрішніх справ України. Отже, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України правомірно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги;
- для реалізації передбаченого законом права на отримання одноразової грошової допомоги, позивачу необхідно подати документи в установленому законом порядку до належного суб'єкта, на якого покладено обов'язок призначення та виплати такої допомоги, а саме, до Міністерства внутрішній справ України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, оскільки рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що її виплата здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, не ґрунтується на встановлених обставинах, тому, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує його права, при цьому, висновки суду є безпідставними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
У силу змісту ст. 41 Закону № 2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на момент встановлення позивачу інвалідності (далі - Закон №2011-ХІІІ).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до норм частини 6 статті 163 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
На реалізацію частини 9 статті 163 Закону № 2011-ХІІ, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерв» (далі - Постанова № 975). Пунктом 12 Порядку № 975, встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Дійсно, як правильно виснував суд першої інстанції, сфера застосування Закону № 2011-ХІІ поширюється не лише на Міністерство оборони України, а й на інші центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи; виплата одноразової грошової допомоги здійснюється тим органом, у якому проходив службу військовослужбовець.
Так, позивач проходив військову службу за контрактом в період з 13.07.1988 по 21.03.1995, з 16.02.1996 по 31.03.1997, і під час проходження військової служби у період з 16.09.1988 по 16.12.1988 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З копії військового квитка позивача НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 , був звільнений з військової служби з 31.03.1997 наказом командира військової частини НОМЕР_2 .
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції без встановлення дійсних обставин справи та їх перевірки, зазначив, що з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.09.2021 №138 і відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач звільнений з військової частини НОМЕР_3 24.03.1997 на підставі наказу начальника штабу № 53 від 31.03.1997, яка була підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України, тож, позивач проходив військову службу у внутрішніх військах.
Колегією суддів було постановлено ухвали від 07.09.2022, 21.09.2022, 05.10.2022, якими витребувано у Міністерства оборони України докази по справі, шляхом надання інформації про те, до підпорядкування якого органу відносилась Військова частина НОМЕР_3 станом на день звільнення ОСОБА_1 зі служби, у 1997 році, водночас, ухвали суду, станом на момент розгляду апеляційної скарги, були залишені без виконання.
Однак, слід зауважити, що згідно з пунктом 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ», прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у складі військових формувань колишнього СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що з архівної довідки, виданої Міністерством оборони України від 06.09.2021, від 24.05.2021 (а.с. 14-15) та військового квитка позивача, вбачається, що позивач проходив саме військову службу, при цьому, висновок у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 09.09.2021 № 138 щодо ОСОБА_1 про те, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ, є необґрунтованим та не базується на жодних конкретних фактичних обставинах, які доводять даний факт. При цьому, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не досліджувалось питання хто саме здійснював звільнення позивача з військової частини, та чи здійснювалось звільнення на підставі наказів Міністерства оборони України чи МВС України.
У постанові від 12.10.2021 у справі № 296/5885/17, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання саме Міністерства оборони України призначити та виплати одноразову грошову допомогу, оскільки позивач, є інвалідом ІІ групи з 29.11.2016, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Крім того, відсутні будь-які докази того, що позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримував травми, поранення і захворювання.
Таким чином, оскільки позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ, то саме Міністерство оборони України, у даному випадку, є органом, який уповноважений вирішити питання щодо наявності підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Відповідач, у даному випадку, є правонаступником Міністерства оборони СРСР, у підпорядкуванні якого перебували всі збройні формування СРСР, у тому числі і внутрішні війська.
Тож, висновок суду першої інстанції про те, що зважаючи на ту обставину, що позивач проходив службу у внутрішніх військах, обов'язок щодо вирішення питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС покладається на Міністерство внутрішніх справ України, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а оскаржуване рішення також є необґрунтованим, адже не містить мотивів та підстав для таких висновків, з огляду на що, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України неправомірно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, а саме, належним чином не мотивувало своє рішення та не врахувало обставин того, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, а не із проходженням служби в органах внутрішніх справ, як і не було встановлено обставин, що слугували для висновку про те, що позивач був звільнений з ВЧ НОМЕР_3 24.03.1997 на підставі наказу начальника штабу № 53 від 31.03.1997, яка була підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України.
Колегією суддів також враховано правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 806/1717/16.
За наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення відповідача (пункт 15 протоколу № 138 від 09.09.2021) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас, належним способом захисту прав позивача, є саме зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збору чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, з урахуванням висновків суду у даній справі та наявності дискреційних повноважень відповідача у питанні розгляду поданих документів у взаємозв'язку із їх належністю, повнотою та відповідності законодавству.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 15 протоколу № 138 від 09.09.2021) про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збору чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко