Справа № 336/4218/22
Провадження № 2/314/776/2022
19.10.2022 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Капітонова Є.М.,
секретар судового засідання Зоріна Т.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 656588, 47 гривень.
12.10.2022 року позивач по справі ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги та просить суд стягнути лише з ОСОБА_2 кошти у сумі 656588, 47 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.02.2016 року Територіальним сервісним центром №2342 РСЦ МВС в Запорізькій області посвідчений договір купівлі-продажу транспортного засобу №891/2342, за яким довірена особа «продавця» ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , за ціною 272 370 (двісті сімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень продала «покупцю» ОСОБА_1 автомобіль марки "VOLKSWAGEN", модель "TIGUAN", рік випуску 2011, номер шасі
кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ».
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.02.2021 року (справа №314/4732/19) задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 «Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування автомобілю марки "VOLKSWAGEN", модель "TIGUAN", рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ».
На час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу №891/2342 від 11.02.2016 р., посвідчений Територіальним сервісним центром №2342 РСЦ МВС в Запорізькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому з 14.06.2008 року шлюбі, який був розірваний за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2019 року (справа №336/6199/19).
Внаслідок визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу, позивач вважає, що повернення коштів є зобов'язанням ОСОБА_2 . Вимоги про добровільне повернення коштів залишені без задоволення, у зв'язку з чим звернувся до суду про стягнення коштів у розмірі 656588, 47 гривень, з яких:
272 370 гривень - отримання за транспортний засіб;
53347 гривень - 3% річних;
69152, 14 гривень - пеня 1 (один) рік;
261719, 33 гривень - втрати від інфляції,
а також судові витрати у розмірі 6565, 90 грн.
Відповідач по справі ОСОБА_2 надала до суду заяву про визнання нею позову та розгляд справи за її відсутністю.
Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст.81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.02.2021 року (справа №314/4732/19) задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 «Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування автомобілю марки "VOLKSWAGEN", модель "TIGUAN", рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ».
За зазначеним договором купівля-продаж транспортного засобу №891/2342, здійснювалась, за ціною 272 370 (двісті сімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень.
За визначенням ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підстави та порядок та правова природа нарахування 3% річних визначені у Правовій позиції Верховного Суду України від 26 квітня 2017 р по справі №3-1522гс16, в якій зазначено: формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер вiдповiдних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст.230 ГК.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляцiйних втрат на суму боргу та 3% рiчних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення зобов'язання може полягати, як у вчиненні дії, тобто виконання зобов'язання не в повному обсязі або з порушенням строків, або неналежним чином, так і бездіяльності, яка полягає у невиконанні зобов'язання.
Оскільки під час розгляду справи відповідач визнала позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 656 588, 47 гривень.
Суд вважає, що позовні вимоги законними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України. Таким чином, необхідно повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків від сплаченого ним судового збору в сумі 6565, 90 гривень.
Керуючись статтями: 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 виданий 05.03.2009 Вільнянським РВ ГУМВС України в Запорізькій області, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , паспорт НОМЕР_7 виданий 14.02.1998 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, адреса проживання: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 656 588 (шістсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 47 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 - 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 95 копійок - 50% сплаченого ним судового збору за подачу позовної заяви.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 95 копійок - 50% сплаченого ним судового збору за подачу позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
День складення повного судового рішення - 19.10.2022.
Суддя Євген Миколайович Капітонов
19.10.2022