Справа № 503/414/22
Провадження № 3/503/358/22
21 вересня 2022 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Калашнікова Т.О., за участю адвоката Мартинюка Ю.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від ВПД №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №504502 від 24.03.2022 року, ОСОБА_1 , 24.03.2022 року о 21 год. 30 хв., допустив керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода та запах алкоголю з ротової порожнини. Згідно висновку медичного огляду №3 перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 та п. 2.9 «а» ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк Ю.М. зазначив, що його довіритель свою вину у скоєному не визнав та пояснив, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану сп'яніння та за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Заслухавши захисника, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП,орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП,обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП,доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно із положеннями ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Ретельний аналіз змісту оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення та його копії, що була вручена особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вказує на те, що в оригінал протоколу були внесені зміни після його складання та виготовлення його копії. Таких висновків суддя дійшов дивлячись на те, що ці два примірники відрізняються за своїм змістом (в копії протоколу взагалі не вказані свідки правопорушення, натомість оригінал протоколу містить такі відомості. Крім того, в копії протоколу, яка була надана ОСОБА_1 , в графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення» міститься речення «Я не згоден». Разом з тим, в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення в цій графі зазначено (пояснення додається на окремому аркуші).
Згідно п.7 розд. ІІ Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Виправлення, які допущені під час внесення записів до протоколу, до його підписання особою, стосовно якої його складено, повинні бути чітко посадовою особою виправлені та належним чином застережені (проставлена печатка та підпис посадової особи).
Якщо ж такі виправлення заносяться в протокол після підписання його особою, відносно якої його складено, то відповідні виправлення з застереженням вносяться і в копію протоколу, який був виданий особі, відносно якої він складався.
Отже, судом встановлено, що до оригіналу протоколу про адміністративне правопорушення дійсно посадовою особою були внесені виправлення, що є порушенням п.7 розділу ІІ Інструкції з оформлення адміністративних матеріалів в органах поліції, затвердженого наказом МВС від 06.11.2015 року № 1376.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), а також відмова від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння.
Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 ПДР забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із протоколу, дії порушника кваліфіковані за ст. 130 ч.1 КУпАП за порушення п.2.5 та п.2.9 «а» ПДР одночасно, однак із доданих до протоколу матеріалів, а саме висновку щодо результатів медичного огляду №3 від 24.03.2022 року в діях ОСОБА_1 вбачається можливе порушення вимог лише п.2.9 «а» ПДР. Ретельний аналіз цих обставин вказує на те, що письмові докази, які містяться в матеріалах справи не є тими належними та допустимими доказами, які б свідчили про факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння, а навпаки вказують на можливе порушення водієм п.2.9 «а» ПДР.
Разом з тим, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі за текстом - ПДР) водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до п. v) ч.1 ст. 1 Конвенції про дорожній рух «термин "водитель" ("погонщик") означает всякое лицо, управляющее транспортным средством, автомобилем и т.д. (включая велосипеды) или ведущее по дорогам скот, стада, упряжных, вьючных или верховых животных».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування за його кермом в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи, що до протоколу взагалі не доданий відповідний відеозапис.
Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, останній 24.03.2022 року, перебуваючи в складі пішого наряду в умовах воєнного стану, бачив, як був зупинений автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився водій з ознаками алкогольного сп'яніння. В подальшому був викликаний автопатруль та ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки автомобіля, на що він відмовився.
Натомість, свідок ОСОБА_2 , будучи допитаним під час розгляду справи та попередженим про кримінальну відповідальність в порядку ст.ст. 384, 385 КК України, показав суду, що він здійснював чергування в складі наряду в районі «Озеро» в м. Кодима Подільського району Одеської області. Під час комендантської години був зупинений автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» та за допомогою додатку «ДІЯ» була встановлена особа водія. Він бачив, що цей транспортний засіб був затриманий працівниками поліції, однак причина затримки йому невідома. В подальшому, в районі залізничного вокзалу в м. Кодима, приблизно 03 годині 00 хвилин (через 4 години після цієї події) до нього під'їхали патрульні поліцейські та попросили підписати його пояснення, що він і зробив. Однак, свідок помилково вважав, що підписує пояснення за фактом затримання автомобіля, а не за фактом перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, чого він не може підтвердити. Чи відмовлявся водій від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки автомобіля йому не відомо, оскільки він не був свідком такої дії.
Ретельний аналіз цих обставин та змісту показів свідка, сумніватись в правдивості та достовірності яких у суду підстав не має, ставить під сумнів дійсність акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені відомості про відмову від огляду, враховуючи, що в цьому письмовому доказі не зазначено навіть прізвище водія та не вказано свідків такої відмови.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010,адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України,особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 року, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи докази, які безпосередньо були дослідженні у судовому засіданні, не є переконливими та об'єктивно не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечує свою вину у інкримінованому їй порушенні.
За таких обставин, виходячи із положень ст.62 Конституції України, є підстави для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 283- 285 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, особою щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О. Калашнікова