Справа № 752/5657/22
Провадження № 2/752/6106/22
Іменем України
12 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Гненик К.П.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 95 500, 00 дол. США грошових коштів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 травня 2022 року складає 2 802,500 грн., які є предметом позики.
Факт передачі коштів підтверджується розпискою відповідача, за умовами якої відповідач зобов'язався повернути грошові кошти до 01 червня 2019 року.
Станом на день подання позову відповідач свої зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув.
З урахуванням цього, порушення відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 31 травня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою судді від 08 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13 липня 2022 року в справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Від представника позивача надійшла заява в якій він просив слухати справу без його участі.
06 жовтня 2022 року на адресу суду надійшла заява від відповідача в якій він визнає позов та просив слухати справу у його відсутність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення в підготовчому засіданні, оскільки приймає визнання відповідачем позову, адже таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 20 серпня 2018 року між сторонами був укладений договір позики, про що відповідачем була видана власноручна розписка про отримання у позивача в борг грошових коштів у розмірі 95 000, 00 дол. США.
За змістом розписки строк повернення позики був встановлений до 01 червня 2019 року/ а.с. 14 /.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що умови договору відповідач не виконав, борг не повернув.
З точки зору закону в разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів позивач надав суду належним чином завірену копію розписки відповідача.
Наявність розписки у позивача є свідченням невиконання відповідачем умов договору позики.
Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
З боргової розписки вбачається, що предметом позики була іноземна валюта - долар США.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц / провадження № 14-446цс18 / від 16 січня 2019 року, відповідно до ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Велика Палата прийшла до висновку, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
З урахуванням цього суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12405, 00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 192, 202, 203, 509, 524, 525, 526, 533, 599, 610, 612, 626-628, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , / АДРЕСА_2 , РНОКПП: невідомий / 95 000, 00 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30 травня 2022 року становить 2 802 500,00 грн.( два мільйони вісімсот дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) та 12 405, 00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.В. Машкевич