Справа № 333/5410/20
Провадження № 1-і/333/26/22
07 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
04.10.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
У ході досудового розслідування установлено, що 16 травня 2020 року, приблизно о 00 годині 20 хвилин, знаходячись на літній площадці у кафе «Грильяж», розташованої по вул. Інтеркультурній, 200 в м. Мелітополі, Запорізької області, ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, шляхом вільного доступу, зі столику, який знаходився на площадці вищевказаного кафе, таємно викрав майно, яке належало потерпілій ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J5», в корпусі золотистого кольору, вартістю 5000 гривень з силіконовим бампером, який не представляє для потерпілої матеріальної цінності, в якому знаходилися дві сім-карти мобільного оператору «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 та «Лайф» з абонентським номером НОМЕР_2 та карта пам'яті об'ємом на 8 ГБ, які не представляють для потерпілої матеріальної цінності, після чого з місця події зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 5 000 гривень.
14 грудня 2020 року, приблизно о 19-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, керуючись корисливим мотивом, діючи повторно, шляхом відчинення замка вхідних дверей до будинку АДРЕСА_1 , проник до вказаного житлового будинку, що є житлом. Знаходячись у приміщенні вказаного будинку, діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 приготував для подальшого таємного викрадення майно, яке належало потерпілому ОСОБА_9 , однак з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як в момент збирання речей, які ОСОБА_5 намагався таємно викрасти, та які належать потерпілому ОСОБА_9 , він був затриманий на місці події свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Своїми умисними діями ОСОБА_5 міг спричинити потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 5 450 гривень.
Крім того, 10 червня 2021 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знаходячись біля гаражу у подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, керуючись корисливим мотивом, шляхом відчинення замка вхідних воріт до гаражу у подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2 , проникли до вказаного гаражу, що є іншим приміщенням. Знаходячись у приміщенні вказаного гаражу, діючи з умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_14 , а саме: мотокосу CRAFT TEC GS 777 3300 Watt у корпусі зеленого кольору, вартістю 1384 гривні 99 копійок, рюкзак синтетичний чорного кольору, рюкзак тряпчаний чорного кольору, господарською сумкою з майном, яке не представляє для потерпілої ОСОБА_14 матеріальної цінності. Після чого ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_13 , з вказаним майном вийшли з приміщення гаражу, однак з причин, що не залежали від їх волі не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, так як на місці події були затримані працівниками поліції. Своїми умисними діями ОСОБА_5 разом з ОСОБА_13 могли завдати потерпілій ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 1384 гривень 99 копійок.
Тобто, на думку прокурора, ОСОБА_5 вчинив два кримінальних правопорушення, передбачених ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України та одне кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.
Вина ОСОБА_5 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.
12.08.2022 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області строк тримання ОСОБА_5 було продовжено до 10.10.2022 року включно. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На цей час, на думку прокурора, встановлено, що ризики, котрі слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , не зникли, не зменшилися та продовжують існувати, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, застосований до ОСОБА_5 не зможе запобігти встановленим ризикам.
Про неможливість зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на особисту поруку, свідчить тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень та відсутність осіб, які заявили клопотання про взяття обвинуваченого на поруки під час досудового розслідування та судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_5 не має офіційного місця роботи, у зв'язку чим не має постійного джерела доходів та засобів до існування, що свідчить про неможливість обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави. Також, клопотань від близьких родичів ОСОБА_5 чи інших осіб про намір внесення застави за останнього не надходило як під час досудового розслідування так на судовому розгляді.
Про неможливість обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років та ОСОБА_5 раніше був неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, судимостi за вчинені злочини не знятi і не погашені у встановленому законом порядку. Вказані обставини дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконати покладені на нього обов'язки, передбачені застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Такі факти в сукупності із тим, що обвинувачений усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчинені злочинів, свідчать про те, що ОСОБА_5 може мати можливість ухилитися від суду та змінити місце мешкання.
У судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він вже тривалий час перебуває під вартою, зникли усі ризики, про які зазначала прокурор. Він дійсно до затримання проживав разом із матір'ю у м. Мелітополі, Запорізької області. Його сестра виїхала за кордон. Водночас, він зможе постійно проживати у м. Запоріжжі у своєї знайомої за адресою: АДРЕСА_3 .
Захисник ОСОБА_6 підтримав свого підзахисного та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що зазначені ризики є тільки припущенням. Конкретних доказів прокурором не надано, що вони існують на цей час. За обставин, повідомлених обвинуваченим, вважає, що до ОСОБА_5 , враховуючи дуже тривалий час перебування його під вартою, можливо обрати домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Встановлено, що 10.06.2021 року ОСОБА_5 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
20.04.2022 року, 15.06.2022 року та 12.08.2022 року ухвалами судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено строк тримання під вартою по 18.06.2022 року, 13.08.2022 року та 10.10.2022 року, відповідно.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, вказані у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_5 , обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_5 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів у т.ч. проти власності, судимість за які не знята та не погашена), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (не одружений; не має на утриманні жодної особи).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
ОСОБА_5 до затримання постійно проживав у м. Мелітополь, Запорізької області, який на цей час знаходиться на тимчасово окупованій території. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, відсутні докази щодо наявності у нього постійного законного щомісячного доходу.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , суд вважає, що вказані вище ризики відносно останнього дійсно продовжують існувати, але вони зменшилися до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у даному випадку - домашній арешт.
Суд повністю погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Зменшення встановленого ризику судом вбачається із сукупності певних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_5 знаходиться під вартою більше 1 року 3 місяців, обвинувачується у скоєнні трьох кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні ОСОБА_15 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане житло їй належить у порядку спадкування після померлої матері. Обвинувачений ОСОБА_5 є її знайомим і вона не заперечує, якщо він буде проживати у неї за місцем мешкання.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурором у даному випадку у судовому засіданні відносно ОСОБА_5 не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі (у даному випадку домашнього арешту), останній не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, на думку суду, клопотання обвинуваченого та його захисника про заміну запобіжного заходу підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_3 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби без застосування електронного засобу контролю з обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 180, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - відмовити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_3 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби строком по 06.12.2022 року (включно) без застосування електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
1) прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
3) повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з під-варти із зали суду негайно після проголошення цієї ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 07.10.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1