Справа № 463/897/22
Провадження № 2/463/901/22
17 жовтня 2022 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Андрес Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини,
позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що шлюб між сторонами 05.05.2010 року був зареєстрований у Виконавчому комітеті Винниківської міської ради м.Львів Львівської області, актовий запис № 16. Під час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження виявилось невдалим і рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 29.04.2020 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу вона з відповідачем домовилася про те, що спільна донька буде проживати постійно з нею, а з ним буде проводити 1-2 дні на тиждень у вільний від навчання час. Однак, відповідач не дотримується даної домовленості та не віддає їй дитини. На всі її прохання віддати дитину жити з нею, відповідач влаштовує скандали, агресивно висловлюється, а свідком його поведінки завжди є дитина. Донька є прихильною до неї та бажає проживати з нею, оскільки в них тісний зв'язок матері і дитини. Запропонувавши відповідачу, щоб донька проживала з нею, керуючись бажанням та інтересам дитини, відповідач категорично відмовляється. Через це у неї з відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання їхньої дитини. Донька відчуває при цьому моральні страждання, оскільки, батько не зважає на її думку та нехтує проханнями проживати з нею. Після розмови з дитиною з'ясувалось, що остання твердо вирішила проживати з нею та підтримує її наміри звернутись до суду для встановлення її місця проживання з позивачем. Зазначає, що вона веде здоровий спосіб життя, не вживає спиртних напоїв, добросовісно ставиться до своїх батьківських обов'язків. З перших днів народження доньки піклується про її здоров'я. На всі планові та додаткові медичні огляди дитини в сімейного лікаря та інших лікарів-педіатрів вона супроводжує дитину особисто та спілкується з лікарями у всіх питаннях, які стосуються здоров'я дитини, а також повністю матеріально забезпечує лікування дитини та її оздоровлення. Також, вона бере активну участь у вихованні доньки, займається фізичним та духовним розвитком дитини. З її ініціативи дитина відвідує гуртки. Дитина навчається в у м.Львів-Винники в школі «Берегиня». Вона постійно контактує з класним керівником доньки та відвідує школу, де навчається дитина, цікавиться її успішністю. Всі витрати на забезпечення дитини вона взяла повністю на себе. За час проживання дитини з батьком їхні відносини погіршились. Кожного разу, коли дитина виявляє бажання бути з нею закінчуються скандалом, що завдає дитині моральних страждань, адже відповідач психологічно тисне на доньку, тим самим дитина боїться піднімати тему проживання з нею знаючи, що скандал буде неминучий. Також, вчителі у школі, де навчається дитина відзначили погіршення концентрації уваги та постійно пригнічений стан, що може бути ознакою несприятливої атмосфери та відносин між нею та батьком. У неї із дитиною психологічний контакт, прив'язаність один до одного. Дитина дуже рада у той час коли вона її забирає до себе та не бажає повертатись до батька, просить залишитись. Разом з тим, зазначає, що вона проживає у АДРЕСА_1 . В її помешканні є всі належні умови для гармонійного росту та розвитку дитини. Також вона є власником житлового будинку, нещодавно купила автомобіль, оскільки планує возити дитину у м.Львів для відвідування додаткових гуртків. Вона працює та має постійний дохід, про що свідчить довідка про її доходи, натомість відповідач постійного доходу не має та ніде не працює, а отже фінансово не може забезпечити дитину. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач 11.04.2022 року на адресу суду подав відзив на позовну заяву з якого вбачається наступне. Зазначає, що з лютого 2017 року, коли він з позивачем перестали спільно проживати, дитина проживала з ним, оскільки у позивача не було одного житла у м.Львів-Винники, крім того, позивач не виявила бажання, щоб дитина проживала з нею. При бажанні дитини бачитись із матір'ю він ніколи не заперечував та доказом цього є відсутність звернень позивача у будь які органи щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Щодо прихильності дитини до позивача, то це є проявом любові дитини до матері, що є нормальною і правильною поведінкою дитини, однак така прихильність не свідчить про бажання проживати з одним із батьків, оскільки така ж прихильність у доньки до нього. Зазначає, що позивачем не подано суду жодних підтверджень про те, що дитина зазнає моральних страждань. Також, не правдивим твердження позивача про повне забезпечення нею дитини, оскільки в дитини є також речі, які купував він як батько. Позивач маніпулює про погані відносини між ним та дитиною, оскільки доказів такого не надає, у відносинах з донькою він не відчуває будь якого негативного ставлення до нього. Всі ці обставини в сукупності свідчать про висунення тверджень позивача без наявності реальних доказів, які він як відповідач зміг би спростувати у законний спосіб. Висування тверджень, які фактично просто створюють образ батька, якого не цікавить дитина і її стан, спрямовані виключно на створення в очах суду негативного образу відповідача і подання всіх обставин у світлі вигідному позивачу, без надання будь яких доказів і тим самим унеможливлення їх спростування через їх відсутність. Також зазначив, що наявність у позивача транспортного засобу не свідчить про можливість його використання. Щодо тверджень позивача про те, що у нього не має постійного доходу то такі твердження не відповідають дійсності, оскільки сам факт праці не обов'язково має бути задокументований офіційно, як і той факт, що особа не має офіційного місця праці не свідчить про відсутність постійного доходу. З огляду на вищевикладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
29 квітня 2022 року позивачем подано відповідь на відзив з якого вбачається наступне. Позивач зазначила, що у відзиві відповідач стверджує, що після того, як вони перестали проживати разом, донька проживала з ним, однак це не відповідає дійсності. У 2018 році коли їхні шлюбні відносини перестали фактично існувати, мати відповідача, з огляду на напруженість стосунків між ними та усвідомлюючи, що у неї з дитиною немає можливості проживати окремо, запропонувала проживати з нею, де вони з донькою проживали деякий час. Згодом вона з донькою почала проживати за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає до сьогодні. Саме тому, твердження відповідача, що у неї не було житла у м.Львів-Винники та що дитина проживала постійно з ним не відповідають дійсності. Мати відповідача допомагала їй з дитиною, адже вона працювала, щоб забезпечити себе і доньку. Дитина декілька разів на тиждень ночувала у батька, проводила час з ним, вона вважала, що вони досягли консенсусу у цьому питанні, що спростовує судження відповідача про час його звернення до суду. Вона займається здоров'ям дитини та її розвитком. Декларація з сімейним лікарем укладена нею і коли дитина хворіє, вона завжди піклується про неї та забезпечує усім необхідним. Також вона всебічно розвиває дитину, а саме з її ініціативи та за її кошти донька відвідує заняття з англійської мови, а також кожного літа денний англомовний табір. Крім того, вона бере активну участь у шкільному житті дитини, цікавиться її успіхами, відвідує батьківські збори, допомагає організовувати свята в школі, оплачує всі необхідні потреби для дитини. Лише з нею дитина відпочивала на морі та в горах. Однак, приблизно рік тому, під час пандемії коронавірусу, відповідач перестав дотримуватись їхніх домовленостей та поступово обмежував їхнє спілкування, наполягаючи, щоб дитина залишалась з ним, обґрунтовуючи це тим, що він не працюючи, має багато вільного часу. Вона надіялась, що напруга спаде і вони мирним шляхом з'ясують це непорозуміння, щоб не травмувати дитину судовими процесами однак, на жаль, ситуація лише погіршувалась і таким чином виник спір і поступово їхнє спілкування з дитиною скоротилось до декількох годин в тиждень, а з лютого 2022 року обірвалось взагалі. Саме це стало додатковим приводом 06.04.22 року звернутись в орган опіки і піклування Личаківського району щодо встановлення днів та годин зустрічей з дитиною. Також, зазначила, що разом з відповідачем постійно проживає ще його неодружений брат, тобто фактично дівчинка проживає в чоловічому оточенні. Відповідач окрім власних суб'єктивних підрахунків та спостережень не надав доказів, що свідчать про його фінансову спроможність забезпечувати дитину (стан рахунку, право власності на майно, чи будь-які інші можливі види доходів).
15 червня 2022 року відповідач подав на адресу суду заперечення з яких вбачається наступне. Зазначає, що позивач не зазначила як саме дитина раптом перестала проживати з нею чи її батько забрав силою, чи дитина сама захотіла проживати з батьком, чи були інші обставини та які саме заходи вживалися нею для реагування на вказані обставини. Що стосується твердження, що лише мати пілкується про здоров'я дитини, то не можна залишити поза увагою те, що сам факт укладення декларації не свідчить про те, що лише позивач дбає про дитину, оскільки він також цікавиться здоров'ям дитини. Зазначив, що він ніколи не заперечував, що позивач піклується про доньку і відпочивала з нею. Тобто тим самим позивач спростовує факт, що відповідач не віддає дитину позивачу. Щодо звернення позивача в орган опіки та піклування Личаківського району, то це вказує на штучне створення доказів для вказаної позовної заяви. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Позовна заява поступила до суду 02.02.2022 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.03.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою підготовчого судового засідання Личаківського районного суду м.Львова від 11.05.2022 року, клопотання представника позивача ОСОБА_2 задоволено та зобов'язано Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради підготувати та надати висновок щодо розв'язання спору про визначення місця проживання дитини.
Протокольною ухвалою підготовчого судового засідання від 11.05.2022 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання, відмовлено представнику відповідача - адвокату Шніцару А.О. у задоволенні клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив на позовну заяву.
14 липня 2022 року представником третьої особи подано висновок Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.07.2022 року.
Крім того, 14 липня 2022 року представником відповідача - адвокатом Шніцаром А.О. подано заяву про припинення дії Договору № 25/23/22 про надання правової допомоги від 26 березня 2022 року у зв'язку із порушення обов'язків клієнта.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 31.08.2022 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила про задоволення таких.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ортинська Н.В. позовні вимоги підтримала. Додатково зазначила, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради Андрес Л.П. в судовому засіданні підтримала висновок Органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначені обставини та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 29.04.2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 05.05.2010 року у Виконавчому комітеті Винниківської міської ради м.Львів Львівської області, актовий запис № 16, розірвано (а.с.8).
У шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2011 року Виконкомом Винниківської міської ради м.Львова (а.с.7).
Відповідно до довідки № 1 від 05.01.2022 року, вбачається, що учениця ОСОБА_4 навчається в 5 класі загальноосвітньої школи «Берегиня» м.Львова (а.с.11).
З договору позички житлового приміщення від 19.12.2021 року вбачається, що позичкодавець ОСОБА_5 передав користувачеві ОСОБА_1 у строкове безоплатне користування квартиру, площею 34,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору становить 24 місці, тобто до 24 грудня 2023 року включно (а.с.12-15).
З акту фактичного місця проживання від 05.01.2022 року, складеного комісією «Офісу Львівської громади у м.Винники» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки становить 5/6, підстава свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.17-18).
Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 вбачається, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF» р.н. НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.19).
З довідки виданої ТзОВ «Винниківська тютюнова фабрика» вбачається, що ОСОБА_1 працює у ТзОВ «Виниківська тютюнова фабрика» з 30.03.2018 року, займає посаду оператор лінії підготовки тютюну 5 розряду тютюнового цеху, зарекомендувала себе позитивно, ділові якості проявляє на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення, в колективі користується повагою та авторитетом. За період з січня 2021 року по грудень 2021 року отримала заробітну плату у розмірі 86010,73 гривень без утримання ПДВ (а.с.20-22).
Відповідно до висновку Органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.07.2022 року, було розглянуто матеріали, щодо обставин справи та рекомендовано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.147-150).
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з ч.1, 2 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч.1 ст.160, ч.1 ст.161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, майновий стан батьків, що мають істотне значення.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч.1 ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ч.ч.23 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 р., держави учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
З наведених положень закону та встановлених обставин справи вбачається, що визначення місця проживання дитини з позивачем відповідає інтересам дитини.
Заперечення відповідача більше схожі на встановлення штучних обмежень прав позивача, втім такі обставини не можуть бути підставами відмови у визначенні місця проживання дитини. Крім того відповідач не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, оцінивши доводи позовної заяви щодо місця проживання дитини, виходячи з інтересів дитини, враховуючи висновок Органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.07.2022 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , суд вважає, що позов підлягає до задоволення, та слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 992,40 гривень, який сплачувався при пред'явленні позову, що стверджується відповідною квитанцією (а.с.24).
З огляду на задоволення позову, понесені відповідачем судові витрати в силу вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги коштом держави.
У своєму попередньому розрахунку позивач також вказала про те, що очікує понести витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги.
З Акту про надання правової допомоги за Договором 1/22 про надання правової допомоги від 14.01.2022 року, вбачається, що загальна сума витрат на правову (правничу допомогу) позивачу ОСОБА_1 становить 6000,0 гривень (а.с.187).
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, з огляду на положення ч.3 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).
У справі яка розглядається правнича допомога надавалась позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 1/22 від 14.01.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Доброчестність» (а.с.188).
Згідно акту про надання правової допомоги за Договором 1/22 про надання правової допомоги від 14 січня 2022 року, правова допомога полягала в ознайомленні з матеріалами, наданими клієнтом, визначення заходів захисту інтересів клієнта тривалістю 1 година, вартістю 750,0 гривень; підготовці позовної заяви тривалістю 2 години, вартістю 1500,0 гривень; підготовці відповіді на відзив на позовну заяву тривалістю 1 годину, вартістю 750,0 гривень; участь у судових засіданнях 28.03.2022 року, 18.03.2022 року, 14.07.2022 року, 01.08.2022 року тривалістю 4 години, вартістю 3000,0 гривень, загальна вартістю становить 6000,0 гривень.
Роботи, передбаченні у замовленні від 14 січня 2022 року про надання правової допомоги у Личаківському районному суді м.Львова виконано якісно, в повному обсязі, згідно з умовами Договору № 1/22 про надання правової допомоги від 14 січня 2022 року. За виконану роботу клієнт сплатив Адвокатському об'єднанню винагороду у розмірі 6000,0 гривень (платіжне доручення № 2PL845274 від 17.01.2022 року на суму 3200,0 гривень та квитанція № 20 від 13.07.2022 року на суму 2800,0 гривень). У клієнта претензій до якості виконаних робіт не має (а.с.191-193).
Про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу та їх зменшення відповідачем клопотання не заявлялося.
З огляду на вищевикладене, те що позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,0 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,0 гривень (шість тисяч гривень 00 копійок).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Третя особа: Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.К.Левицького,67, код ЄДРПОУ 04056109.
Повний текст судового рішення складено - 19 жовтня 2022 року.
Суддя Грицко Р.Р.