Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/5176/22
19.10.2022 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , солдата строкової служби, за ч. 2 ст. 172-20 КУпАП,
02 жовтня 2022 року близько 01 год. 20 хв. начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) (територія Пийтерфолвівської сільської громади Берегівского району Закарпатської області) виявлено солдата строкової служби ОСОБА_1 , який виконував наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Прикордонний Патруль» на напрямку 83-85 п/зн, в стані наркотичного сп 'яніння, що і було підтверджено під час проходження імунохроматографічного дослідження.
Своїми діями солдат ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст 11, 13, 49, 241 статуту внутрішньої служби Збройних сил України ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також на підставі п.l ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ, слід вважати що даний військовослужбовець виконував обов 'язки військової служби в стані наркотичного сп 'яніння та з урахуванням вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальністьза яке передбачена ч. 3 cт. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що в стані наркотичного сп"яніння не перебував.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо, а також іншими документами.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суддя повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-20 КУпАП є невірною та його дії слід перекваліфікувати на ч.3 ст. 172-20 КУпАП з наступних підстав.
Диспозицією ч. 2 ст. 173-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів ;
Ч. 3 ст. 173-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 172-20 КУпАП на ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що досліджені докази повністю узгоджуються між собою. Їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом, оскільки таке ним вчинено в умовах особливого періоду. Пояснення ОСОБА_1 надані в судовому засіданні спростовуються результатом імунохроматогрофічного дослідження № 11 від 02.10.2022 року, відповідно до якого у особи констатовано стан наркотичного сп"яніння внаслідок вживання маріхуани.
Вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При обранні застосування стягнення до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя враховує встановлені обставини по справі, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, які пом"якшують та обтяжують відповідальність, ступінь його вини, майновий стан, а відтак до нього слід застосувати стягнення в межах санкції статті за якою кваліфіковані його дії у виді штрафу, оскільки така міра відповідальності відповідає вчиненому правопорушенню є такою, що відповідає меті адміністративного стягнення, встановленого ст. 23 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору, що стягується з правопорушника, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Ст. 40-1 КУпАП передбачає, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст. 173-20, ст. 283-285 КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі (двохсот п"ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) 3 655 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, через даний місцевий суд.
СуддяВ. Р. Трагнюк