Справа № 309/3951/22
Провадження № 2/309/755/22
13 жовтня 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Бринзей Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В позовній заяві посилається на те, що з відповідачем вона проживала у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано за рішенням Хустського районного суду від 21.12.2020 року. За час проживання у шлюбі у них народилась одна дитина, син ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні та вихованні. Зазначає, що відповідач проживає окремо, вихованням сина не займається, будь-якої матеріальної допомоги на його утримання не надає. Відповідач не має постійного місця праці, однак також не має інших утриманців, є молодою, фізично здоровою людиною, а тому просить визначити розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі по 3000 гривень щомісячно, до досягнення ним повноліття.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Просила суд слухати справу у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду відповідач подав відзив, в якому частково визнає позовні вимоги в розмірі 1500 грн.
Відповідно до ч.3 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано за рішенням Хустського районного суду від 21.12.2020 року, справа № 309/2521/20 р.
З матеріалів справи вбачається, що у сторін під час проживання у шлюбі народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї виданої виконавчим комітетом Хустської міської ради №6170 від 08.09.2022 року, неповнолітній син сторін проживає з позивачкою, дану обставину у поданому до суду відзиві, не заперечив і сам відповідач.
В позові ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не надає коштів на утримання дитини, відповідач у відзиві заперечив даний факт, стверджуючи що регулярно надає кошти позивачці при першій потребі. Доказів на підтвердження заявлених обставин сторонами не надано.
У відзиві відповідач стверджує, що є хворою людиною та потребує постійного лікування, однак не додає до матеріалів справи жодних доказів щодо стану здоров'я та матеріального стану, а відтак суд не бере до уваги дані доводи.
Відповідач також ствердив, що позивачка має значні доходи, однак до матеріалів справи не додано жодного доказу в підтвердження даної обставини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначаються судовим рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статей 3, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».
Відповідно до Закону України від 17.05.2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" : пункт 2 статті 182 СК України було викладено у наступній редакції «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Підчас судового розгляду даної справи не встановлено доказів, які б підтверджували факт працевлаштування відповідача на постійному місці роботи та отримання стабільних і значних доходів, за рахунок яких можливо б визначити розмір аліментів, що просить позивач у свої позовній заяві, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. У зв'язку з чим, на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 гривень.
Згідно ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.4,5,81,247,274,277,263,265 ЦПК України, ст.ст.181,182,184 Сімейного Кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.09.2022 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави 992 грн. 40 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.