19 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5519/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у с. Стобихівка Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є особою, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3), тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
10.02.2022 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Проте, відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовив у призначенні пенсії, мотивуючи рішення тим, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії, оскільки не зараховано до стажу періоди догляду за дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років, як це передбачено пунктом 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ (не зараховано періоди: з 03.03.1993 по 09.09.1994 - догляд за донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 15.05.1996 по 30.09.1997 - догляд за сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 07.11.2001 по 13.10.2003 - догляд за сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Підставою для прийняття такого рішення послужило те, що у періоди, які не зараховано до трудового стажу, дружина ОСОБА_5 також не працювала.
Позивач не погоджується із діями відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії, оскільки постійно доглядав дітей у період до та після смерті дружини ОСОБА_5 , яка пенсію не отримувала та не реалізувала право на зарахування до стажу періоду догляду за дітьми, тому відповідно до пункту 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ час догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років повинен бути зарахований до стажу роботи позивачу.
Позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу роботи періоди догляду за дитиною до досягнення 12 річного віку з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003, та призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з часу виникнення права на пенсію (з 11.11.2021).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 31).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 25.08.2022 № 1900-0902-7/23636 (а. с. 35-37) відповідач ГУ ПФУ в Тернопільській області позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії від 18.02.2022 № 032950006331, позаяк у позивача страховий стаж становить 18 років 06 місяців 05 днів при необхідному стажі не менше 23 роки, та підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення 12 річного віку з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003 немає з огляду на те, що у вказані періоди мати потерпілої дитини не працювала.
05.09.2022 до суду надійшов відзив від 01.09.2022 № 0300-0902-7/29954 (а. с. 41-42), у якому представник відповідача ГУ ПФУ у Волинській області Ніщик Т.М. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність у позивача права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки у нього відсутній необхідний страховий стаж.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 13).
10.02.2022 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ (а. с. 42 зворот - 43).
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331 відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ при призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку повинен становити не менше 23 роки, а страховий стаж позивача становить 18 років 06 місяців 05 днів. До страхового стажу не зараховано як непрацюючому батьку періоди догляду за дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років періоди з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003, оскільки у вказані періоди мати не працювала, у зв'язку із чим немає підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до стажу батька. Підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ відсутні (а. с. 27-28).
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які мають статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей та посвідченнями (а. с. 21-26). Мати вказаних дітей ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що видано свідоцтво про смерть (а. с. 20).
В спірні періоди з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003 позивач не працював, що стверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а. с. 14-18). Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 у період з 03.03.1993 ОСОБА_5 не працювала (а. с. 43 зворот - 45).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно із пунктом 5 статті 27 Закону № 796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;
заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
З рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку із тим, що право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку позивач не має, оскільки страховий стаж позивача становить 18 років 06 місяців 05 днів при необхідному стажу не менше 23 роки. Крім того, до страхового стажу позивача не було зараховано як непрацюючому батьку періоди догляду за дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12 років з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003, оскільки у вказані періоди мати не працювала, у зв'язку із чим немає підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до стажу батька.
Суд не погоджується із доводами відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо не зарахування до стажу роботи позивача як одного з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, з огляду на таке.
Так, суд бере до уваги доводи позивача про те, що у період з 03.03.1993 по 09.09.1994 він здійснював догляд за донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.05.1996 по 30.09.1997 - за сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 07.11.2001 по 13.10.2003 - за сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказані діти мають статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а мати цих дітей ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що за життя ОСОБА_5 була призначена пенсія та їй було зараховано до стажу роботи час догляду за потерпілою дитиною до досягнення віку 12 років.
За змістом пункту 13 частини першої статті 30 Закону № 796-ХІІ, пункту 11 Порядку № 637 зарахування до стажу роботи часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років здійснюється лише одному з батьків, при цьому, особі, яка звернулася за призначенням пенсії, зарахування до страхового стажу зазначеного періоду догляду можливе лише за умови, що інший ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону № 796-ХІІ.
На думку суду, оскільки наявними у справі доказами підтверджено здійснення позивачем догляду за потерпілими дітьми до досягнення віку 12 років у період з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003, а мати дітей не скористалася пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону № 796-ХІІ, тому вказаний період підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу незалежно від того, що у цей період мати дітей не працювала.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з мотивів не зарахування до страхового стажу періодів догляду за потерпілими від Чорнобильської катастрофи дітьми до досягнення віку 12 років.
При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням від 18.02.2022 № 032950006331, яке було прийняте ГУ ПФУ в Тернопільській області відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, за принципом екстериторіальності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, враховуючи також, що позивач фактично оскаржує рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331 про відмову у призначенні пенсії, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
На думку суду, оскільки за приписами Порядку № 22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області.
Разом з тим, при вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали / не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи до 1 січня 1993 року (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17).
В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331 про відмову у призначенні пенсії не було надано оцінки щодо наявності правових та фактичних підстав для встановлення позивачу початкової величини зниження пенсійного віку, враховуючи, що згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 у період з 11.11.1985 по 23.11.1987 ОСОБА_1 проходив військову службу (а. с. 15). Крім того, суд звертає увагу, що згідно із довідкою Сошичненської сільської ради від 08.02.2022 № 333 позивач лише з 06.05.1988 зареєстрований та постійно проживає у с. Стобихівка Камінь-Каширського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (а. с. 19).
З урахуванням наведеного, за відсутності правової оцінки, наданої територіальним органом Пенсійного фонду України щодо наявності усіх умов для надання позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, суд позбавлений у межах цієї справи можливості дійти категоричного висновку про наявність у позивача права на призначення вказаної пенсії.
Відтак, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди догляду за дитиною до досягнення віку 12 років з 03.03.1993 по 09.09.1994, з 15.05.1996 по 30.09.1997 та з 07.11.2001 по 13.10.2003, повторно розглянути заяву від 10.02.2022 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (про зобов'язання призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з часу виникнення права на пенсію, з 11.11.2021).
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже, оскільки права позивача були порушені саме рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.02.2022 № 032950006331, а позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 496,20 грн, сплачений в розмірі 992,40 грн квитанцією від 16.08.2022 № 1016283089 (а. с. 6, 49).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18 лютого 2022 року № 032950006331 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) періоди догляду за потерпілою дитиною до досягнення віку 12 років з 03 березня 1993 року по 09 вересня 1994 року, з 15 травня 1996 року по 30 вересня 1997 року та з 07 листопада 2001 року по 13 жовтня 2003 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3, ідентифікаційний код 14035769) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх