Провадження № 22-ц/803/6603/22 Справа № 205/1228/22 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
20 жовтня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних спра
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Деркач Н.М, Куценко Т.Р.
секретар судового засідання: Астатурян А.В
сторони:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк”
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,а ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2022 року, яка постановлена суддею Приходченко О.С. в м.Дніпро, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 24 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNR0GA00000065, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22144 доларів США строком до 24 жовтня 2017 року.
З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № DNR0GA00000065, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №DNR0GA00000065-2.
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо виконання умов кредитного договору та повернення кредиту, сплати процентів не виконала належним чином, у зв'язку з чим, станом на 01 грудня 2021 року виникла заборгованість в сумі 113 624, 76 долари США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 15 835,07 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 7 755,51 доларів США, заборгованості за комісією у розмірі 3 387,68 доларів США та пені у розмірі 86 646,50 доларів США. Тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором у сумі 23 590,58 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 835,07 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 7 755,51 доларів США, а також судовий збір у розмірі 9 628 грн. 50 коп..
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2022 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 23 590,58 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 641 899 (шістсот сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 68 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 835,07 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 430 872 (чотириста тридцять гривень вісімсот сімдесят дві) гривні 25 коп., та заборгованості за відсотками у розмірі 7 755,51 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 211 027 (двісті одинадцять тисяч двадцять сім) гривень 43 коп., а також судовий збір у розмірі 9 628 (дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 50 коп., а всього 651 528 (шістсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) гривень 18 коп..
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк”, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно договорів поруки, Банк та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 погодили, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення коштів за кредитним договором. Згідно кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредит в період сплати з 24.10.2007 року по 24.10.2017 року у сумі 317.69 доларів США. Позивач звернувся з позовом до суду 14.02.2022 року, тобто в межах строку пред'явлення позову до поручителів.
Рішення суду не оскаржено в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 23 590,58 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 641 899 (шістсот сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 68 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15 835,07 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 430 872 (чотириста тридцять гривень вісімсот сімдесят дві) гривні 25 коп., та заборгованості за відсотками у розмірі 7 755,51 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 211 027 (двісті одинадцять тисяч двадцять сім) гривень 43 коп., а також судового збору у розмірі 9 628 (дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 50 коп., а всього 651 528 (шістсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) гривень 18 коп., тому, відповідно до ст.367 ЦПК України, не переглядається апеляційним судом в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DNR0GA00000065, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 22 144 доларів США строком до 24 жовтня 2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 0,92% на суму залишку (а.с. 15-17).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором №DNR0GA00000065 позичальником ОСОБА_1 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 24 жовтня 2007 року укладений договір поруки №DNR0GA00000065, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору від 24 жовтня 2007 року (а.с. 18).
24 жовтня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 укладений договір поруки № DNR0GA00000065-2, відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручилася перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору від 24 жовтня 2007 року (а.с. 19).
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання по кредитному договору не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 113 624, 76 доларів США (а.с. 6-9).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк пред'явлення позову до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Частинами першою та другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.02.2022 року позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час укладання договору поруки, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, в редакції 2018 року, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Аналізуючи зміст частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку, що визначений вказаною нормою строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов'язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки.
До зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.112019 року у справі № 725/3981/14, відступивши від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі №70/391/16-ц (провадження № 61-11525св18).
Як вбачається із матеріалів справи, договорами поруки № DNR0GA00000065 від 24.102007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 та №DNR0GA00000065-2 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 , у пункті 12 визначено строк чинності поруки, погодивши, що порука ОСОБА_2 за договором та порука ОСОБА_3 за договором поруки припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором від 24.10.2007 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про про відмову у задоволенні позову про стягнення з поручителей заборгованості за кредитним договором, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам спірних договорів поруки від 24.10.2007 року, зокрема пункту 12, при цьому неправильно застосовано положення частини четвертої статті 559 ЦК України.
Виходячи з положень ч.4 ст. 559 ЦК України, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом, згідно договорів поруки, після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителів іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом встановлено у договорах поруки строку.
На підставі положень частини четвертої статті 559 ЦК України необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителів про виконання ними солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, передбаченого договорами поруки з дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив призводить до припинення суб'єктивного права кредитора.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року, у справі № 207/857/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
У пункті 12 договорів поруки від 24.10.2007 року, укладених між банком та ОСОБА_3 та між Банком та ОСОБА_2 , зазначено, що порука за цими договорами припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Як вбачається із матеріалів справи, банк звернувся до боржника та поручителів з позовом у лютому 2022 року.
Таким чином строк пред'явлення позову до поручителів за період з 14 лютого 2017 року по 24.10.2017 року не сплинув, зважаючи на те, що повернення кредиту визначено щомісячними платежами.
Таким чином, за проведеним колегією суддів розрахунком заборгованості за кредитним договором, за період з 14 лютого 2017 року по 24.10.2017 року, заборгованість за кредитним договором складає 2778,05 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.12.2021 року, виходячи з меж заявлених Банком позовних вимог складає 75590,74 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2662,66 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року, виходячи з меж заявлених Банком позовних вимог, становить 72450,98 грн., за період з 14 лютого 2017 року по 24.10.2017 року, виходячи з наступного розрахунку: 317,69 доларів США :28 днів у лютому 2007 року х 17 днів лютого 2017 року= 192,88 доларів США; 317.69 доларів США х 7 місяців=2223.83 доларів США; 317,69 доларів США: 31 х 24 дні за жовтень 2017 року= 245.95 доларів США. Тобто 192.88грн+ 2223.83 доларів США+ 245.95 доларів США= 2662,66 доларів США та заборгованості за відсотками у розмірі 115.39 доларів США, за період з 14 лютого 2017 року по 24.10.2017 року, згідно надано позивачем розрахунку заборгованості за відсотками та проведеного колегією суддів власного розрахунку заборгованості за відсотками, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року, виходячи з меж заявлених позовних вимог, становить 3139.76 грн., виходячи з умов кредитного договору, згідно якого позичальник зобов'язується повертати кредит шляхом щомісячної сплати у розмірі 317.69 доларів США у період з 24.10.2007 року по 24.10.2017 року.
Враховуючи, що на момент звернення до суду з позовом не минуло 5 років, а умовами договорів поруки передбачено строк її дії у п'ять років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, тому висновки суду першої інстанції про те, що порука припинилася відповідно до правил частини четвертої статті 559 ЦК України, є помилковими.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності.
Кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 317/5082/13-ц (провадження № 14-415цс19).
Відповідно до пункту 4 договорів поруки від 24.10.2007 року у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є різні самостійні договори поруки.
Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів за окремими договорами поруки, підстави для спільного солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 2778,05 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 75590.74рн.., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2662,66 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 72450,98 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 115.39 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 3139,76 грн.,
Стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 2778,05 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 75590.74рн.., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2662,66 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 72450,98 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 115.39 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 3139,76 грн., а також судовий збір у розмірі 2792,26 грн..
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2792,26 грн., з кожного, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2022 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 2778,05 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 75590.74рн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2662,66 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 72450,98 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 115.39 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 3139,76 грн..
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNR0GA00000065 від 24 жовтня 2007 року у розмірі 2778,05 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 75590.74рн.., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2662,66 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 72450,98 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 115.39 доларів США, що за курсом НБУ від 01 грудня 2021 року становить 3139,76 грн..
В іншій частині в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 20 жовтня 2022 року.
Головуючий: суддя А.П. Барильська
Судді: Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко