Справа №760/6058/17
2/760/3132/22
28 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, суд -
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 28.09.2022 було поставлено питання про закриття провадження, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача у судовому засіданні проти закриття провадження заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Критеріями розмежування судової юрисдикції можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким чинний Цивільний процесуальний кодекс викладено у новій редакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідальність за організацію та проведення підготовки громадян України до військової служби в межах повноважень покладається на Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи Товариства сприяння обороні України. До цієї роботи можуть залучатись інші об'єднання громадян відповідно до їх статутів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Стаття 15 Закону України Про Збройні Сили України визначає, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно пункту 1 "Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Пунктами 3, 4 "Порядку визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість.
Відповідно до пункту 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) курсантами вищого військового навчального закладу Державної прикордонної служби України, у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу на посадах офіцерського складу курсант зобов'язаний відшкодувати Адміністрації Державної прикордонної служби України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16 дійшла висновку про те, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюються питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Позивачем вказано, що відповідно до наказу начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №12-КС від 25.07.2013 ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Академії від 31.07.2013 №153 (по стройовій частинi) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Академії, поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта та зараховано на котлове забезпечення зі сніданку 01.08.2013.
31.07.2013 між Міністерством оборони України в особі начальника Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та курсантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, що підтверджується відповідним контрактом.
08.04.2014 ОСОБА_1 було написано рапорт про відрахування його з числа курсантів Академії у зв'язку з небажанням продовжувати навчання.
Наказом начальника Академії від 09.04.2014 №9-КС (по особовому складу), у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів.
Наказом начальника Академії від 09.04.2014 №86 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з виключено зі списків числа курсантів, знято з усіх видів забезпечення та особового складу Академії.
З огляду на викладене, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі при проходженні останнім державної служби та у зв'язку з відрахування його з числа курсантів навчального закладу у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на наведене, враховуючи, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 255, 256, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження в справі за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого на здійснення функцій у спірних відносинах, Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Роз'яснити позивачу право на звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А. Усатова