Справа № 307/2131/20
Провадження № 1-кп/307/761/20
19 жовтня 2022 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1
з участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12020070160000553, про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, сезонного робітника, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
7 червня 2020 року, близько 10-ї год., ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , в порушення вимоги пунктів 1.5., 2.3. «б», 12.3., 12.4. та 1.10 Правил дорожнього руху, рухаючись по правій смузі руху напроти будинку № 122 по вулиці Головній, у с. Руське Поле, зі швидкістю 62 км/год, у напрямку автодороги сполученням Мукачів-Рогатин-Львів, перевищив максимально допустиму швидкість, яка дозволена при русі транспортних засобів у населеному пункті, маючи технічні можливості оцінити дорожні умови та дорожню обстановку і уникнути наїзду, несвоєчасно застосував гальмування для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим не впорався з керуванням автомобіля та допустив наїзд на своїй смузі руху на велосипедиста ОСОБА_5 , який виїхав з другорядної дороги на головну, намагаючись переїхати через проїзну частину дороги на іншу смугу руху, в'їхавши у задню частину керованого ним велосипеда, у результаті чого ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Пояснив, що 7.06.2020, близько 10-ї год., він їхав на автомобілі «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , зі швидкістю 50 км/год, по вулиці Головній у с. Руське Поле, у напрямку м. Тячів. Потерпілий виїхав з перехрестя, їхав 10-15 метрів, а потім почав виїжджати на його смугу руху. Він почав гальмувати, але допустив наїзд. Цивільний позов не визнає оскільки оплатив потерпілому 26390 гривень та вважає, що у настанні ДТП є і вина потерпілого ОСОБА_8 .
Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 7.06.2021, він їхав на велосипеді по вулиці Травневій у селі Руське Поле. Біля бару його зачепив автомобіль і він впав на землю. Після цього встав та пішов додому. Цивільний позов підтримує.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що 07.06.2020, близько 10-ї год., вона разом з ОСОБА_7 , який був за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , їхали в церкву. Під час руху по вулиці Головній у селі Руське Поле, вона побачила велосипедиста, який виїхав з другорядної дороги на вулицю Головну. Їдучи по лівому узбіччю, він повернув та виїхав на їхню смугу руху. Під час перетину головної вулиці велосипедистом ОСОБА_7 різко застосував екстрене гальмування, але не зміг запобігти зіткненню. Після контакту транспортного засобу з велосипедом, ОСОБА_7 одразу зупинився, вони вийшли з автомобіля почали надавати потерпілому першу допомогу, викликали швидку медичну допомогу та поліцію. Потерпілий не дочекавшись швидкої поїхав додому. Коли приїхала швидка медична допомога, її мати ОСОБА_10 переконала працівників швидкої поїхати додому до ОСОБА_5 , де йому надали першу медичну допомогу. Після цього її мати поїхала з потерпілим у лікарню. Вони постійно навідували Полгара, кожного дня приносили їжу, купляли ліки, та оплачували діагностику отриманих травм.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала аналогічні пояснення.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми та фототаблиць від 07.06.2020 місце ДТП занадиться біля будинку № 120 по вулиці Головній в селі Руське Поле. Стан покриття дороги сухий. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 5.90 метрів. Число смуг для руху в напрямку огляду - одна, шириною 2.70 метри, число смуг для руху в зустрічному напрямку - одна, шириною 3.20 м, ширина узбіччя 2.50 метрів, ширина розділяючої смуги 10 см. Сліди гальмування спарені 18.60 м та 19.50 метрів. З місця пригоди вилучені ВАЗ 21063, н/з НОМЕР_1 , більше нічого не вилучалося.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 164/07 від 22.07.2020 у заданій дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 у відповідності до вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 «б» та 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху») ПДРУ [15] повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 50 км/год., а з моменту виявлення небезпеки для руху негайно застосувати гальмування для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. У заданій дорожній ситуації велосипедист ОСОБА_5 при виїзді на головну дорогу, згідно з технічними вимогами п. 1.5.ч.1, 6.7, 16.3, 16.11 та 1.10 (в частині визначення поняття «дати дорогу» ) ПДР мав дати дорогу автомобілю «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі і мав перевагу для руху і лише після цього, переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, продовжити рух. При заданих вихідних даних водій автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_5 шляхом своєчасного застосування гальмування у заданий момент виникнення небезпеки для руху як при русі з вибраною швидкістю 62 км/год., так і при допустимій 50 км/год. При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору, умовами настання даної ДТП є факт невідповідності дій водія автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 технічним вимогам п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.3 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «небезпека для руху») ПДР, який, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, своєчасно не застосував гальмування для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу. При заданих вихідних даних швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , яка була погашена за рахунок юза коліс при гальмуванні, складала величину 62 км/год. При заданих вихідних даних, при вибраній швидкості 62 км/год значення зупинного шляху Sо автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 в даних дорожніх умовах складає 49 м. При заданих вихідних даних, при русі з допустимою швидкістю 50 км/год значення зупинного шляху Sо автомобіля «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 в даних дорожніх умовах складає 36 м. Відстань від місця наїзду, де знаходився велосипедист ОСОБА_5 у момент, коли водій автомобіля марки «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 вжив заходи до гальмування і зупинки транспортного засобу становить 7.3 м. Питання про дії водія та велосипедиста, та чи знаходяться вони в причинному зв'язку з настанням даної ДТП експертом не розглядалося, оскільки вирішення питання про порушення будь-яких нормативних актів (правил, вимог, положень, законів) яким-небудь суб'єктом, так само як і встановлення вини або причинно-наслідкового зв'язку між чиїмось діями (бездіяльністю) і наслідками знаходиться поза компетенцією експерта і є виключною прерогативою слідства і суду, оскільки для вирішення цього питання необхідна правова оцінка всіх матеріалів і доказів, зібраних по справі, в тому числі і цього висновку.
Протоколом огляду предмета та фототаблицею до нього від 17.07.2020 стверджено, що об'єктом огляду являється транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», н/з НОМЕР_1 , чорного кольору. На автомобілі в ході огляду встановлено пошкодження переднього бампера в оглянутій частині біля номерного знаку, а також пошкоджено номерний знак зліва. Інших механічних пошкоджень не виявлено.
Згідно до протоколу огляду предметів та фототаблицями до нього від 17.07.2020 об'єктом огляду являється велосипед «Stats team» синього кольору. На момент огляду пошкоджене заднє колесо. Під час огляду нічого не вилучалося.
Відповідно до судової автотехнічної експертизи № 128/06 від 17.06.2020 на момент проведення огляду транспортного засобу робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 21063», н/з НОМЕР_1 , була працездатною. При дослідженні системи рульового керування автомобіля «ВАЗ 21063», н/з НОМЕР_1 , встановлено, що на момент огляду і експертної перевірки дана система була працездатною і відповідала вимогам на експлуатацію, передбаченим ПДР. Ознак несправності системи рульового керування автомобіля до ДТП не виявлено, і вона знаходилась у працездатному стані і могла виконувати функції по зміні напрямку руху транспортного засобу.
Відповідно до висновку експерта № 244 від 20.07.2020 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, геморагічного забою скроневої долі зліва, САК, пневмоцефалії, перелому луски лобної кістки з переходом на передню та задню стінки лобної пазухи зліва, перелому великого крила основної кістки зліва з переходом на стінки основної пазухи та комірки решітчастої кістки, переломів акулового відростку скроневої кістки зліва та скроневого відростку скулової кістки зліва, багатоуламкового перелому стінок лівої гайморової пазухи та перелому передньої та латеральної стінок гайморової пазухи справа, а також перелому кісток спинок носа та забійних ран правої кисті та лобної ділянки з ліва, які відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: вину визнав, розкаявся у вчиненому, частково відшкодував потерпілому завдані збитки; обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Враховуючи наведені пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним злочину, його поведінку після вчинення злочину, відразу після ДТП викликав швидку та поліцію, надавав допомогу потерпілому, відвідував його у лікарні, досудову доповідь з якої вбачається, що орган пробації вважає за можливе виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк, оскільки обвинувачений високої небезпеки для суспільства не становить, а також ту обставину, що потерпілий також допустив порушення правил дорожнього руху, що сприяло виникненню ДТП, суд вважає за можливе призначити йому покарання з випробуванням на підставі стст. 75, 76 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами статті 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Потерпілий ОСОБА_5 просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 78965 грн матеріального збитку, 100000 грн моральної шкоди та 5000 гривень за надання правничої допомоги. Посилається на те, що протиправними діями ОСОБА_11 йому було завдано моральної та матеріальної шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи встановлені та досліджені судом обставини справи суд приходить до висновку, що потерпілому ОСОБА_5 внаслідок ДТП дійсно була завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що через спричинення йому тяжкого тілесного ушкодження він був змушений пережити страх за своє життя та здоров'я, як під час події, так і після неї, перенести фізичний біль, пройти тривале лікування, яке безсумнівно потягло за собою зміни у його звичному житті.
Разом з тим суд враховує і ту обставину, що однією з причин настання ДТП стало порушення правил дорожнього руху самим потерпілим, який рухаючись на велосипеді по другорядній дорозі проігнорував дорожній знак пріоритету «Дати дорогу», виїхав на головну дорогу, по якій у той час рухався на своєму автомобілі обвинувачений, який через перевищення допустимої Правилами дорожнього руху швидкості, не встиг вжити заходів для уникнення зіткнення.
Керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що належною грошовою компенсаціє ОСОБА_5 буде сума в розмірі 30000 гривень.
Матеріальна шкода також підлягає задоволенню частково з таких міркувань. В обґрунтування своїх позовних вимог потерпілий надав суду платіжні документи на загальну суму 78965 гривень. Однак лише 3 з них, на суму 3400 гривень є належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують проходження конкретних процедур та їхню вартість. Інші документи є фотокопіями товарних чеків аптеки № 23 про відпуск медикаментів без зазначення конкретних медичних засобів, що не дозволяє суду встановити факту придбання ліків саме для лікування потерпілого ОСОБА_5 .
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування потерпілого слід задовольнити в частині, яка підтверджується належними доказами.
Враховуючи, що сторона захисту надала суду докази перерахування потерпілому коштів у сумі 26390 гривень стягненню з обвинуваченого підлягає 3610 гривень моральної шкоди та 3400 гривень матеріальної шкоди.
Цивільний позов у частині стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу підлягають вирішенню відповідно до правил ст. 120, 124 КПК України як розподіл процесуальних витрат.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 та ч. 1 ст. 124 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Статтею 137 чч. 2-6 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Потерпілий та його представник не надали суду доказів про час, який був затрачений на підготовку до справи, опис робіт наведений письмово та погодинну вартість послуг адвоката під час його участі у судових засіданнях, тому підстави для стягнення на користь потерпілого витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
За таких обставин, керуючись стст. 368, 374 КПК України суд,
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного йому основного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень та моральну шкоду у розмірі 3610 (три тисячі шістсот десять) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 повторно не обирався.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речовий доказ - транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», н/з НОМЕР_2 , - залишити у ОСОБА_7 ; велосипед фірми «Stats Team», - залишити у М.М. Полгар.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1