Справа № 405/7759/18
1-кп/405/301/18
17 жовтня 2022 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018120000000059 від 01.05.2018, відносно:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, перебуваючого у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.369-2 КК України,
встановив:
Згідно з інкримінованим органом досудового розслідування обвинуваченням ОСОБА_10 вчинив:
-пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе;
-опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, за наступних обставин.
ОСОБА_10 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого міжрайвідділу №2 Управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України, будучи майором поліції та відповідно до п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про Національну поліцію», був працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави та протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій.
Тобто, ОСОБА_10 був наділений обсягом повноважень, які надавали йому реальну можливість в повному обсязі відповідно до Закону виконувати покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Більш того, згідно з положеннями статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Не дивлячись на це, ОСОБА_10 перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого міжрайвідділу №2 Управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України, будучи майором поліції, працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, обіймаючи постійно посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, не зважаючи на викладені вимоги законодавства, свідомо та умисно їх проігнорував та вирішив використати свої службові повноваження працівника поліції із корисливих мотивів, а саме з метою вчинення пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе, за наступних обставин.
Так, 24.04.2018, ОСОБА_10 , будучи обізнаний як старший оперуповноважений міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України про факт наявності кримінального провадження, в якому фігурує громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за допомогою засобів мобільного телефонного зв'язку, зв'язався з останнім та домовився з ним про зустріч, з метою обговорення обставин можливого вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення.
В ході зазначеної зустрічі, старший оперуповноважений міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_11 про неминуче притягнення його до кримінальної відповідальності за привласнення грошових коштів фермерського господарства «Наталка» та, відповідно, призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі.
В подальшому, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення у вигляді неправомірної вигоди, 02.05.2018 старший оперуповноважений міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 здійснив пропозицію громадянину ОСОБА_11 , що в разі, якщо ОСОБА_11 надасть йому особисто 20 тисяч доларів США в термін до 08.05.2018, або 15 тисяч доларів США в термін до 05.05.2018 в якості неправомірної вигоди, то він шляхом впливу на відповідних осіб, уповноважених на виконання функцій держави, вирішить питання про не притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ст. 191 КК України та, відповідно, ОСОБА_11 уникне покарання у вигляді реального позбавлення волі.
Розуміючи, що ОСОБА_10 являється працівником правоохоронного органу і побоюючись реальність можливого притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_11 погодився на вказану незаконну пропозицію, з метою убезпечення себе від можливого настання негативних наслідків.
Продовжуючи свої злочинні дії, старший оперуповноважений міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 , 03.05.2018 зателефонував до ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч поблизу стадіону «Ніка» в м. Олександрія Кіровоградської області.
В ході зустрічі громадянин ОСОБА_11 повідомив старшому оперуповноваженому міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 про можливість передачі останньому грошових коштів в розмірі 12 тисяч доларів США за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
Продовжуючи свій злочинний умисел, старший оперуповноважений міжрайонного відділу №2 (м.Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 , побоюючись можливого викриття правоохоронцями, вказав ОСОБА_11 про необхідність передачі грошових коштів не йому особисто, а посереднику 03.05.2018 в місці, в спосіб та в час вказаний ОСОБА_10 .
В подальшому, близько 23.00 години 03.05.2018 громадянин ОСОБА_11 , за попередньо отриманою від ОСОБА_10 вказівкою, перебуваючи поблизу торгівельно-розважального центру «Grand Plaza», що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, буд.77, передав незнайомій на той час йому особі грошові кошти в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США, що призначались для передачі старшому оперуповноваженому міжрайонного відділу №2 (м. Олександрія) управління захисту економіки в Кіровоградській області ДЗЕ НП України ОСОБА_10 за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.
Після отримання 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США посередник зник в невідомому напрямку.
Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 04.05.2018 оперативні співробітники УСБУ в Кіровоградській області, на виконання доручення слідчого по кримінальному провадженню №42018120000000059, з метою встановлення місцезнаходження особи та зобов'язання явкою до слідчого відділу УСБУ в Кіровоградські області, на перехресті вулиць Михайлівська та Верхня Пермська у м. Кропивницькому, виявили громадянина ОСОБА_10 . В-ході розмови з ОСОБА_10 , останній почав фізично протидіяти співробітникам УСБУ в Кіровоградській області, а саме почав відштовхуватись, намагаючись втекти.
Водночас, у зв'язку із застосуванням ОСОБА_10 фізичної протидії законним вимогам працівників правоохоронного органу при виконанні ними покладених на них обов'язків, співробітником УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 було застосовано спеціальний засіб - пристрій для відстрілу гумових куль «Форт-12 РМ». Зокрема, після голосового викрику застереження про застосування спеціального засобу, ОСОБА_7 зробив попереджувальний постріл із спеціального засобу у повітря.
Однак, незважаючи на це, ОСОБА_10 наблизився до ОСОБА_7 та намагався відібрати пристрій для відстрілу гумових куль «Форт-12 РМ», заламавши останньому праву руку, в результаті чого ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді синця в ділянці правого зап'ястку, які відповідно до висновку експерта №579 від 24.09.2018 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вказав, що матеріали кримінального провадження, за яким його обвинувачують у вчиненні злочинів, є сфабрикованими.
Так, орган досудового розслідування (СВ УСБУ в Кіровоградській області), за погодженням прокурора ОСОБА_6 , звинувачує його у нібито опорі законним вимогам працівникам даного правоохоронного органу, який він взагалі не чинив.
При цьому, працівник ВБКОЗ УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_7 , який тоді діяв разом зі своїми колегами всупереч чинного законодавства, під час нібито встановлення його місцезнаходження та зобов'язання явкою до слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області і фактично мало місце його незаконне затримання.
Його затримання відбулося о 15 год. 40 хв. 04.05.2018 з порушенням права на захист, що підтверджується рішенням апеляційного суду Кіровоградської області.
У протоколі затримання від 04.05.2018 зазначено, що «йому завдано тілесні ушкодження, надмірно та безпідставно застосовано силу, вогнепальну зброю, спричинено вогнепальне поранення лівої кінцівки, що зафіксовано медиками, завдано струсу головного мозку, що зафіксовано медиками, в ході затримання були неодноразово нанесені удари по тулубу, в область паху та голови, за відсутності опору діям та вимогам співробітників правоохоронного органу.
Також вважає, що ОСОБА_11 було залучено працівниками УСБУ в Кіровоградській області до здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) в ході здійснення контролю за вчиненням злочину, однак за результатами цієї дії є очевидним той факт, що мала місце виключно провокація злочину з боку окремих працівників даного правоохоронного органу, який чомусь не обмежився пасивним розслідуванням.
В ході здійснення НСРД працівниками УСБУ в Кіровоградській області було зафіксовано, як заявник ОСОБА_11 , 03.05.2018 у своєму автомобілі гучно вимовив: « ОСОБА_12 - деньги не берет, он их не взял».
Жодних доказів, які б прямо чи опосередковано вказували на те, що предмет неправомірної вигоди або ж якась частина безпосередньо знаходиться по місцю його проживання у сторони обвинувачення взагалі немає.
Існують сумніви у наданні працівниками СБУ грошових коштів ОСОБА_11 для документування отримання неправомірної вигоди за непритягнення його до кримінальної відповідальності, і, відповідно, вимагання та отримання нібито ним неправомірної вигоди, а також їх часткового вилучення під час проведення обшуку 10.05.2018 за адресою: АДРЕСА_2 , до яких він взагалі жодного відношення не має і тому вважає, що ці грошові кошти були «підкинуті» працівниками УСБУ в Кіровоградській області з метою лише штучного створення доказової бази у результаті проведення цієї слідчої дії.
При цьому, окремі працівники УСБУ в Кіровоградській області у результаті його по суті незаконного затримання, скоїли цілий ряд кримінальних правопорушень (злочинів) та завдали тілесних ушкоджень, а прокурор, який підписав йому підозру є організатором незаконного затримання, оскільки всі попередньо озвучені ним на суді підстави його затримання є лише припущеннями та вигадками і взагалі не відповідають дійсності.
Територіальним Управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62020150000000500 від 28.05.2020, розпочатого за ознаками скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Слідство триває.
Вказав, що внаслідок грубих порушень норм чинного законодавства України окремими працівниками правоохоронних органів та застосування по відношенню до нього недозволених методів роботи, він отримав чисельні тілесні ушкодження і в подальшому без жодних доказів утримувався в умовах ІТТ, у результаті чого його здоров'ю, майну, а також діловій та службовій репутації було завдано реальної шкоди.
Органом обвинувачення в основу на підтвердження винуватості ОСОБА_10 , надані зібрані слідчими Управління СБУ в Кіровоградській області наступні письмові докази:
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесений за №12018120000000059 від 01.05.2018 (т.1, а.п.187);
-заяву ОСОБА_11 від 01.05.2018 щодо притягнення до кримінальної відповідальності УЗЕ в Кіровоградській області ОСОБА_13 (т.1, а.п.188);
-протокол обшуку від 10.05.2018 про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.п.189-193);
-ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.05.2018 про накладення арешту на майно, що вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.п.194-197);
-протокол огляду предметів від 22.05.2018, в ході якого оглянуто 12 документів та самі документи (т.1, а.п.199-221);
-заяву ОСОБА_11 від 03.05.2018 (т.1, а.п.222);
-протокол огляду особи від 03.05.2018, згідно якого був проведений огляд ОСОБА_11 (т.1, а.п.223);
-заяву ОСОБА_11 від 03.05.2018 (т.1, а.п.224);
-протокол огляду особи від 03.05.2018, згідно якого був проведений огляд ОСОБА_11 (т.1, а.п.225-226);
-протокол про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 03.05.2018, згідно якого оглянуті 120 купюр, що є валютою США, номіналом 100 доларів, після чого вручені ОСОБА_11 , та ксерокопії вказаних купюр (т.1, а.п.227-250);
-ксерокопії купюр (т.2, а.п.1-9);
-протокол проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.05.2018 (т.2, а.п.10-11);
-протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 04.05.2018 (т.2, а.п.12-14);
-протокол проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.05.2018 (т.2, а.п.15-16);
-протокол проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.05.2018 з 2-ма DVD-R дисками (т.2, а.п.17-22);
-протокол проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.05.2018 з DVD-R диском (т.2, а.п.28-36);
-протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.05.2018 з DVD-R диском (т.2, а.п.37-40);
-протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.05.2018 з DVD-R диском (т.2, а.п.41-45);
-протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.05.2018 з DVD-R диском (т.2, а.п.46-48);
-протокол огляду місцевості від 17.05.2018 та додатки (т.2, а.п.49-69);
-протокол огляду предметів від 14.05.2018 з СD-R диском (т.2, а.п.87-90);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з додатком (т.2, а.п.91-93);
-висновок технічної експертизи №183/1 від 16.08.2018 з ілюстративними таблицями (т.2, а.п.94-98);
-висновок технічної експертизи №111/5 від 20.07.2018 з ілюстративними таблицями (т.2, а.п.99-102);
-протокол тимчасового доступу до речей та документів від 25.07.2018 з додатком (т.2, а.п.103-105);
-протокол огляду предметів від 03.08.2018 (т.2, а.п.106-107);
-протокол огляду предметів від 03.08.2018 (т.2, а.п.108-109);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.07.2018 з додатком (т.2, а.п.110-112);
-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесений за №2201812000000006 від 11.05.2018 (т.2, а.п.113);
-службову записку начальника ВМС - начальника поліклініки лікаря ВМС ВМУ СБУ в УСБУ в Кіровоградській області від 07.06.2018 (т.2, а.п.115);
-протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 з фототаблицями (т.2, а.п.116-122);
-протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 з фототаблицями (т.2, а.п.123-128);
-протокол проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 з фототаблицями (т.2, а.п.129-133);
-висновок судово-медичної експертизи №579 від 24.09.2018 (т.2, а.п.135-136);
-постанову про доручення проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12018120000000059 від 02.05.2018 (т.2, а.п.151-153);
-постанову про доручення проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №12018120000000059 від 02.05.2018 (т.2, а.п.154-155);
-постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у кримінальному провадженні №12018120000000059 від 02.05.2018 (т.2, а.п.156-159);
-клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді спостереження за особою, аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні №12018120000000059 від 02.05.2018 (т.2, а.п.160-162);
-супровідний лист про направлення ухвал слідчого судді апеляційного суду Черкаської області від 02.05.2018 №1529, від 14.08.2018 № 2866, від 14.08.2018 №2867, від 22.08.2017 №2809 зі скасуванням графу секретності та з ухвалою №1529 (т.2, а.п.163-166);
-протокол огляду предметів від 15.09.2018 з додатками у виді стенограм аудіозаписів (т.2, а.п.171-183);
-протокол огляду відеозапису від 06.06.2018 з оптичним диском Verbatim (т.2, а.п.195-199);
-постанову про збереження та розсекречення грифу секретності з матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.09.2018 (т.3, а.п.29-30);
-клопотання про скасування грифу секретності «Таємно» з матеріальних носіїв інформації за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42018120000000059 від 19.09.2018 (т.3, а.п.31-32)
-постанову про збереження та розсекречення грифу секретності з матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 12.06.2020 (т.3, а.п.34-35);
-ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 07.05.2018 по справі №405/2843/18 (1-кс/405/1408/18) про надання дозволу на проведення обшуку (т.3, а.п.82-83);
-постанову Прокуратури Кіровоградської області від 01.05.2018 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, а саме слідчому відділу Управління СБУ в Кіровоградській області (т.3, а.п.84-85);
-ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27.06.2018 по справі №405/3315/18 (1-кс/405/1686/18) про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (т.3, а.п.86-87);
-ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.05.2018 по справі №405/3314/18 (1-кс/405/1685/18) про призначення технічної експертизи (т.3, а.п.88-90);
-ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.09.2018 по справі №405/6413/18 (1-кс/405/3342/18) про призначення комплексної судової експертизи (т.3, а.п.91);
-постанову Прокуратури Кіровоградської області від 23.05.2018 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, а саме направлення кримінального провадження №2018120000000006 для подальшого розслідування до Управління СБУ в Кіровоградській області (т.3, а.п.92-93);
-постанову Прокуратури Кіровоградської області від 26.09.2018 про об'єднання матеріалів досудового розслідування №42018120000000059 з №2018120000000006 (т.3, а.п.95-96).
Окрім того, в судових засіданнях був допитаний потерпілий ОСОБА_7 , свідки сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та свідок сторони захисту - ОСОБА_20 .
Так, потерпілий ОСОБА_21 в судовому засіданні вказав, що 04.05.2018 виконував доручення слідчого щодо встановлення місцезнаходження та зобов'язання явки ОСОБА_10 . Була отримана інформація про перебування ОСОБА_10 в спорткомплексі в м.Олександрія, куди він прибув з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , одягнені в спеціальний одяг з маркуванням «СБУ». Біля виходу з комплексу побачили ОСОБА_10 .
Наблизившись, повідомили ОСОБА_10 , що є співробітниками Управління СБУ, що існує порушена кримінальна справа та є доручення про необхідність явки в управління. Вказівки на затримання ОСОБА_10 не мав. На вказане ОСОБА_10 категорично відмовився, поводився агресивно, при цьому відмахувався руками, сказавши, що йому потрібно зателефонувати адвокату, що і зробив та продовжив відходити в сторону. ОСОБА_10 намагався відштовхувати руками співробітників СБУ, штовхався, його дії могли спричинити їм тілесні ушкодження.
У нього була табельна зброя, при цьому, коли ОСОБА_10 почав йти на нього, він здійснив постріл в повітря, відійшовши на пару кроків, однак ОСОБА_10 наблизився до нього, схопив за зап'ястя руки та намагався вихватити пістолет, внаслідок чого він здійснив ще один вистріл вниз.
Як наслідок, наслідувало затримання ОСОБА_10 , що було викликане агресивною поведінкою останнього, його діями в сторону працівників СБУ, нанесенням їм тілесних ушкоджень, тобто загрозою їх життю та здоров'ю.
Участі у затриманні та подальших слідчих діях не приймав.
В медичному закладі СБУ у нього були зафіксовані тілесні ушкодження, на зап'ясті руки, яка була синього кольору, мався набряк. Призначеним лікуванням була туга пов'язка. В понеділок він з'явився до медичного закладу на огляд і вийшов на роботу.
При вказаних обставинах слідчий присутнім не був, оскільки відійшов в сторону.
Свідок ОСОБА_11 надав покази, згідно яких приблизно 24 квітня 2018 року до нього приїхав ОСОБА_10 з товаришем за місцем його проживання, однак його не було вдома, після чого зв'язалися по телефону. 26.04.2018 він перебував на СТО «Ферарі», куди приїхав ОСОБА_10 з іншою невідомою особою та повідомив, що відносно нього є кримінальне провадження. При цьому, існує два шляхи: або посадять, або можна вирішити «по-людські». Вартість питання не обговорювали, однак він зрозумів, що кошти обов'язково необхідно буде сплатити. При цьому до районного відділу поліції та в інші органи внутрішніх справ його не викликали.
Вказав, що з гр. ОСОБА_22 у нього був давній конфлікт. Від його імені невідомі особи побили йому вікна, погрожували йому та родичам, вимагаючи гроші. Гр. ОСОБА_22 писав заяву до поліції і коли ОСОБА_10 повідомив про наявність відносно нього кримінального провадження, він оцінив це як дію гр. ОСОБА_22 проти нього. ОСОБА_10 не дав можливості задати йому питання в чому він підозрюється. Сам зрозумів, що «по-людські» означає сплатити кошти.
Наступного дня він з ОСОБА_10 зустрілися для обговорення питання як вирішити дану ситуацію, йому відповів, що пізніше розповість. Він на автомобілі поїхав до Управління СБУ в Кіровоградській області та написав заяву про вимагання.
Приблизно 01.05.2018 він сам повідомив ОСОБА_10 , що має 2 тисячі доларів, але не при собі, на що ОСОБА_10 сказав - замало, потрібно до суми додати «0», потім набрав на телефоні цифру «15» і показав йому, зазначивши, що саме стільки буде коштувати вирішення питання. Погодившись із сумою, сказав, що буде шукати кошти.
Через 2-3 дні він з ОСОБА_10 зустрілися біля стадіону «Ніка», де запропонував та протягнув останньому в пакеті 12 тисяч доларів, що йому надали ще перед першою зустріччю для передачі працівники СБУ, сказавши що робити, по дорозі в с.Диківка, в глухому місці. Також йому надали апаратуру.
Кошти ОСОБА_10 не взяв, повідомивши, що сам такі питання не вирішує, комусь зателефонував, від'їхав, а по поверненню вказав, що з ним зв'яжуться і щоб кошти поклав в автомобіль. З грошима поїхав додому.
Увечері зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_23 та сказав, що поміняє кошти, домовилися про зустріч « ОСОБА_24 ». Пізніше о 22:00 год. до нього підійшов ОСОБА_23 , на його запитання останньому чи він «від ОСОБА_12 ?» відповіді не отримав. Тому, перед тим, як передати кошти, він телефонував ОСОБА_10 та запитував чи віддавати кошти, останній відповів «угу» або «да».
Зрозумів сам, що ОСОБА_23 від ОСОБА_10 , оскільки інших дзвінків не надходило. Руслан відкрив двері автомобіля, повідомив, що він за грошима. Він сказав, що тут 12 тисяч доларів, віддав їх та поїхав.
Працівники СБУ повідомили його, що після передачі грошей він повинен увімкнути аварійку, що він і зробив. Після чого поїхав у двір, де до нього під'їхали працівники СБУ, зняли камеру.
ОСОБА_23 він впізнав під час проведення органом досудового розслідування пред'явлення для впізнання.
Свідок ОСОБА_14 в суді пояснив, що з ОСОБА_10 мав службові обов'язки. В кінці квітня та початку травня 2018 року у нього та ОСОБА_10 на виконанні перебувало доручення слідчого Олександрійського РВ ГУНП в Кіровоградській області щодо директора ФГ «Наталка» ОСОБА_11 та ще однієї юридичної особи «Фараон». Він особисто допитав директора ТОВ «Фараон» за місцем його проживання в селі, після чого склав протокол, інше на його думку все здійснював ОСОБА_10 . Методи і форми оперативної роботи не узгоджувалися зі слідчими. Вони вчиняли дії, направлені на виконання доручення. Вказав, що попередня розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відбулася біля СТО, протокол не складався, оскільки останній відмовився. Між ними існувала домовленість через пару днів зустрітися, після чого ОСОБА_11 скажи чи буде давати покази. Ця зустріч була оперативною роботою. Йому відомо, що ОСОБА_11 працівники СБУ примушували здійснювати незаконні дії. Під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_10 , йому стало відомо щодо заяви ОСОБА_11 , щодо обвинувачення нічого не відомо. Грошові кошти у ОСОБА_10 не вимагав.
Свідок ОСОБА_25 в суді вказав, що станом на травень 2018 року працював оперуповноваженим в УСБУ в Кіровоградській області приблизно 3 місяці, коли отримав, разом зі ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , доручення слідчого на встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 і вручення повістки, яка була прикріплена до доручення, щодо явки в управління. Вказівок на затримання ОСОБА_10 не отримував.
Те, що ОСОБА_10 є діючим працівником поліції на момент ознайомлення з дорученням відомо не було.
Надійшло повідомлення, що ОСОБА_10 знаходиться біля спорткомплексу «Динамо». Втрьох вони, одягнені у форму, підійшли до обвинуваченого, представилися, ОСОБА_7 показав посвідчення, намагалися вручити повістку. ОСОБА_10 відмовився та продовжив рух в сторону пивзаводу.
ОСОБА_7 надійшов дзвінок, у якому йому повідомили, що є необхідність доставлення ОСОБА_10 до СВ УСБУ в Кіровоградській області.
Відійшовши на 100-150 м від місця зустрічі, між ними почалася словесна перепалка, ОСОБА_7 намагався змусити ОСОБА_10 зупинитися, останній відштовхнув руку ОСОБА_7 . ОСОБА_10 стверджував, що оскільки він не затриманий, з ними не прослідує. Після чого, ОСОБА_7 дістав спеціальний засіб - пістолет «Форд» з гумовими кулями, попередив ОСОБА_10 , що буде змушений застосувати спецзасіб, на ОСОБА_10 не наставляв. ОСОБА_7 вже після подій розповів йому, що ОСОБА_10 намагався вихопити у нього пістолет. ОСОБА_7 здійснив постріл у гору на відстані витягнутої руки до ОСОБА_10 . Між ними продовжилася словесна перепалка, ОСОБА_10 кричав, щоб ОСОБА_7 стріляв, раз витягнув пістолет, відштовхував руку останнього. Після чого ОСОБА_7 вистрілив другий раз. ОСОБА_10 сказав, що куля поцілила йому в ногу, однак залишився стояти на ногах. Після цього, ОСОБА_10 добровільно сів в автомобіль та вони проїхали до СВ УСБУ в Кіровоградській області. Також він відвозив ОСОБА_10 в лікарню для огляду. По дорозі в управління у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не бачив.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що слідчим був залучений, як оперуповноважений працівник до проведення обшуку по справі за обвинуваченням особи за ст.368 КК України. Обшук проводився в світлу пору доби у квартирі в м.Олександрія, більш точної адреси не пам'ятає, з метою виявлення предмету злочину - грошових коштів. Він та ще один понятий під час обшуку перебували у коридорі квартири. Так, саме слідчим, прізвища не пам'ятає, були виявлені грошові кошти, суму та у яких купюрах не пам'ятає теж.
Також, через декілька днів після проведення обшуку залучався разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_25 для вручення повістки ОСОБА_10 , мети затримання його не було. Так, коли їхали в м.Олександрія, біля спорткомплексу, побачили ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_25 підійшли з метою вручення повістки, він залишився біля авто. ОСОБА_10 відмовився отримувати повістку, виникла словесна перепалка, при цьому ОСОБА_7 зробив крок назад, а ОСОБА_10 йшов на нього. ОСОБА_10 взяв ОСОБА_7 за плече, знову відбулася перепалка, тому вони вдвох змістилися на декілька метрів. Вимоги ОСОБА_7 про застосуваня спецзасобу до ОСОБА_10 не чув. ОСОБА_7 витягнув пістолет, зробив крок назад та здійснив постріл вгору. Надалі ОСОБА_10 схопив за руку ОСОБА_7 , що була з пістолетом. Як ОСОБА_10 було здійснено вистріл в ногу не бачив.
Фізичну силу до ОСОБА_10 він не застосовував, також ОСОБА_10 не затримував. Після вказаних подій ОСОБА_7 мав набряк на руці, у якій тримав пістолет, пояснював того ж дня на роботі, що то наслідок того, що ОСОБА_10 схопив його за руку, при цьому погрожуючи.
Свідок ОСОБА_17 в суді вказав, що у 2018 році працював оперуповноваженим в УСБУ, в цьому році надійшла заява від гр. ОСОБА_11 щодо вимагання у нього неправомірної вимоги працівником поліції, відомості були внесені до ЄРДР, проведено НСРД, за результатами яких були складені протокол, щодо затримання ОСОБА_10 та вручення повідомлення про підозру.
Передувало цьому, те, що в центральній частині міста Олександрії в нічний час була здійснена передача 12-ти тисяч доларів посереднику ОСОБА_19 , якого попросив ОСОБА_10 . Останній підійшов до автомобіля, де знаходився ОСОБА_11 , вказавши, що він від ОСОБА_10 . ОСОБА_11 натомість зателефонував ОСОБА_10 і він підтвердив, що ця особа від нього і йому необхідно передати кошти, який в послідуючому передасть ОСОБА_10 . Посередника затримано не було, оскільки він зник у невідомому напрямку. Оскільки ОСОБА_10 не зявився на місце передачі грошей, його не затримували. Безпосередньо під час затримання ОСОБА_10 участі не приймав. Однак, у ОСОБА_7 на правій руці бачив тілесні ушкодження - почервоніння, набряк, через 2-3 години після їх нанесення ОСОБА_10 . Також зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що він намагався вручити повістку ОСОБА_10 , на що останній відмовився, поводячи себе агресивно.
Також був учасником слідчої дії - проведення обшуку у посередника. Обшук проводився у вечірній час, під час якого на відеозаписі зафіксовано, що кошти, які були предметом злочину, не вилучені.
Свідок ОСОБА_18 в суді вказав, що працював слідчим в Олександрійському РВ ГУНП в Кіровоградській області по 30.06.2020, з ОСОБА_10 перебував у службових відносинах. ОСОБА_11 йому не знайомий.
Під час служби проводив досудове розслідування за ухвалою слідчого судді про внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.191 КК України, при цьому кінцеве рішення у кримінальному провадженні не приймав.
Доручення надавав слідчий на ім'я ОСОБА_26 , а той на ОСОБА_10 , та ОСОБА_14 , в тому числі і на допит потерпілого ОСОБА_22 , також на встановлення свідків, ОСОБА_11 та ін., зі строком на його виконання та надання документів. Тиску з боку ОСОБА_10 на нього не було, інші особи не зверталися з приводу прийняття будь-яких рішень по дорученню. Про результати виконання не пам'ятає. Про надання, передачу коштів ОСОБА_10 чи інших осіб не знає.
Свідок ОСОБА_19 в суді вказав, що є фізичною особою - підприємцем, займається обміном валюти особам, які до нього звертаються. З ОСОБА_11 не знайомий чи зустрічей з ним не пригадує. Не пам'ятає чи телефонував ОСОБА_11 03.05.2018 о 21:00 год. і чи бачився з ним того ж дня о 23:00 год. ОСОБА_10 не звертався до нього з проханнями, грошові кошти ні в яких осіб не забирав, оскільки дорожить своєю репутацією. Працівниками правоохоронних органів за місцем проживання його матері з невідомих причин проводився обшук, мати говорила, що після його закінчення, повернулися у кімнату, де підкинули їй грошові кошти в сумі 1 тисячі доларів під ліжко, а також знайшли 700 доларів, які є її власністю, після чого забрали їх. Вказав, що неправомірну вигоду не отримував і своїй матері нічого не передавав.
Свідок ОСОБА_20 в суді вказав, що працював разом з ОСОБА_10 в УБОЗ. В травні 2018 року був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку в квартирі у матері ОСОБА_19 , за запрошенням останнього. Була присутня власниця квартири, адвокат, поняті, 2-3 працівники СБУ, відеооператор та слідчий. Обшук проводив слідчий особисто, оглянули кухню, спальну кімнату, де відсовувалися ліжко і тумбочки, піднімався килим, а також іншу кімнату. Оголосив про зупинення відео, оскільки нічого виявлено не було, після чого почав писати протокол. Однак, після телефонного дзвінка слідчий повідомив, що буде проведений повторний обшук, оскільки йому дали відповідну команду. Адвокат заперечив, оскільки обшук вже був проведений і розпочато написання протоколу, на що слідчий піднявся і одразу пішов у спальну кімнату, де під ліжком в правому кутку на підлозі на килимі виявив грошові кошти в сумі 1000 доларів, згорнуті в два рази. На що власниця квартири повідомила, що це не її кошти. Не всі працівники СБУ перебували у його полі зору під час проведення обшуку. Відеофіксація застосовувалася і під час повторного обшуку.
Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.
Відповідно до вимог ст. 86 КПК України докази визнаються допустимими, якщо їх отримано у порядку, встановленому цим Кодексом.
Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.
Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно приписів ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Так, 1 травня 2018 року на т.в.о. начальника УСБУ в Кіровоградській області надійшла заява ОСОБА_11 , у якій останній просив перевірити правомірність дій та притягнути до відповідальності співробітників УЗЕ в Кіровоградській області ОСОБА_10 та ОСОБА_27 , які вимагають у нього хабар в розмірі близько 10000 доларів за закриття кримінального провадження та не притягнення його до кримінальної відповідальності (т.1, а.п.188).
Того ж дня були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018120000000059 за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.15 ч.3 ст.368 КК України (т.1, а.п.187).
Знову ж, 01 травня 2018 року постановою першого заступника прокурора Кіровоградської області про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, незважаючи на відсутність фактичного здійснення досудового розслідування на той час, де зазначено, що з метою проведення ефективного досудового розслідування на той час виникла необхідність в дорученні його здійснення іншому органу досудового розслідування - слідчому відділу УСБУ в Кіровоградській області (т.3, а.п.84-85).
Окрім того, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесеного за №2201812000000006 від 11.05.2018, за повідомленням відділу БКОЗ УСБУ в Кіровоградській області гр. ОСОБА_10 04.05.2018 чинив опір співробітникам відділу БКОЗ УСБУ в Кіровоградській області під час виконання ними службових обов'язків, про що були внесені відповідні відомості за по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України (т.2, а.п.113).
Постановою першого заступника прокурора Кіровоградської області від 23.05.2018 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, доручено здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, у кримінальному провадженні №22018120000000006 слідчому відділу Управління СБУ в Кіровоградській області, де зазначено, що з метою проведення ефективного досудового розслідування на той час виникла необхідність в дорученні його здійснення іншому органу - слідчому відділу УСБУ в Кіровоградській області (т.3, а.п.92-93).
Надалі, постановою прокурора відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Кіровоградської області від 26.09.2018 матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за №2018120000000006 та за №42018120000000059 об'єднані в одне провадження з номером останнього (т.3, а.п.95-96).
Змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК України визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, яка містить такі елементи: а) належний суб'єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови.
Обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК України, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 цього Кодексу, як неефективного та відображення такої оцінки в постанові з наведенням відповідного мотивування.
Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлена на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України.
У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників та заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.
Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яка здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.
У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК України, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК України та порушення вимог статей 214, 216 цього Кодексу.
Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування, недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
Так, у вказаних вище постановах першого заступника прокурора Кіровоградської області про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу, вказано, що були розпочаті відповідні кримінальні провадження, поряд з цим 20.11.2017 набрали чинності положення ч.4 ст.216 КПК України, згідно яких досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівником правоохоронного органу здійснюється слідчими органів Державного бюро розслідувань.
Слідчі органів прокуратури відповідно до «Перехідних положень» КПК України з 20.11.2017 продовжують здійснювати досудове розслідування виключно у кримінальних провадженнях, що були розпочаті до вказаної дати.
Враховуючи те, що Державне бюро розслідувань свою діяльність по розслідуванню кримінальних проваджень ще не розпочато, а слідчі органів прокуратури вже не мають законних повноважень проводити досудове розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих після 20.11.2017, вбачається за неможливе доручення їм проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні.
З огляду на це, з метою проведення ефективного досудового розслідування у даний час виникла необхідність в дорученні його здійснення іншому органу досудового розслідування.
З викладеного вбачається, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42018120000000059 внесені того ж дня - 01.05.2018, що і винесена постанова першого заступника прокурора Кіровоградської області про доручення здійснення досудового розслідування у цьому ж кримінальному провадженні іншому органу, тобто без фактичного проведення досудового розслідування, без обґрунтованого пояснення щодо підстав прийнятого рішення та конкретного вмотивування.
Суд вважає, що внаслідок таких дій, докази отримані в ході проведення СВ УСБУ в Кіровоградській області слідчих дій, в тому числі і НСРД, є недопустимими, а відтак не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Окрім того, на підтвердження вини ОСОБА_10 стороною обвинувачення серед іншого, надані:
-протокол огляду особи від 03.05.2018, згідно якого старший оперуповноважений 2 сектору відділу БКОЗ УСБУ в Кіровоградській області, в рамках кримінального провадження, на підставі добровільної згоди гр. ОСОБА_11 , в службовому автомобілі за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Ольги Березняк, в присутності двох понятих, провів огляд гр. ОСОБА_11 , який погодився приймати участь у проведені негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (т.1, а.п.223);
-протокол застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 03.05.2018, згідно якого старший оперуповноважений 2 сектору відділу БКОЗ УСБУ в Кіровоградській області, в рамках кримінального провадження №42018120000000059 від 01.05.2018, на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області №489т від 03.05.2018 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій, у службовому авто за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Ольги Березняк, в період з 15.10 год. по 15.55 год., за участю фізичної особи - заявника ОСОБА_11 , в присутності двох понятих. В постанові вказано, що метою даної процесуальної дії є застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів шляхом огляду та вручення грошових купюр, отриманих з відповідних джерел фінансування, у передбаченому законом порядку та необхідних для проведення заходів, спрямованих на отримання фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди (т.1, а.п.227);
-протокол обшуку від 10.05.2018, згідно якого слідчий в ОВС СВ УСБУ в Кіровоградській області на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 07.05.2018, в період з 11.10 год. до 16.50 год., в присутності понятих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та ін. осіб, провів обшук у квартирі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_32 , під час якого відеозапис здійснювався на камеру «Panasonic» HC-V100. Під час якого виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1000 доларів США (т.1, а.п.189-193).
Так, даючи оцінку наданим стороною обвинувачення джерелам доказів в сукупності з показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , судом встановлено наступне.
Частина 3 ст.104 КПК України закріплює, що протокол складається із вступної частини, яка повинна містити відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії.
Однак, в протоколах огляду особи від 03.05.2018 та застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 03.05.2018 некоректно та неточно зазначене місце проведення слідчих дій, а саме «у службовому авто за адресою: АДРЕСА_3 », тобто без значення прив'язки до будинку або іншого об'єкту.
В той же час свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказав, що працівники СБУ надали йому апаратуру та кошти для передачі перед першою зустріччю з ОСОБА_10 по дорозі в с.Диківка, що знаходиться в Пантаївській селищній громаді Олександрійського району, в глухому місці, сказали що необхідно робити.
Вказане викликає об'єктивні сумніви щодо місця проведення слідчої дії.
Окрім того, щодо огляду та вручення грошових коштів 03.05.2018, суд вважає, що матеріали кримінального провадження не містять даних про те, кому належать грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, документи про їх походження відсутні. Оскільки оперативні працівники для цілей проведення негласних слідчих дій використовували грошові кошти, які не належать СВ УСБУ в Кіровоградській області і не є коштами для відповідних цілей, то така процесуальна дія є незаконною, а фактичні дані, отримані в результаті її проведення, не можуть прийматись до уваги в якості належного та допустимого доказу.
Постанова про залучення спеціального підрозділу СБУ для забезпечення проведення слідчих дій та відповідно і грошових коштів також відсутня, що свідчить про незаконність доказів, отриманих за участі співробітників вказаного органу.
Також, в ході аналізу протоколу обшуку від 10.05.2018, необхідно зазначити, що суду під час дослідження доказів на огляд не було надано відео здійснення запису на камеру «Panasonic» HC-V100, під час якого виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що як вказано в самому протоколі «Відеозапис буде долучений до протоколу в електронному вигляді»
Положення ч.2 ст.104 КПК України закріплюють те, що у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід'ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.
Свідок ОСОБА_19 в суді вказав, що обшук проводився у його матері, яка в послідуючому повідомила, що після закінчення його проведення, працівники правоохоронних органів повернулися у кімнату, де підкинули їй грошові кошти в сумі 1 тисячі доларів під ліжко.
Також, свідок ОСОБА_20 , який був понятим під час проведення вказаного обшуку, в судовому засіданні вказав, що після закінчення його проведення, коли грошові кошти не були виявлені, було оголошено про зупинення відеозапису, після чого слідчий розпочав писати протокол, але отримавши телефонний дзвінок, вказав про необхідність проведення повторного обшуку, увімкнули відеокамеру та здійснили додатковий обшук, під час якого в одній з кімнат виявили, а в послідуючому вилучили, грошові кошти в сумі 1 тисячі доларів США.
Тобто, з огляду на вказане існує невідповідність змісту протоколу проведеного обшуку та самої процесуальної дії.
Відтак, суд за вимогами ч. 2 ст. 86 КПК України не може використовувати вказані недопустимі докази, при поставленні даного вироку суду і не посилається на них, оскільки такі докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Внаслідок цього, висновок технічної експертизи №183/1 від 16.08.2018 (т.2, а.п.94-98), висновок технічної експертизи №111/5 від 20.07.2018 (т.2, а.п.99-102) та постанова про визнання предметів речовими доказами від 31.05.2018, якою визнані речовими доказами та долучені до матеріалів справи грошові кошти в сумі 1000 доларів США є похідними від доказів, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства та не можуть бути доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_10 .
Окрім того, дослідивши матеріали наданих стороною обвинувачення негласних слідчих (розшукових) дій, суд вважає, що переконливих доказів, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вони не містять, а лише підтверджують факт спілкування його з ОСОБА_11 .
Безпосередньо з протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій суд не може прийти до висновку, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначали про особу, на яку здійснюватиметься вплив, ні про рішення, яке необхідно було прийняти такій особі, ані про вимагання чи надання неправомірної вимоги.
Також, протокол проведення НСРД щодо спостереження за заявником ОСОБА_11 наданий суду без додатків, тобто складений формально.
Протокол НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи з додатками - дисками 2168т та 2169т, що переглянуті в судовому засіданні, де зафіксована зустріч обвинуваченого ОСОБА_10 та заявника ОСОБА_11 біля спорткомплексу в м.Олександрія, не має дати та часу, де останній говорить, адресовану, скоріше за все, фразу співробітникам СБУ: «побуть тут, деньги не взял», вказує про використання ОСОБА_11 працівниками УСБУ з метою провокації на отримання неправомірної вигоди.
Тому, за встановлених обставин, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_11 .
Інших джерел доказів, які б вказували та підтверджували винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, суду не надані.
Відповідно до ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства» (рішення ЄСПЛ у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998р., «Худобін проти Російської Федерації» від 26.10.2006р., «Ваньян проти Російської Федерації» від 15.12.2005р., «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008р., «Таранекс проти Латвії» від 02.12.2015р., «Носко і Нефьодов проти Росії» від 30.10.2014р., «Санду проти Молдови» від 11.02.2014р.).
В постанові від 06 березня 2018 року (справа №727/6661/15-к) Верховний Суд зазначив, що відповідно до вимог ЄСПЛ для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є низка критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання.
Тобто, будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що здатна бути перевіреною, а державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу.
ЄСПЛ вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкта з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 у справі «Раманаускас проти Литви»).
Вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», суд повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій та виходити з того, чи мали місце об'єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.
Тісно пов'язаним із критерієм об'єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.
У рішенні в справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 ЄСПЛ вказав: щоб встановити, чи обмежилися агенти поліції лише пасивним розслідуванням протиправної діяльності, суд повинен врахувати, що у справі немає доказів, які б підтверджували, що заявник раніше вчиняв злочини, зокрема пов'язані з корупцією; як засвідчують записи телефонних розмов, заявник неодноразово зустрічався із агентом з ініціативи останнього (цей факт, очевидно, спростовує наведені урядом доводи про те, що правоохоронні органи жодного разу не тиснули на заявника і не вдавалися до погроз). Навпаки, через контакти, встановлені з ініціативи агентів поліції, правоохоронні органи явно схиляли заявника до протиправних дій, хоча, крім чуток, не було об'єктивних доказів для припущення, що заявник займається незаконною діяльністю. Навіть цих міркувань ЄСПЛ вважав за достатнє для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності.
Також суд має встановлювати, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв'язку з використанням моделі симулювання, тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину. Із цією метою з'ясуваню підлягають причини, з яких було розпочато використання цієї моделі, ступінь співучасті поліції у вчиненні злочину та характер підбурювання чи тиску, який чинили на заявника. При цьому, оскільки доводи заявника не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурення не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов'язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з'ясувати, чи мало місце підбурювання.
У рішенні в справі «Носко і Нефьодов проти Росії» від 30.10.2014р. ЄСПЛ також відзначив, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.
Відповідно до рішення в справі «Таранекс проти Латвії» від 02.12.2015 ЄСПЛ констатував, що ніщо в матеріалах справи або в зауваженнях, поданих урядом, не вказує на те, що заявник мав судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати його у будь-якій попередній злочинній діяльності. Суд зазначив, що на відміну від того, що було зазначено урядом, виявляється, що не всі телефонні дзвінки та приватні зустрічі, в ході яких заявник нібито просив агента виплатити хабар відбулися за ініціативою або навіть наполяганням агента, а не заявника. Суд приділяє особливе значення події, коли агент наполягав на очікуванні прибуття заявника, якого не було в офісі, а також відмовився отримати копію рішення від іншої особи та наполягав на обговоренні із заявником.
В рішенні «Санду проти Молдови» від 11.02.2014 ЄСПЛ зазначив, якщо обвинувачений заявляє, що його спровокували на скоєння злочину, суди, які розглядають кримінальні справи, зобов'язані провести детальне дослідження матеріалів справи, оскільки у відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції всі докази, отримані в результаті провокації з боку поліції повинні бути виключені.
Тобто, вказане на думку суду вочевидь свідчить про спонукання ОСОБА_11 до вчинення злочину, оскільки без втручання його та співробітників УСБУ, обвинуваченим не було би вчинено жодних дій корупційного характеру, про які йде мова в обвинуваченні.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному кримінальному провадженні провокація злочину знайшла своє об'єктивне підтвердження в «класичному вигляді», оскільки в матеріалах справи наявні усі притаманні цьому ознаки відповідно до вищевикладених позицій ЄСПЛ. Зокрема, підтверджено, що правоохоронні органи не обмежились пасивним розслідуванням даної справи, не приєднались до ймовірної протиправної поведінки обвинуваченого, а разом зі свідком ОСОБА_11 , самі спровокували її. Достатності підстав для застосування моделі симулювання з боку ОСОБА_11 й, відповідно, відсутності підбурювання з боку органів поліції, прокурором суду не доведено.
Окрім того, об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, який інкримінується ОСОБА_10 , характеризує діяння - опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю.
З наданих пояснень потерпілого та свідків, а саме ОСОБА_21 , ОСОБА_25 і ОСОБА_16 слідує те, що вони 04.05.2018 в м.Олександрія, Кіровоградської області, виконували доручення слідчого про вручення повістки ОСОБА_10 щодо явки останнього до СВ УСБУ в Кіровоградській області, при цьому вказівок щодо затримання його їм не надавалося.
Положення ч.6 ст.135 КПК України визначаються порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні. Так, повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Тобто, ОСОБА_21 , ОСОБА_25 і ОСОБА_16 , будучи оперативними співробітниками УСБУ в Кіровоградській області під час вручення повістки виконували службові обов'язки, що є виконанням обов'язків, передбачених відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність органів влади чи правоохоронних органів, а також окремих службових осіб.
Однак, як встановлено судом, підстав для затримання ОСОБА_10 у ОСОБА_21 , ОСОБА_25 і ОСОБА_16 не було, оскільки виключний перелік випадків затримати особу містить ч.1 ст.208 КПК України, а саме:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
При цьому, особа, що здійснює затримання має бути уповноваженою на це, виконувати службовий обов'язок, тобто діяльність, що входить в коло його повноважень.
В даному ж випадку, ОСОБА_21 вийшов за межі наданих йому службових обов'язків, у вигляді вручення повістки щодо явки до слідчого органу, вчинив дії, спрямовані на затримання ОСОБА_10 , який почав чинити опір.
Опір - це активна фізична протидія здійсненню названими особами покладених на них службових обов'язків або обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону. При цьому дії того, хто чинить опір, можуть бути спрямовані безпосередньо проти особи, наприклад, представника влади (винний перешкоджає слідчому пройти в одну з кімнат квартири для проведення огляду місця події або обшуку) або проти предметів, необхідних для виконання цими особами своїх обов'язків (винний знищує документ, який прокурор намагався вилучити).
Опір характеризується такими ознаками: 1) він полягає в активних діях; 2) дії винного спрямовані на організм потерпілого, полягають у застосуванні фізичної сили до нього; 3) вони перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; 4) дії винного вчинені в момент виконання потерпілим покладених на нього обов'язків.
Для об'єктивної сторони необхідно, щоб опір виявлявся при виконанні зазначеними працівниками службових обов'язків.
Вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст. 342 КК, суд повинен взяти до уваги працівника або працівників правоохоронного органу під час пред'явлення ними законних вимог і подальшого розвитку подій у зв'язку із цими вимогами.
Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК є активна фізична протидія виконанню працівником правоохоронного органу його законних повноважень. Таким чином, виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об'єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
До уваги необхідно взяти, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку працівника правоохоронного органу, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК. Якщо особа відштовхує працівника правоохоронного органу, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг працівника правоохоронного органу, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров'я особи.
Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду необхідно взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на працівника правоохоронного органу з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія.
Тобто, необхідно зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, ст. 29 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський захід був, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
Крім іншого, ст. 43 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейський заздалегідь попередив особу про намір застосувати фізичну силу і особі було надано достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського.
Це положення звільняє поліцейського від цього обов'язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров'я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
В даному випадку, початково ОСОБА_21 в своїх діях вийшов за межі наданих йому службових повноважень, що в послідуючому призвело до інстинктивної реакції ОСОБА_10 на несподіваний щодо фізичний впливу і намагання відвернути небезпеку для життя та здоров'я.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 6 грудня 1988 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Таким чином, оцінюючи вищевказані обставини справи в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з огляду на приписи п.3 ч.1 ст.373 КПК України, вважає за необхідне ОСОБА_10 визнати невинуватим в пред'явленому обвинуваченні та виправдати, оскільки стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом належними, допустимими, та достовірними доказами, що в його діянні є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.369-2 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.369-2 КК України та виправдати, у зв'язку з недоведенням наявності в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.369-2 КК України.
Строк дії застосований відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання закінчився.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Речові докази:
-грошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку за місцем реєстрації громадянина ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 10 (десяти) купюр номіналом 100 доларів США кожна, із наступними серіями та номерами: - «KB 93804773J»; - «HL81687816F»; - «KB70410289Q»; - «KB16180087D»; - «HC65255474A»; - «AB55666007J»; «KB62757490F»; - «KB98696638I»; - «FH26295759A»; - «KB16180075D», які зберігаються в к/з речдоків УСБУ в Кіровоградській області, що не повернуті ОСОБА_19 , - знищити;
-мобільний телефон пристрій моделі «Lenovo», s/n: HGE23GT0(60), ІМЕІ: НОМЕР_1 з вставленою у нього батареєю s/n: НОМЕР_2 та двома sim-картками оператора мобільного зв'язку «Київстар», якими обслуговуються мобільні телефонні номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що передані до кімнати зберігання речових доказів та вилученого майна СВ УСБУ в Кіровоградській області, - повернути ОСОБА_10 , як йому належні;
-тампон із зразком речовини « ОСОБА_33 », що міститься у паперовому конверті-додатку до висновку експерта №111/5 від 20.07.2018, що переданий до кімнати зберігання речових доказів та вилученого майна СВ УСБУ в Кіровоградській області, - знищити.
Скасувати накладений арешт ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21.05.2018 на грошові кошти на загальну суму 1000 доларів США, вилучені в ході обшуку за місцем реєстрації громадянина ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 10 (десяти) купюр номіналом 100 доларів США кожна, із наступними серіями та номерами: - «KB 93804773J»; - «HL81687816F»; - «KB70410289Q»; - «KB16180087D»; - «HC65255474A»; - «AB55666007J»; «KB62757490F»; - «KB98696638I»; - «FH26295759A»; - «KB16180075D».
На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ленінський районний суд м. Кіровограда. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя
Ленінського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_34