Справа № 758/3725/21 Головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.
Провадження № 22-ц/824/357/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
6 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов Михайло Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. (далі - приватний нотаріус КМНО Осипенко Д.О.), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов М.А. (далі приватний виконавець Корольов М.А.), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позову зазначено, що 20 серпня 2018 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0288/08/2018/0038, за умовами якого банк надає позивачу кредит в сумі 287 910,00 грн на придбання автомобіля марки «Geely Emgrand7» зі сплатою 14,49 % річних строком до 19 серпня 2025 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20 серпня 2018 року між сторонами укладено договір застави (транспортного засобу) - автомобіля марки «GeelyEmgrand 7», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
8 квітня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2042, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль марки Geely Emgrand7», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу, на користь банку у рахунок задоволення його вимог у загальному розмірі 235 588,84 грн за період з 20 серпня 2018 року по 18 лютого 2020 року.
Вказаний виконавчий напис був пред'явлений відповідачем до виконання приватному виконавцю Корольову М.А., який 13 квітня 2020 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 6181180 та розпочав його примусове виконання.
Позивач просила визнати цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що він був вчинений без належної перевірки нотаріусом безспірності вимог кредитора з урахуванням всіх платежів по кредиту, повідомлення боржника про усунення порушень за кредитним договором та надходження заяви про вчинення виконавчого напису, а також без дотриманням вимог щодо його вчинення на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору, який між сторонами був укладений у простій письмовій формі.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. від 8 квітня 2020 року, зареєстрований за № 2042, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована в судовому порядку, а оскільки укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, наявні підстави для визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню саме у зв'язку з недотриманням умов його вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач через представника за довіреністю - Голікову О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з одночасним вирішенням питання про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на нотаріально посвідченому договорі застави, а не на кредитному договорі, яка помилково стверджує суд першої інстанції, а відтак банком було надано приватному нотаріусу повний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відповідач звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) та вказав, що в нього були всі підстави, передбачені законом та укладеними з позивачем договорами, для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції установив та підтверджується матеріалами справи, що 20 серпня 2018 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0288/08/2018/0038, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 287 910,00 грн на придбання автомобіля марки «Geely Emgrand7» шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Інтехстандарт» зі сплатою 14,49 % річних строком до 19 серпня 2025 року (а.с. 6-10).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20 серпня 2018 року між сторонами укладено договір застави (транспортного засобу), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Садовою А.Г. за реєстровим № 1243, предметом якого є автомобіль марки «Geely Emgrand7», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу (а.с. 11-14).
8 квітня 2020 року приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 2042, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль марки Geely Emgrand7», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь АБ «Укргазбанк» у рахунок задоволення його вимог за кредитним договором № 0288/08/2018/0038 від 20 серпня 2018 року у загальному розмірі 235 588,84 грн, з яких: 226 206,00 грн - заборгованість по кредиту строкова; 3 428,00 грн - заборгованість по кредиту прострочена; 1 645,64 грн - заборгованість по процентам поточна; 1 429,99 грн - заборгованість по процентам прострочена; 2 879,21 грн - заборгованість по комісії прострочена, за період з 20 серпня 2018 року по 18 лютого 2020 року (а.с. 16).
Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 13 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 6181180 з примусового виконання вказаного виконавчого напису № 2042, виданого 8 квітня 2020 року (а.с. 17, 18).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, за результатами аналізу вищенаведених норм колегія суддів дійшла таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зважаючи на наведене, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Існування спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором на момент вчинення виконавчого напису є тією обставиною, яка виключає безспірність боргу та можливість його стягнення з боржника за виконавчим написом нотаріуса.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).
Із витребуваних судом першої інстанції у приватного нотаріуса КМНО Осипенка Д.О. копій документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису за реєстровим № 2042 від 8 квітня 2020 року щодо боржника ОСОБА_1 , вбачається, що АБ «Укргазбанк» подало нотаріусу разом із заявою про вчинення відповідного виконавчого напису, зокрема, засвідчену копію кредитного договору № 0288/08/2018/0038 від 20 серпня 2018 року, що не був нотаріально посвідчений (а.с. 93-118).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 8 квітня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому приватним нотаріусом не дотримано обов'язкових умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Виходячи з наведеного, вчиняючи 8 квітня 2020 року виконавчий напис № 2042, приватний нотаріус КМНО Осипенко Д.О. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Більше того, наведена правова позиція була підтверджена у постанові Великої Палати Верховного суду 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначене вище давало суду першої інстанції обґрунтовані підстави для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на нотаріально посвідченому договорі застави, а не на кредитному договорі, а тому банком було надано приватному нотаріусу повний перелік документів, необхідних для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави, є необґрунтованими, оскільки за змістом статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, яким у даному випадку є кредитний договір, а не на правочині про забезпечення виконання зобов'язань, зокрема договорі застави рухомого майна.
Тобто, для звернення стягнення на заставне майно боржника нотаріус вчиняє виконавчий напис саме на документі, що встановлює заборгованість останнього, що також випливає із положень статті 87 Закону України «Про нотаріат».
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14 (провадження №№14-557цс19), оскільки посилання на цю постанову зводяться до констатації обов'язку позивача спростувати безспірність заборгованості станом на момент вчинення виконавчого напису. Проте, у справі, яка переглядається апеляційним судом, були достеменно встановлені обставини порушення процедури вчинення виконавчого напису, що є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин, положень ЦК України та Закону України «Про нотаріат», вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: М.В. Мережко
С.І. Савченко