Справа № 565/1488/21
Провадження № 2/565/108/22
20 жовтня 2022 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки як сім'ї без реєстрації шлюбу та поділ майна,-
До Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_3 , у якій з урахуванням уточнень просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1 серпня 2013 року до жовтня 2018 року включно;
- поділити двокімнатну квартиру загальною площею 44,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 по Ѕ частці кожному, як спільне майно подружжя;
- припинити її право власності на Ѕ частку двокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1 , визнати право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та стягнути з останнього на її користь грошову компенсацію у сумі 306 193,50 грн в рахунок Ѕ частки вказаної двокімнатної квартири.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з серпня 2013 року до жовтня 2018 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Спочатку проживали за адресою АДРЕСА_2 , а згодом після придбання за спільні кошти квартири за адресою АДРЕСА_1 , переїхали туди жити. За час спільного проживання вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільний відпочином, за спільні кошти придбали вище вказану квартиру, провели у ній ремонтні роботи, облаштували меблями та побутовою технікою, тобто виконували фактично права та обов'язки подружжя. Крім того, обопільно спілкувались з родинами один одного.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила, що з відповідачем ОСОБА_3 познайомилась в кінці червня 2013 року та разом поїхали до санаторію, де відпочивали у період з 15.06.13 до 03.07.13. Після приїзду із санаторію ОСОБА_3 переїхав жити до неї у квартиру де вона проживала разом із сім'єю сина по АДРЕСА_2 . Згодом ОСОБА_3 запропонував знімати окрему квартиру, проте пізніше запропонував придбати спільно квартиру. Вона погодилась і вони спільно вибрали квартиру АДРЕСА_3 , за ціною 30 тис. доларів США. Для оформлення купівлі-продажу квартири необхідно було їхати до її власників у м. Первомайськ, Миколаївської області. Вони спільно вирішили, що поїде відповідач один. У зв'язку з цим вона передала відповідачу свої кошти готівкою у сумі 15 тис. доларів США, після чого він поїхав у м. Первомайськ та оформив право власності на вказану квартиру на своє прізвище. Іншу частину у сумі 15 тис. доларів США доклав відповідач із своїх коштів. Крім того, дала 20 тис. грн на витрати з оформлення договору та на дорогу. Після цього вони почали проживати у придбаній квартирі та одночасно проводити ремонт. Вона за свої кошти здійснювала оплату за використану електроенергію, а відповідач оплачував квартплату. Спільно придбали речі домашнього вжитку, столові прибори, постіль. Поетапно зробили ремонт до нового року. Як жінка та чоловік спільно ходили до друзів. ОСОБА_3 представляв її як жінку на день енергетика. У 2014 році їздили відпочивати у с. Сергіївка, Одеської області. У 2014-2015 роках разом їздили до родичів відповідача у м. Баку, де були близько 2 тижнів. Майже кожного року їздили спільно відпочивати. Так вони жили до листопада 2018 року, а тоді вирвав у неї ключі. Після чого час від часу жили до 2021 року, але постійно сварились. Останнє спілкування з ним було у листопаді 2021 року.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю, просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. У судовому засіданні пояснив, що у 2013 році взяв її до санаторію як пасажира. Після повернення із санаторію проживав у своїй квартирі АДРЕСА_4 , разом з колишньою дружиною. Проте, у зв'язку з тим, що з останньою постійно виникали суперечки, вирішив придбати собі окрему квартиру, за гроші, які залишились від продажу квартири АДРЕСА_5 . У вересні 2013 придбав квартиру АДРЕСА_3 і здійснив там ремонт за власні кошти. В цю квартиру переїхав жити лише у січні 2014 року. З ОСОБА_1 ніколи не жив як чоловік із жінкою однією сім'єю, лише інколи зустрічався. ОСОБА_6 її у поїздки до родичів у Баку, оскільки остання казала, що за кордоном ніколи не була. Інколи позичав їй гроші, проте вона не всі віддала.
Представник відповідача ОСОБА_5 вказав про відсутність доказів проживання однією сім'єю позивача та відповідача. Зокрема, у них відсутній спільний бюджет та не було спільного побуту.
Представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю, оскільки нею не подано доказів проживання сторін як одна сім'я станом на вересень 2013 року. Усі докази, які подані позивачем стосуються періоду після придбання квартири відповідачем. Також вказав, що позивач не ставила вимоги про визнання квартири спільною сумісною власністю, отже у суду відсутні повноваження визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю та поділити її. Вказав також, що до вересня 2013 року, приблизно за місяць після їх знайомства між позивачем та відповідачем не могли скластись усталені сімейні відносини, характерні для сім'ї.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Таким чином, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Відповідно до інформаційної довідки від 28.10.2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 , про поділ якої просить позивач, зареєстроване за ОСОБА_3 20.09.2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 20.09.2013 року.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу станом на 20.09.2013 року позивач ОСОБА_1 подала лише показання свідків. Фотознімки, копії квитанцій про оплату вартості електроенергії та копії товарних чеків на підтвердження придбання побутових речей стосуються періоду, після придбання спірної квартири, у зв'язку з цим суд не бере їх до уваги як докази факту проживання сторін однією сім'єю як неналежні.
В той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.12.2021 року у справі № 531/295/19, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Оскільки позивач, крім показань свідків, інших доказів спільного проживання однією сім'єю з відповідачем станом на 20.09.2013 року не надала, у суду відсутні підстави для задоволення її вимоги у частині встановлення факту проживання її однією сім'єю з відповідачем, а отже у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнала, що кошти у сумі 15 тис. доларів США та 20 тис. грн, які вона передала ОСОБА_3 для придбання спірної квартири є її заощадженням від підприємницької діяльності та від отриманої пенсії. Також, вказала, що ОСОБА_3 для придбання квартири використав власні кошти у сумі 15 тис. доларів США. Будь-яких доказів, що кошти, за які придбавалась спірна квартира, отримані внаслідок спільної праці позивача та відповідача до суду не подано. Отже, у суду відсутні підстави для визнання спірної квартири об'єктом спільної сумісної власності сторін, а тому у задоволенні вимоги про поділ цієї квартири необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74 СК України, ст. 368 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки як сім'ї без реєстрації шлюбу та поділ квартири АДРЕСА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне рішення виготовлене 20.09.2022 року.
Головуючий суддя І.Ю. Зейкан