Справа № 161/5591/21 Провадження № 11-кп/802/588/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.345 КК України Доповідач: ОСОБА_2
19 жовтня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з базовою вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , учасника бойових дій, інваліда ІІІ групи, в порядку ст.89 КК України не судимого,
засуджено:
-за ч.2 ст.345 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців із покладенням на нього обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До ОСОБА_8 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_8 строк перебування його під вартою з дня його затримання до звільнення, тобто з 24 січня 2021 року по 26 січня 2021 року включно, з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі.
Накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2021 року арешт на формений одяг (бушлат, штани, жилет) скасований.
В порядку ст.100 КПК України вироком вирішена доля речових доказів.
Згідно з вироком суду 24 січня 2021 року о 19 год. 00 хв. інспектор роти № 1 батальйону УПП у Волинській області Департаменту ПП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , працюючий на посаді, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 01 серпня 2019 року № 579 о/с, та інспектор роти № 1 батальйону УПП у Волинській області Департаменту ПП лейтенант поліції ОСОБА_10 , працюючий на посаді, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 02 грудня 2019 року № 940 о/с, будучи відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» працівниками правоохоронного органу, перебуваючи у форменому одязі із розпізнавальними знаками, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, заступили на чергування у складі екіпажу «Цунамі 101» патрульної поліції в м. Луцьку, роти № 1 Управління патрульної поліції у Волинській області, згідно із розстановкою сил та засобів Управління патрульної поліції співробітників патрульної поліції у м. Луцьку з 19 год. 00 хв. 24 січня 2021 року по 07 год. 00 хв. 25 січня 2021 року, затвердженої 24 січня 2021 року начальником УПП у Волинській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_11 .
Під час виконання ними своїх службових обов'язків 24 січня 2021 року близько 19 год. 50 хв. на службовий планшет прийшло завдання «ДТП без травмованих» за адресою: АДРЕСА_2 . По приїзду на вказане місце був виявлений громадянин ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та при усному опитуванні заперечував свою причетність до ДТП, поводив себе агресивно та за допомогою телефону викликав своїх товаришів на допомогу. За декілька хвилин до місця, де відбувалось оформлення ДТП, прибула група невідомих осіб в кількості 5 чоловік та однієї жінки. Зокрема, серед зазначених осіб був ОСОБА_8 , який вів себе агресивно та перешкоджав роботі працівників поліції.
В подальшому 24 січня 2021 року близько 20 год. 54 хв. обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_2 , вчинивши конфліктну ситуацію з інспектором роти № 1 батальйону УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, діючи з прямим умислом, у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, наніс останньому один удар кулаком правої руки у ліву сторону нижньої щелепи, внаслідок якого потерпілий впав, чим спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на перехідній каймі та сльозовій оболонці нижньої губи зліва, садна на слизовій оболонці нижньої губи зліва, садна на шкірі нижньої губи зліва, садна на волосяній ділянці голови, які, згідно з висновком судово-медичного експерта № 43 від 25 січня 2021 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
У поданій апеляційній скарзі захисник оскаржує вирок суду у зв'язку з його незаконністю і необґрунтованістю. Вважає, що у діях його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Звертає увагу на те, що якщо ОСОБА_8 і причетний до вчинення вказаного злочину, то у його діях відсутній прямий умисел, а тілесні ушкодження спричинялися ним з необережності під дією сльозогінного газу. Звертає увагу на те, що місцевим судом не взяті до уваги показання свідків сторони захисту ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Посилається на суперечності у показаннях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . Зазначає, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та зовнішнього відеоспостереження магазину «Фокстрот» жодним чином не підтверджують та не доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а тому не можуть визнаватися допустимими. З огляду на наведене, просить вирок суду скасувати і ухвалити новий, яким закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 з підстав відсутності достатніх доказів для доведення його винуватості.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, захисника, який підтримав подану ним апеляцію, просив скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження, пояснення прокурора, яка апеляцію заперечила та просила судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що при розгляді кримінального провадження суд повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
На думку апеляційного суду, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку вказані вимоги закону дотримані у повному обсязі.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.345 КК України та висновки суду про доведеність його винуватості в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Так, обвинувачений в суді першої інстанції вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що на громадських засадах працює у групі швидкого реагування, яка надає кризову психологічну допомогу учасникам АТО. 24 січня 2021 року до них надійшов виклик про те, що у їхнього побратима ОСОБА_17 виникла конфліктна ситуація із працівниками поліції поблизу магазину «Фокстрот», що на пр.-ті Волі у м. Луцьку. У зв'язку із цим, він з водієм ОСОБА_14 та психологом ОСОБА_13 здійснили виїзд на місце події. По приїзду було з'ясовано, що ОСОБА_17 , керуючи автомобілем, допустив пошкодження фасаду будівлі магазину «Фокстрот», у зв'язку з чим на місце ДТП прибули працівники патрульної поліції. Крім того, на місці знаходився піший патруль Національної гвардії України. Під час спілкування із ОСОБА_17 правоохоронці також виявили наявність в останнього предмету, схожого на зброю. ОСОБА_17 доводив, що відповідний пістолет не є вогнепальною зброєю та пред'являв документи, однак працівники поліції наполягали на вилученні пістолету, повідомили, що до з'ясування обставин ОСОБА_17 повинен знаходитись на місці, у зв'язку із чим викликали на місце події слідчо-оперативну групу. Оскільки, на його думку, працівники поліції діяли незаконно, він почав висловлювати поліцейським зауваження та вимагав проведення слідчих дій згідно із Законом. Таким чином, намагався надати юридичну допомогу своєму побратиму ОСОБА_17 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, мав конфлікт із працівниками поліції, та у зв'язку із виниклою ситуацією, потребував психологічної допомоги. З метою заспокоєння ОСОБА_17 , водій автомобіля ГШР ОСОБА_14 підійшов до останнього та хотів взяти його за руки, щоб припинити його збуджену поведінку, однак працівники поліції безпричинно застосували щодо ОСОБА_14 сльозогінний газ. Внаслідок розпилення газ потрапив в очі йому та психологу ОСОБА_18 . Після чого він почав з'ясовувати, хто застосував газ, підійшов до поліцейського ОСОБА_9 та запитав, чому так відбулось. Між ними виникла конфліктна ситуація, однак в ході неї будь-яких тілесних ушкоджень поліцейському він не наносив. Також зазначив, що будь-яких намірів умисно заподіяти шкоду здоров'ю працівнику поліції не мав, можливо, міг відмахнутися після того, як втратив відчуття реальності, у зв'язку із застосуванням поліцейськими газу.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Зокрема, місцевим судом допитано та надано оцінку показанням потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що 24 січня 2021 року він заступив на патрулювання м. Луцька з поліцейським ОСОБА_10 . Ввечері того дня вони отримали повідомлення про ДТП поблизу магазину «Фокстрот» на пр. Волі у м. Луцьку. Прибувши на місце, побачили піший патруль Національної гвардії України та двох цивільних осіб. Також з магазину вийшли ще інші особи, які назвалися працівниками магазину «Фокстрот» і повідомили, що двоє з присутніх на місці цивільних осіб, керуючи автомобілем «Мерседес», пошкодили фасад будівлі магазину. Поліцейськими встановлено особу ОСОБА_17 як водія даного транспортного засобу, який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння та заперечував свою причетність до ДТП. Крім того, повідомив, що при ньому наявний пістолет. З метою документування усіх вищевказаних подій, було викликано додатковий екіпаж патрульної поліції, а працівниками Національної гвардії викликано СОГ. Під час того, як він та інші правоохоронці займалися оформленням адміністративних матеріалів, на місце прибув автомобіль із особами, які почали з'ясовувати, чому поліцейські висувають претензії до їхніх знайомих. Серед них був обвинувачений ОСОБА_8 , який поводив себе агресивно, кричав, намагався втрутитись та завадити поліцейським виконувати свою роботу. Йому та іншим присутнім особам, які також знаходилися на місці і висловлювали своє невдоволення тим, що поліція проводить процесуальні дії з їхнім знайомим, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», неодноразово висувалась вимога відійти від місця проведення слідчих та процесуальних дій, однак дані особи не відходили, на зауваження не реагували. Тоді, ОСОБА_8 та водій автомобіля, на якому прибули знайомі правопорушника ОСОБА_17 , почали відводити останнього. На запитання, що вони роблять, відповіли, що забирають його. На вимогу припинити такі дії, вказані особи не реагували та продовжували йти. Тоді він став перед ними, перегородивши дорогу. ОСОБА_8 штовхнув його і намагався пройти далі. Він попередив про можливість застосування фізичної сили та спеціальних засобів у зв'язку із невиконанням законних вимог поліцейського. Однак ОСОБА_8 та чоловік високого росту (водій автомобіля ГШР) продовжували відводити ОСОБА_17 , відштовхувати його та йти. А тому, з метою припинення вказаних протиправних дій, він застосував спецзасіб - сльозогінний газ, розпиливши його нецілеспрямовано поблизу осіб, які намагалися забрати із місця події ОСОБА_17 . Потім конфліктна ситуація фактично припинилась та він з колегою продовжили складання відповідних письмових матеріалів. Однак, за деякий час, коли він стояв біля службового автомобіля та інших осіб, ОСОБА_8 підбіг до нього і почав штовхатися викрикуючи: «Це ти мене запшикав?» В ході штовханини його нагрудна камера впала. Надалі, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 наніс йому сконцентрований удар в обличчя, внаслідок чого він впав та вдарився потилицею голови. Нанісши удар, ОСОБА_8 почав бігти. Він крикнув своєму напарнику ОСОБА_10 , що його вдарили. Після цього інші поліцейські відразу затримали ОСОБА_8 . Також зазначив, що нанесений йому ОСОБА_8 удар був націленим, тобто заданим умисно. В момент спричинення йому тілесних ушкоджень фізичної сили та спецзасобів він не застосовував, а знаходився осторонь. Крім того, з часу застосування ним сльозогінного газу до моменту спричинення тілесних ушкоджень пройшло декілька хвилин.
В ході проведення слідчого експерименту 17 березня 2021 року потерпілий ОСОБА_9 розповів та продемонстрував на місці події обставини спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
У поданій апеляційній скарзі захисник вважає показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_16 суперечливими, однак такі твердження сторони захисту, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_10 показав, що 24 січня 2021 року він з потерпілим прибули на місце події за викликом про ДТП. Були виявлені особи, які причетні до ДТП, та працівники Національної гвардії України, які повідомили, що крім ДТП, у правопорушника ОСОБА_17 виявлена зброя, внаслідок чого очікується прибуття слідчо-оперативної групи. Далі на місце події прибула група осіб, серед яких був обвинувачений ОСОБА_8 . Останній заважав працювати слідчо-оперативній групі. Зокрема, особа вищого росту (встановлена як ОСОБА_14 ) та ОСОБА_8 намагалися забрати ОСОБА_17 . Виниклу конфлікту ситуацію припинили, працівниками поліції було застосовано сльозогінний газ. Однак, коли він дещо відійшов, щоб відшукати понятих, почув крик, а тому швидко почав повертатися. Тоді ж побачив, як ОСОБА_9 впав, внаслідок нанесення йому ОСОБА_8 удару. Зазначив, що удар був прямим, здійсненим із замахом руки. Вказав, що безпосередньо перед нанесенням тілесного ушкодження потерпілому працівники поліції спецзасіб газ не застосовували.
17 березня 2021 року дані обставини свідок повністю підтвердив і під час слідчого експерименту за його участю.
Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції також підтвердила, що перебувала в одному патрульному екіпажі спільно із ОСОБА_19 . По прибуттю на місце події за дорученням представників СОГ забезпечувала громадський порядок. Присутні на місці цивільні особи намагалися відвести з місця події водія, який спричинив ДТП, у зв'язку з чим працівники поліції неодноразово попереджали про можливість застосування фізичної сили та спеціальних засобів до осіб, які вчиняли протиправні дії, а також вимагали негайного припинення таких дій. Згодом, під час того, як вона спілкувалась із ОСОБА_13 , на відстані 5-7 метрів від інших присутніх, почула крик, а тому повернулася і побачила падіння поліцейського ОСОБА_9 . Власне, момент нанесення удару не бачила, однак, найближче в цей момент до потерпілого знаходився саме обвинувачений ОСОБА_8 .
Отже, вказану подію за обставин, викладених в обвинувальному акті, під час допиту у судовому засіданні місцевого суду ствердили свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_16 .
Крім того, показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_16 знайшли своє відображення у показаннях інших свідків, зокрема, ОСОБА_20 і ОСОБА_19 . Тому піддавати їхні показання сумніву у апеляційного суду немає підстав.
У поданій апеляційній скарзі захисник посилається на те, що місцевим судом не взяті до уваги показання свідків сторони захисту ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .
Однак, як вбачається з вироку суду, вказані свідки допитувалися судом першої інстанції і їхнім показанням дана належна правова оцінка.
Зокрема, свідок ОСОБА_13 пояснила, що того дня надійшов виклик, що ОСОБА_17 потребує психологічної допомоги. Вона приїхала у складі ГШР з ОСОБА_8 та ОСОБА_14 . ОСОБА_17 був дуже збуджений, на будівлі лежав пістолет, схожий на іграшку, і документи ОСОБА_17 . Поліцейські застосували газ, коли ОСОБА_14 тримав ОСОБА_17 . ОСОБА_8 підійшов до поліцейських і запитав, для чого вони це роблять, після цього, вони знову застосували газ. Удару не бачила.
Свідок ОСОБА_15 показав, що приїхав на місце події зі ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та водієм. Приїхавши, побачили, що ОСОБА_17 у стані алкогольного сп'яніння та агресивний. Напевно, поліцейські подумали, що вони є «групою підтримки», яка приїхала допомогти побратиму. Поліцейський розпилив газ на ОСОБА_13 , водія і ОСОБА_17 , був конфлікт. ОСОБА_8 почав питати, хто це зробив, тоді він показав на ОСОБА_9 . Він та обвинувачений пішли до потерпілого, щоб дізнатись причину, але тоді ОСОБА_8 говорив в підвищеному тоні до потерпілого. ОСОБА_9 знову застосував на них газ, а сам впав. Вважає, що ОСОБА_8 ударів не наносив, адже був «запшиканий».
Допитаний у місцевому суді свідок ОСОБА_14 показав, що він працює водієм разом зі ОСОБА_18 в громадській організації. Того дня надійшов виклик про те, що біля магазину «Фокстрот» відбувалась конфліктна ситуація за участю учасника АТО. Він, ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 поїхали на місце. Прибувши, виявили, що ОСОБА_17 перебуває в стані алкогольного сп'яніння та дуже збуджений. В ході конфлікту він підійшов до ОСОБА_17 та намагався його стримати за руки, щоб не продовжувати конфлікт. В цей час ОСОБА_8 у підвищеному тоні спілкувався з працівниками поліції, а вони «запшикали» його газом. Зазначив, що будь-якого удару не бачив, адже розпилений газ частково попав і йому в очі.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 частково суперечать показанням потерпілого та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 і ОСОБА_19 . Крім того, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 є колегами і товаришами обвинуваченого, а тому зацікавлені у вирішенні даного кримінального провадження на користь останнього.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення об'єктивно підтверджується й іншими наявними у матеріалах провадження доказами: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24 січня 2021 року, протоколами огляду місця події від 24 січня та 25 січня 2021 року, протоколом огляду предметів від 25 січня 2021 року, протоколом проведення слідчого експерименту з доданим диском від 17 березня 2021 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_19 .
Згідно з висновком експерта № 43 від 25 січня 2021 року, у потерпілого ОСОБА_9 виявлено крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, садно на слизовій оболонці нижньої губи зліва, садно на шкірі нижньої губи зліва, садно на волосяній ділянці голови. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), цілком можливо в час та при обставинах вказаних під експертним та в постанові про призначення експертизи, та за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, показання потерпілого підтверджуються і відеозаписами з нагрудної камери поліцейських УПП у Волинській області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також солдата Національної гвардії України ОСОБА_20 , на яких зафіксовані неодноразове вчинення ОСОБА_8 конфліктних ситуацій, намагання перешкодити у проведенні слідчих дій на місці події. При цьому, як вбачається із відеозаписів, до моменту поки ОСОБА_8 не підійшов впритул до працівників поліції, не почав відштовхувати їх, останні не застосовували фізичну силу та спеціальні засоби, на відміну від обвинуваченого поводились спокійно, спілкувались ввічливо, просили відійти, не заважати у проведенні слідчих дій та тримати дистанцію. Також на відеозаписах зафіксовано як потерпілий, уже знаходячись на землі намагається підвестись, а інші особи, зафіксовані на відео, намагаються затримати чоловіка, схожого на обвинуваченого ОСОБА_8 , який в той момент знаходився найближче до потерпілого.
Із відеозапису зовнішнього відеоспостереження магазину «Фокстрот» вбачається, що учасники події знаходяться збоку від вказаного магазину. Обвинувачений ОСОБА_8 активно рухається, вчиняє конфліктні ситуації, в ході яких відштовхує поліцейських, які намагаються припинити його протиправні дії та в подальшому усі учасники сутички залишають поле зору відеокамери.
Тому твердження сторони захисту про те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та зовнішнього відеоспостереження магазину «Фокстрот» жодним чином не підтверджують та не доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і не можуть визнаватися допустимими доказами, апеляційний суд вважає голослівними.
Згідно зі ст.86 КПК України, вищенаведені докази отримані у порядку, встановленому КПК України, а, отже, є допустимими.
Піддавати їх сумніву у апеляційного суду немає підстав.
У поданій апеляційній скарзі захисник вказує на недоведеність місцевим судом умислу ОСОБА_8 на вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, з чим не може погодитися апеляційний суд.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, може бути виражена у заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень легкої чи середньої тяжкості.
Обов'язковою ознакою цього злочину є те, що він вчиняється у зв'язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.
Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 24 січня 2021 року близько 20 год. 54 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи поруч із будинком АДРЕСА_2 , вчинивши конфліктну ситуацію з інспектором роти № 1 батальйону УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що перед ним знаходиться працівник поліції, діючи з прямим умислом, у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, наніс останньому один удар кулаком правої руки у ліву сторону нижньої щелепи, внаслідок якого потерпілий впав, чим спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження.
Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 01 серпня 2019 року № 579 о/с, 24 січня 2021 року о 19 год. 00 хв. інспектор роти № 1 батальйону УПП у Волинській області Департаменту ПП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , будучи відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, перебуваючи у форменому одязі із розпізнавальними знаками, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, заступив на чергування у складі екіпажу «Цунамі 101» патрульної поліції в м. Луцьку, роти № 1 Управління патрульної поліції у Волинській області, згідно із розстановкою сил та засобів Управління патрульної поліції співробітників патрульної поліції у м. Луцьку з 19 год. 00 хв. 24 січня 2021 року по 07 год. 00 хв. 25 січня 2021 року, затвердженої 24 січня 2021 року начальником УПП у Волинській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_11 .
Висновком експерта № 43 від 25 січня 2021 року стверджується, що у ОСОБА_9 були виявлені легкі тілесні ушкодження, а саме: крововилив на перехідній каймі та слизовій оболонці нижньої губи зліва, садно на слизовій оболонці нижньої губи зліва, садно на шкірі нижньої губи зліва, садно на волосяній ділянці голови, які виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), цілком можливо в час та при обставинах вказаних під експертним та в постанові про призначення експертизи.
Отже, вказаними доказами повністю спростовуються доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не міг умисно нанести потерпілому тілесні ушкодження, а тілесні ушкодження спричинялися ним потерпілому з необережності під дією сльозогінного газу.
Щодо доводів захисника про те, що всупереч ст.373 КПК України, вирок про обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.345 КК України ґрунтується на припущеннях, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а стратегія захисту, висунута захисником та обвинуваченим, повністю спростована судом першої інстанції, та, на думку суду апеляційної інстанції, є нічим іншим, як способом уникнення кримінальної відповідальності.
Необхідно звернути увагу і на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, у зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Підсумовуючи вищенаведені обставини, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку і приймаючи до уваги наявність доказів, які повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, місцевий суд обґрунтовано кваліфікував його дії як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вимоги ст.65 КК України регламентують, що суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_8 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке належить до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який в порядку ст.89 КК України не судимий, інвалід ІІІ групи, військовослужбовець та має статус учасника бойових дій.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, місцевим судом не встановлені.
Суд першої інстанції взяв до уваги позицію потерпілого, який в суді першої інстанції та у заяві, поданій до апеляційного суду, щодо призначення ОСОБА_8 покарання покладався на розсуд суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що позиція потерпілої сторони у судових засіданнях не є обов'язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
Крім того, місцевим судом взято до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 59 від 12 лютого 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_8 на час інкримінованих йому протиправних дій виявляв ознаки декомпенсованого посттравматичного стресового розладу. За своїм психічним станом підекспертний міг усвідомлювати свої дії, але не був здатний повною мірою керувати ними. ОСОБА_8 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Отже, місцевий суд, врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який в порядку ст.89 КК України не судимий, інвалід ІІІ групи, військовослужбовець, має статус учасника бойових дій, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, відсутність обставин, які пом'якшують і обтяжують його покарання, обставини кримінального провадження, дійшов обґрунтованого переконання про призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням до нього положень ст.75 КК України та покладення обов'язків, які дозволять здійснювати контроль за його поведінкою зі сторони уповноваженого органу з питань пробації, та застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та не є надто суворим.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, суд апеляційної інстанції не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді