13 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/364/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/364/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дій,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягає у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.11.2021 року з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% сум грошового забезпечення на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, з урахуванням виплачених сум.
Відмовлено в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в цій частині та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.06.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 в адміністративній справі №160/364/22 скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дій задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.11.2021 року з 90% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимальним розміром, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, із урахуванням вже виплачених сум.
До Третього апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
У вказаній заяві позивачем зазначено, що Третім апеляційним адміністративним судом при прийнятті постанови у справі не було вирішено питання щодо того, з якої дати ОСОБА_1 має бути здійснено перерахунок та виплату пенсії.
В апеляційній скарзі апелянт просив суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% від суми грошового забезпечення на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019.
На підставі вищевикладеного просив ухвалити додаткове рішення у справі № 160/364/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: зазначити дату, з якої має бути здійснено ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії.
Розгляд заяви призначено апеляційним судом у в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачем позовні вимоги сформовані наступним чином:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягає у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 90% від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, на підставі довідки Міністерства внутрішніх справ України від 29.04.2021 №22/6-1761, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням вже виплачених сум.
Таким чином, судом при вирішенні справи №160/364/22 по суті розглядались позовні вимоги, викладені саме таким чином і в такій редакції, на підставі вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не подавались заяви або клопотання щодо зміни позовних вимог, а тому відсутні підстави для розгляду питання щодо зазначення дати з якої ОСОБА_1 має бути здійснено перерахунок та виплату пенсії (як зазначено в прохальній частині заяви позивачів, яка подана в порядку ст. 252 КАС України).
З наведеного вбачається, що судом вирішено усі позовні вимоги, які позивач ставив на розгляд при зверненні з позовною заявою, отже відсутні підстави для винесення додаткового судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що стаття 252 КАС України містить чіткі підстави, для ухвалення додаткового рішення: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення судом; 3) не вирішено питання про судові витрати.
Натомість підстави, про які зазначає відповідач, не є підставами для ухвалення додаткового рішення.
Зокрема, не згода з рішенням, не є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Отже, за результатом розгляду заяви позивача, судом апеляційної інстанції не встановлено наявності умов для ухвалення додаткового судового рішення.
Оскільки колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено наявності умов, визначених ч. 1 ст. 252 КАС України для ухвалення додаткового судового рішення, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/364/22 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 252, 321 КАС України, колегія суддів,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/364/22 відмовити.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ч. 2 ст. 252, ст.ст. 328 329 КАС України.
Повний текст складено 17 жовтня 2022 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва