Справа №760/19524/21
2/760/2350/22
19 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
18.08.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позов обґрунтовується тим, що 10.10.2004 року між сторонами було укладено шлюб, від якого вони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.11.2013 року шлюб було розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва.
Між позивачем та відповідачем було досягнуто усної домовленості про утримання доньки в добровільному порядку. Взяті на себе зобов'язання позивач виконував, сплачував кошти на утримання дитини, крім цього дарував подарунки, влаштовував прогулянки та розваги.
29.09.2018 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_5 .
Слачувати аліменти у раніше узгодженому розмірі ставало складніше, часом не можливо.
01.02.2021 року на підставі наказу про звільнення № З-К/2021 трудові відносини з роботодавцем ВГО «Асоціація Адвокатів України» були розірвані, де позивач працював на посаді менеджера проектів. Позивач залишився без стабільного заробітку і до сих пір не має нового місця роботи, а, відтак, і заробітку.
Знаючи всі вище наведені обставити, 23.02.2021 року відповідачка звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/4 з усіх заробітків, при цьому не повідомляючи суд про наявність у позивача другої дитини, що впливає на встановлення розміру аліментів. 03.03.2021 року судом було винесено судовий наказ у справі № 760/4588/21 про стягнення з позивача на користь відповідача аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімуми на дитину відповідного віку.
Позивач посилається на те, що він дбав і продовжує дбати про належне матеріальне забезпечення доньки ОСОБА_3 від першого шлюбу, однак з народженням дитини у другому шлюбі, яка також потребує належного матеріального забезпечення, та втратою роботи сплата аліментів у розмірі 1/4, встановленому судовим наказом, неможлива.
Враховуючи викладене, просить зменшити розмір аліментів, що визначений судовим наказом від 03.03.2021 року на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , з розміру 1/4 до розміру 1/6 заробітку платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19.10.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні.
Представником відповідача копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками отримані 08.08.2022 року.
18.08.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти заявлених вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість та просить відмовити в задоволенні позову.
Пояснює, що відповідач дотримувався усної домовленості між сторонами та періодично сплачував певні суми коштів на утримання ОСОБА_3 до кінця 2019 року. Але, починаючи з січня 2020 року виплати для утримання дитини припинились.
Внаслідок ухилення відповідачем від виконання усної домовленості щодо сплати певної суми для утримання спільної доньки, в період з січня місяця 2020 року до січня місяця 2021 року включно у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 39 000 грн.
Через відсутність виконання обов'язку по утриманню спільної дитини та невиконанням ОСОБА_1 договору між батьками про щомісячну сплату фіксованої суми, 23.02.2021 року ОСОБА_2 вимушена була звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу. На даний час дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Представник вважає, що всі наведені позивачем обставини не є причиною для зменшення встановлених судом розміру.
Так, зазначає, що таких підстав зменшення розміру аліментів як шлюб з іншою жінкою законодавством України не передбачено. До того ж обов'язок щодо утримання своєї неповнолітньої дочки виник у позивача задовго до зустрічі із жінкою, з якою він уклав шлюб.
Також, народження іншої дитини само по собі не зменшує зобов'язання позивача по відношенню до інших дітей, тому не є підставою для зменшення розміру утримання старшої дитини.
В свою чергу, відсутність можливості сплачувати аліменти позивачем не доведена та не є достатньою підставою для звільнення від обов'язку (повного чи часткового) щодо утримання старшої неповнолітньої доньки.
Як обґрунтування такої неможливості, позивач наводить лише одну підставу - його звільнення з роботи 01.02.2021 року, однак не наводить жодних доказів, що йому заважає працювати та отримувати дохід після лютого 2021 року, зокрема, чому він не перебуває на обліку в центрі зайнятості, не може працювати за трудовим договором або контрактом, не може здійснювати підприємницьку діяльність тощо. Також позивач не надає будь-яких документів про свій реальний дохід протягом цього періоду.
При цьому, позивач є здоровим працездатним чоловіком, який вочевидь може працювати.
Таким чином, жодна з них обставин не є підставою для зменшення розміру аліментів ані сама по собі, ані в сукупності. Підставою зменшення розміру аліментів закон визначає три обставини: зміна матеріального або сімейного стану; погіршення здоров'я; інші випадки передбачені Кодексом, зокрема, сплата аліментів на утримання іншої дитини, які доведені не були.
Позивач довільно, без будь-якого обґрунтування визначив суму доходу, до якої необхідно зменшити розмір аліментів, а саме до 1/6 частини доходу.
Також, на заперечення аргументу позивача про те, що в нього двоє дітей, відповідач повідомляє суд про ту обставину, що в неї також ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася друга дитина - син ОСОБА_7 , та вона перебуває у неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трьох років, а тому позбавлена можливості працювати і отримувати дохід, на відміну від позивача.
Відзив від позивача до суду не надходив, лише 31.08.2022 року надійшло клопотання, яким він просить долучити до матеріалів справи докази, а також в якому вказує, що конкретний розмір аліментів і строк їх сплати під час усної домовленості сторони не обумовлювали, він за власним волевиявленням продовжував утримувати власну доньку шляхом перерахування коштів на картковий рахунок на ім'я дитини.
Вважає, що зменшення судом розміру аліментів за наявності для цього підстав не може розцінюватися як погіршення становища старшої дитини.
Пояснює, що позовні вимоги обґрунтовуються зміною не лише сімейного, а й матеріального стану. До моменту звільнення - 01.02.2021 року його заробітна плата становила 20 747,72 грн. 02.08.2021 року позивач працевлаштувався на нову роботу, на умовах неповного робочого дня (4 год.) з оплатою праці в мінімальному розмірі. З вказаного періоду його дохід не перевищує 3000 грн. щомісяця.
Враховуючи складну економічну ситуацію в державі, будь-які способи позивача працевлаштуватися на роботу з більш високим заробітком виявилися марними.
Таким чином, підставою для зменшення розміру аліментів є насамперед та обставин, що у зв'язку із суттєвим погіршенням матеріального становища (зменшення доходу більш ніж в 6 разів), він не має можливості належним чином виконувати свої обов'язки по утриманню 2-х дітей.
Посилається на те, що у випадку залишення розміру аліментів у визначеному судовим наказом розмірі, малолітня донька від іншого шлюбу - ОСОБА_5 буде суттєво обмежена в праві отримувати утримання від батька, адже весь дохід наразі використовується для сплати аліментів на користь ОСОБА_3 .
Згідно довідки про доходи, виданою ТОВ «1 Правова компанія», щомісяця, починаючи з лютого 2021 року, позивач отримує заробітну плату в розмірі 3000 грн., з якої утримуються податки та збори - 585 грн., а також аліменти на користь ОСОБА_3 - 1690,50 грн. в розпорядження позивача залишаються кошти в розмірі 724,50 грн., яких не вистачає не лише на утримання іншої доньки, а й задоволення власних потреб.
Вважає підтвердженим погіршення свого матеріального стану.
Інших заяв по суті від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що за період перебування у зареєстрованому шлюбі з 10.10.2004 року, який розірвано рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19.11.2013 року (справа № 760/21844/16-ц), у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).
Судовим наказом Солом'янського районного суду від 03.03.2021 року (справа № 760/4588/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 аліменти розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23.02.2021 року.
Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення зазначеного розміру аліментів, посилаючись на неможливість сплати аліментів у визначеному судом розмірі, з огляду на народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі з ОСОБА_4 другої дитини - ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), та своє звільнення 01.02.2021 року з роботи, наслідком чого є втрата стабільного заробітку.
За доводами позивача, вказані обставини справи свідчать про те, що він зобов'язаний забезпечувати належне матеріальне становище обох дітей, а відповідно сплата аліментів у встановленому судом розмірі є неможливою.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення ч. 3 ст. 181 СК України визначають, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом (ст. 192 СК України).
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року (справа № 6-143цс13).
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Верховний Суд неодноразово у своїх постанова, зокрема від 28.05.2021 року (справа № 715/2073/20), вказував, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відповідно до судового наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 03.03.2021 року у справі № 760/4588/21 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, народженої від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , та суперечитиме її інтересам.
Таким чином, хибними є твердження позивача відносно того, що наявність другої дитини впливає на встановлення розміру аліментів.
Позивач в своїх поясненнях також акцентує увагу на погіршенні свого матеріального становище, яке пов'язане з його звільненням 01.02.2021 року з посади менеджера проектів ВГО «Асоціація адвокатів України», де він мав стабільний дохід, що підтверджується копією запису з трудової книжки та довідкою з місця роботи. Наразі, згідно наданої копії довідки за вих. № 31/08 від 31.08.2022 року його дохід на посаді маркетолога в ТОВ «1 Правова компанія» не перевищує 3000 грн., з якої утримуються податки та збори - 585 грн., а також аліменти на користь ОСОБА_3 - 1690,50 грн.
Посилається на те, що у випадку залишення розміру аліментів у визначеному судовим наказом розмірі, малолітня донька від іншого шлюбу - ОСОБА_5 буде суттєво обмежена в праві отримувати утримання від батька, адже весь дохід наразі використовується для сплати аліментів на користь ОСОБА_3 .
Однак, суд критично оцінує вказані позивачем обставини, оскільки позивач є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати задля належного та пропорційного забезпечення як своїх потреб, так і потреб своїх дітей. Вказані обставини відповідачем жодним чином оспорені та спростовані не були.
Суд вважає, що позивач як доросла та зріла людина, порядний сім'янин, створюючи сім'ю, беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення дитини як тієї, з якою він наразі проживає та приділяє більшість своєї уваги, так і тієї, яка залишилася проживати разом з матір'ю (колишньою дружиною позивача) і потребує не менш уваги та матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин.
Крім того, суд звертає увагу, що у ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
За загальним правилом, встановленим ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Виходячи з норм чинного законодавства, відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.
В свою чергу, розмір аліментів, який між тим присуджено в частці від доходу позивача, а не в твердій грошовій сумі, в ще меншому розмірі, ніж наразі відраховується з доходу позивача, не забезпечить виконання вказаних правових норм та призведе до порушення інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 .
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18, які зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать інтересам малолітньої дитини, а отже задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про зменшення розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: