Справа № 201/7567/22
Провадження № 1-кп/201/816/2022
20 жовтня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні та питання доцільності продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041650001135 від 29.08.2022 року, щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігів, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2022 р.н., працюючого неофіційно, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
потерпілий ОСОБА_5
В провадженні суду знаходиться вищевказаний обвинувальний акт, за яким призначено підготовче засідання.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні до судового розгляду не заперечували.
Заслухавши думку учасників, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що правові підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акту, відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, наявні.
Так, справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська. Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на обговорення питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.
Прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, проти чого обвинувачений заперечив.
Потерпілий підтримав думку прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2022 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 28 жовтня 2022 року із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 198 480,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
На думку суду, доведеним є ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі, може незаконно вплинути на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни наданих ними показань на свою користь, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим, відсуніть постійного джерела доходу може бути стимулюючим фактором для продовження злочинної діяльності з метою забезпечення власного існування.
В той же час, прокурором доведена і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді восьми років позбавлення волі, тому перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може переховуватись від суду, крім того Західною окружною прокуратурою міста Дніпра стосовно ОСОБА_3 направлено до суду обвинувальний акт за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України, який до теперішнього часу перебуває на розгляді в суді, однак ОСОБА_3 на шлях виправлення не став й обвинувачується у вчинені нового злочину вчиненого в умовах воєнного стану, а отже вищевикладене вказує, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання останнім покладених на нього процесуальним законом обов'язків.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, продовжують існувати та не зменшилися.
Тому суд вважає, що обраний на досудовому розслідуванні обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити на строк до 60 діб.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на 11 годину 00 хвилин 27 жовтня 2022 року з викликом учасників судового провадження.
Кримінальне провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Обраний під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 198 480,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2022 року, - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 18 грудня 2022 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. В іншому ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1