19 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4875/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ратнівського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Ратнівського відділу Управління державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Ратнівського РВ УДМС України, відповідач) про визнання дій протиправними щодо не оформлення паспорту у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; зобов'язання оформити та видати бланк паспорта на ім'я ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку із згубою паспорта громадянина України у формі типу ID-картки звернулася до відповідача з заявою щодо оформлення нового паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1 (що містить безконтактний електронний носій), форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком нового паспорта громадянина України.
На зазначену заяву територіальним підрозділом ДМС України було надано письмову відповідь в якій зазначено про відсутність правових підстав видати паспорт громадянина України без відповідного рішення суду.
Позивач зазначає, що отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не зобов'язанням, форма паспорту у вигляді паспортної книжечки не скасована та у відповіді не зазначається, яким нормативним документом заборонено паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.21).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 08.09.2022 представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (а.с.24-32).
З прийняттям вищезазначеного акта паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Представник відповідача звертає увагу, що ОСОБА_1 за своїм добровільним волевиявленням зверталася до Ратнівського РВ УДМС України у Волинській області 23.05.2018 для оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки.
Позивачем була подана заява-анкета для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 23.05.2018 №1890641, які є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України та посвідчено згоду на обробку персональних даних власним підписом.
Також представник відповідача вказує, про необґрунтованість посилання позивача на позицію та висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17, оскільки дана справа не відповідає ознакам типової справи, однак, альтернативний вибір позивач вже зробила, оформивши паспорт громадянина України, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, і УНЗР у Реєстрі відносно неї вже сформовано (1999061904440), який не змінюється при наступних операціях у Реєстрі.
Інших заяв по суті справи, передбачених частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, суд встановив такі обставини.
На підставі заяви - анкети від 23.05.2018 №1890641, поданої ОСОБА_1 до Ратнівського РВ УДМСУ у Волинській області відповідачем 06.06.2018 видано позивачу паспорт громадянина України у формі пластикової ID-картки № НОМЕР_1 , дійсний до 06.06.2028, та повідомлено про присвоєння унікального номеру запису в Єдиному демографічному реєстрі № 1999061904440.
У зв'язку із згубою паспорта громадянина України у формі типу ID-карти, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.
За результатами розгляду вказаної заяви Ратнівський РВ УДМСУ у Волинській області листом від 28.05.2022 №0723-121/0723.1-22 повідомив, що за відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (а.с.5).
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок №302), постановою Кабміну України «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи» від 29 листопада 2014 року №669 (далі - Порядок №669).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус (частина перша статті 13 Закону №5492-VI).
Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).
Частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI встановлено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25 березня 2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
При цьому, пунктом 6 Порядку визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, зокрема, у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до пункту 7 Порядку оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: 1) особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто; 2) особі, яка досягла 14-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); 3) особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, - через уповноважену особу адміністрації відповідної установи чи закладу (далі - уповноважена особа).
За оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта справляється адміністративний збір у порядку та розмірах, установлених законодавством. Адміністративний збір справляється у разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта зразка 1994 року. За оформлення паспорта вперше адміністративний збір не справляється (пункт 9 Порядку).
Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр) (пункт 10 Порядку).
Пунктом 69 Порядку передбачено, що заявник подає для обміну паспорта такі документи: 1) паспорт, що підлягає обміну; 2) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 4 і 6 пункту 6 цього Порядку); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 4) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 5) документ, що посвідчує особу законного представника / уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника / уповноваженої особи; 6) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 7) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів); 8) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.
Відповідно до пункту 100 Порядку територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, зокрема, якщо особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання).
Пунктом 108 Порядку передбачено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі: коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України; коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта; смерті особи, якій було видано такий паспорт; закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії; оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства.
Разом з тим, законодавством України не передбачено можливість добровільної відмови від паспорта громадянина України у зв'язку із незгодою щодо його форми чи процедури оформлення та видачі.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2018 Ратнівським РВ УДМС у Волинській області (0723) видано позивачу паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 на підставі добровільно поданої, належним чином оформленої заяви-анкети (а.с.31). Строк дії вказаного паспорту - до 06.06.2028.
Згоду на обробку персональних даних позивач посвідчила власним підписом.
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети №1890641 від 23.05.2018 було присвоєння позивачу унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі (1999061904440).
Відповідно до пункту 3 розділу IV Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерство внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, обмін паспорта здійснюється, зокрема в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Таким чином, враховуючи вимоги пунктів 6, 100, 108 Положення, суд вважає, що підстави для обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відсутні, оскільки з аналізу Положення судом встановлено, що чинним законодавством не передбачено можливість обміну паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року.
Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 6 Закону України від 01 червня 2010 року №2297 «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297), суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Пунктом 2 частини другої статті 15 цього ж Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Частина третя статті 10 Закону №5492-VI трактує, що для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Відтак, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Отже, внесення інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.
Крім того, стаття 8 Закону №5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
У свою чергу, пунктом 2 частини другої статті 15 Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі ID-картки та внесення інформації щодо ОСОБА_1 до реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України та Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних.
Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, суд зазначає таке.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17 вказано, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Також в вищевказаній постанові зазначено, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
При розгляді адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновків, що:
- норми Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції;
- законодавець, приймаючи зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Положенням пункту 21 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі за результатами розгляду справи №806/3265/17 (П/9901/2/18) від 19.09.2018, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягає стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про громадянство України», Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 виданий 06.06.2018 Ратнівським РВ УДМС у Волинській області (0723), РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Ратнівський відділ Управління державної міграційної служби України у Волинській області (44100, Волинська область, смт. Ратне, вулиця Каштанова, будинок 15, ЄДРПОУ відсутній).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський