Справа № 309/3753/22
Провадження № 2/309/712/22
12 жовтня 2022 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Орос Я.В.
за участю секретаря : Григорик Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.В. про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 , який на момент смерті проживав в АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_1 , сином ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яке складається з житлового будинку загальною площею 165,9 кв.м., житловою площею 66.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, розміром 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . При зверненні позивачки до приватного нотаріуса Рошинець Н.П. їй було відмовлено в оформленні спадкових прав у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Отже інакше як у судовому порядку ОСОБА_1 не має можливості захистити свої права.
Померлий ОСОБА_4 за життя збудував будинок в 1983 році, що підтверджується випискою з погосподарської книги Драгівської сільської ради за №2 на 2011-2015 роки та технічним паспортом на житловий будинок від 23.09.2013 року; розпочав процес оформлення права власності на земельну ділянку та отримав рішення Драгівської сільської ради Хустського району 31 сесії VІ скликання про надання дозволу на розробку проекту земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд від 23 жовтня 2013 року. Позивачка зазначає, що поштова адреса житлового будинку, який належав ОСОБА_4 , з АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_2 . Крім того позивачкою замовлено в ФОП ОСОБА_5 , яка має відповідну ліцензію для проведення замірів та виготовлення технічної документації, геодезичну зйомку земельної ділянки, встановлення фактичних меж в натурі та з'ясовано, що фактичний розмір земельної ділянки для обслуговування житлового будинку складає 0.25 га. Незалежним експертом TОB «Ріалті-О» 21.07.2022 року зроблено незалежну експертизу, та встановлено, що ринкова (оціночна) вартість будинку та земельних ділянок становить 99984 грн.00 коп.
Посилаючись на викладене, позивачка просить визнати за нею право власності на: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася. Представник позивачки - адвокат Довгій В.І. подав до суду клопотання про розгляд справи без його та позивачки участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, подавши клопотання про розгляд справи без їхньої участі, в якому одночасно визнають позовні вимоги в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.
Третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П. у судове засідання не з'явилася, подавши клопотання про розгляд справи без її участі та зазначає, що заперечень щодо визнання права власності на нерухоме майно, вказане в позовній заяві, не має.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . /а.с.15/
Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинок побудовано 1985 року. /а.с.23-25/
Відповідно до довідки, виданої Драгівською сільською радою за № 2324 від 23.10.2015 року, в спадковому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_4 до дня його смерті проживали: дружина - ОСОБА_1 , 1967 року народження, син - ОСОБА_2 , 1985 року народження, та син - ОСОБА_3 , 1988 року народження. /а.с.19/
Відповідно до довідки виконавчого комітету Драгівської сільської ради Хустського району за № 184 від 05.02.2020 року поштова адреса житлового будинку, який належав ОСОБА_4 , змінена з АДРЕСА_3 ./а.с.19/
Також в матеріалах справи наявне рішення Драгівської сільської ради Хустського району 31 сесії VІ скликання про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розробку проекту земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд від 23 жовтня 2013 року./а.с.26/
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.
Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється:
- оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;
- по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Таким чином, оскільки будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.
Відтак оскільки даний будинок збудовано до 05.08.1992 року, такий не є самочинним будівництвом, будинок побудований у відповідності до вимог законодавства, на будинок виготовлено технічний паспорт і такий рахується за померлим ОСОБА_4 , то останній вважався належним власником будинку на момент смерті. Отже такий будинок входить до складу спадщини за померлим, однак відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок перешкоджає оформленню спадкових прав на нього у нотаріальному порядку, а отже такі права підлягають судовому захисту.
Враховуючи, що спадкоємець - позивачка ОСОБА_1 проживала разом зі спадкодавцем у вказаному будинку на момент смерті спадкодавця, а отже прийняла спадщину за померлим в силу приписів ч.3 статті 1268 ЦК України, враховуючи визнання даної позовної вимоги відповідачами, суд вважає, що наявні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на житловий будинок.
Стосовно позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Статтею 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку правовстановлюючого документа на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Однак в даному випадку спадкодавець ОСОБА_4 не виготовив правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку на свої ім'я та не зареєстрував її, тобто не набув права власності на неї, а отже таке право власності на земельну ділянку не входить до складу спадщини.
Також з 01.01.2013 року набув чинності ЗУ «Про державний земельний кадастр».
Згідно ст.1 даного Закону: державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Однією із складових відомостей про земельну ділянку, що вносяться до Державного земельного кадастру є кадастровий план земельної ділянки, в якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності) та координати поворотних точок земельної ділянки.
Відповідно до ч.1-3 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Згідно з ч.ч.3-5 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Тобто, для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці в обов'язковому порядку необхідне розроблення документації із землеустрою, яка містить відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки та графічне зображення земельної ділянки.
Із зазначеного можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства, земельна ділянка як об'єкт права власності вважається належним чином сформованою та ідентифікованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, чому передує обов'язкова розробка технічної документації із землеустрою. При такій розробці межі земельної ділянки визначаються геодезичними методами з прив'язкою не менше двох поворотних точок, і саме такі межі вважають межами земельної ділянки в розумінні ст. 79 ЗК України. За відсутності такого земельна ділянка не є належним чином ідентифікованою (персоніфікованою), а тому не може вважатися річчю з визначеними індивідуалізованими ознаками (ст.184 ЦК України), що в свою чергу унеможливлює визнання права власності на неї в судовому порядку.
Тобто, пред'явлена наразі ОСОБА_1 позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування не може бути задоволена у зв'язку з тим, що відповідна земельна ділянка не є сформованою згідно чинного законодавства і право власності на неї не входить до складу спадщини за померлим ОСОБА_4 .
За таких обставин, суд вважає, що до складу спадщини за померлим ОСОБА_4 увійшло майнове право на розробку технічної документації із землеустрою, в процесі якої земельній ділянці присвоюється кадастровий номер, та подальше оформлення на своє ім'я вказаної земельної ділянки, а не право власності на неї.
Відтак у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування слід відмовити.
Що стосується визнання позовних вимог відповідачами в повному обсязі, то з огляду на те, що для задоволення позову ОСОБА_1 в цілому відсутні правові підстави, таке визнання суперечить закону, то суд не приймає таке визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати слід покласти на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 328, 392,1216, 1218, 1223, 1268 ЦК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2022 року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.