Справа № 761/30546/16-ц
Провадження № 2/761/4724/2022
17 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Осаулова А.А.,
при секретарі Путрі Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту №380/1363/06-А, відповідно до умов якого Банк надав останній кредит у сумі 21 211,00 доларів США, з відсотковою ставкою 11,5 відсотків річних. ПАТ «Укрсоцбанк» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а ОСОБА_1 в свою чергу свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів систематично порушує та не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем, яка станом на 05.07.2017р. становить в загальному розмірі 1 110 087,70 грн. та складаєте з: суми заборгованості за кредитом - 381 017,68 грн.; суми заборгованості за відсотками - 386 318,84 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 176 675,76 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 166 075,43 грн. Також просив стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2017 р. позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №380/1363/06-А від 03 листопада 2006 року в загальному розмірі 1 110 087,70 грн., а також судовий збір у розмірі 16 651,32 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2021 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про забезпечення позову у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 20.04.2017 року у цивільній справі №761/30546/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Протокольною ухвалою суду від 24.06.2021 р. замінено позивача з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Альфа-банк» .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2021 р. заяву відповідача ОСОБА_1 від 21.05.2021 року про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 20 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності по кредиту, - задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року по цивільній справі за №761/30546/16-ц скасовано і призначено цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності по кредиту до розгляду в загальному позовному провадження із проведення підготовчого судового засідання за участю сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2022 р. витребувано в Акціонерному товаристві «Альфа-банк» виписку по рахунку позичальника ОСОБА_1 за увесь період погашення нею заборгованності перед АКБСР «Укрсоцбанк» за кредитним договором №380/1363/06-А від 03.11.2006 року згідно визначених у п.2.3 кредитного договору номерів рахунків або інших, куди були зараховані сплачені нею кошти погашення основного боргу за кредитом, процентів та неустойки.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2022 р. закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем умов договору щодо погашення платежів, відсутні первинні документи, оформлені у відповідності з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім цього, жодних письмових вимог щодо погашення боргу відповідач не отримувала. Просить застосувати позовну давність, кінцевий термін погашення платежу за умовами договору- не пізніше 02.11.2012 р., останній платіж внесено було відповідачем 05.07.2008 р., з 11.08.2008 р. почався трирічний строк позовної давності, а з позовом до суду позивач звернувся 29.08.2016 р. Крім цього, до вимог щодо нарахування неустойки застосовується позовна давність в один рік.
В письмових пояснення представник позивача зазначає, що АТ «Альфа-банк» має право як правонаступник АТ «Укрсоцбанк» на стягнення грошової суми з ОСОБА_1 в розмірі 1110087,70 грн. Строк позовної давності не пропущено, оскільки позовна давність переривалась шляхом сплати 08.08.2017 р. відповідачем 1,16 дол. США.
В судове засідання позивач не з'явився, свого представника не направив, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім цього, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 р. у справі №361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що позиція сторони відповідача зрозуміла, висловлена у відзиві на позов, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторони відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03 листопада 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , було укладено Договір кредиту №380/1363/06-А, відповідно до умов якого Кредитор надає, а Позичальник отримує, на умовах цього Договору, грошові кошти в сумі 21 211,00 доларів США, з обов'язком виплатити Кредитору 11,5% процентів річних та повернення Кредиту до 10-го числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком та з кінцевим терміном повернення останньої його частини не пізніше 02 листопада 2012 року. (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.5. цього Договору, сплата Процентів має здійснюватись Позичальником до 10-го (включно) числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані такі Проценти, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повному обсязі в день такого повернення.
Відповідно до пп. 3.3.7 - 3.3.9 Договору, повернути отриманий Кредит з дотримання графіку, що вказаний у таблиці п. 1.1. цього Договору; сплачувати Проценти в порядку, визначеному в .п. 2.5. цього Договору, та комісії, в порядку, визначеному цим Договором; повернути отриманий Кредит не пізніше кінцевого терміну його повернення, вказаного в п. 1.1. цього Договору, або достроково повернути Кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим Договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги Кредитора, що випливають з цього Договору, в тому числі, але не виключно: Кредит, Проценти, комісії, неустойку (пеню, штрафи), передбачені цим Договором, серед іншого у випадку, вказаних в п.п .2.8.2, 3.2.3, 4.4, 5.5 цього Договору.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а ОСОБА_1 в свою чергу порушила умови договору, відповідно до яких зобов'язувалася погашати кредит, проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором кредиту.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною другою статті 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення та розмір процентів встановлений договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Умовами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником строків/термінів погашення Кредиту чи відповідної його частини та/або строків/термінів сплати Процентів чи комісії у випадку, визначених в будь-якому з п.п. 1.1, 2.5., 2.8.2, 3.2.3, 3.3.2, 4.4, 5.5 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1% відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, діючої у період порушення.
У зв'язку з простроченням відповідачем платежів за кредитним договором, згідно з розрахунком позивача, станом на 05 липня 2016 року загальна заборгованість становить 1 110 087,70 грн. та складається з: суми заборгованості за кредитом - 381 017,68 грн.; суми заборгованості за відсотками - 386 318,84 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 176 675,76 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 166 075,43 грн.
У відзиві на позов представник відповідача просить застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки останній платіж за договором відповідачем вчинено 06.11.2008 р.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Згідно зі ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 та підтримана Верховним Судом в постанові від 21.09.2020 р. у справі № 314/5082/17.
Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, кінцевим терміном повернення останньої частини кредиту є не пізніше 02 листопада 2012 року. (п. 1.1 Договору), з позовом до суду позивач звернувся засобами поштового зв'язку 25.08.2016 р., при цьому станом на день звернення до суду останнє погашення було здійснено в листопаді 2008 року.
З огляду на вказані обставини, позивачем пропущено як загальний трирічний строк позовної давності, так і спеціальний для стягнення пені.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його участю чи дорученням уповноваженою на це особою.
Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь - які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України в постанові від 08 листопада 2017 року у справі №6-2891цс16.
Доводи представника позивача щодо вчинення відповідачем останнього платежу 08.08.2017 р. в сумі 1,16 дол. США за договором, дія якого обмежена остаточним строком виконання зобов'язання - 02 листопада 2012 року, не впливають на висновки суду щодо пропуску строку позовної давності, оскільки вказана виплата здійснена після звернення суду та не перериває строк позовної давності. При цьому, не доведено того, що вказані кошти були вчинені боржником самостійно, а не шляхом списання коштів з рахунку боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про необхідність відмови в повному обсязі в задоволенні позову АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Керуючись ст.ст 256, 257, 526, 527, 530, 575, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити в повному обсязі в задоволенні позову АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: АТ «Альфа-банк» , код ЄДРПОУ 23494714, адреса знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов
Повне рішення виготовлено 17.10.2022