Головуючий у суді першої інстанції Миколаєць І.Ю.
Єдиний унікальний номер справи № 759/18266/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/8354/2022
29 вересня 2022року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Ігнатченко Н.В. Савченка С.І.,
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних збитків,
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2021 рокуадвокат Горлатий О.В., який представляє інтереси позивача« РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення 3% річних.
У жовтні 2021 року адвокат Горлатий О.В., який представляє інтереси ТОВ «Фінансова компанія « РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» про стягнення інфляційних збитків.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 лситопада 2021 року у справі № 759/23070/21 постановлено: " Справу № 759/23070/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РЕД ПОЙНТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання об'єднати з цивільною справою за № 759/18266/21 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РЕД ПОЙНТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних, яка знаходиться в провадженні судді Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю. Об'єднаному провадженню присвоїти номер справи № 759/18266/21."
Свої позовні вимоги за обома позовними заявами позивач обгрунтовує отриманням права вимоги щодо стягнення заборгованості за укладеним з відповідачем у 2008 році іпотечним договором та невиконання відповідачем рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010року у справі №2-1683/10, відповідно до якого вирішено розірвати кредитний договір та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. Позивач зазначає, що внаслідок невиконання зазначеного рішення суду у відповідача виникла заборгованість у вигляді 3% річних та інфляційних витрат.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства
- Суму 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання за період з 10 серпня 2018 року по 10серпня 2021 року у розмірі 105258,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
- стягнути заборгованість у вигляді інфляційних втрат за часм прострочення виконання грошовог зобов'язання за період із жовтня 2018 року по серпень 2021 року в розмірі 241 649,55 грн , судовий збір в сумі 3 624 ,74 грн .
Крім того позивач просив стягнути судові витрати на правову допомогу в розмірі 12270 грн та 23 624,74 грн .
Від відповідача надійшли 08 жовтня 2021 року та 11 лситопада 2021 року відзиви , у яких він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на зловживання стягувачем процесуальними правами, а також наявність натурального зобов'язання у відповідача , відповідно до якого стягнення 3% річних та інфляційних витрат за ст. 625 ЦК України не можливе. Просить застосувати строк позовної давності.
Відповіді на відзиви надійшли від позивача 26 жовтня 2021 року та 17 листопада 2021 року . Позивач заперечує наведені у відзивах аргументи посилаючись на те, що невиконання відповідачем рішення суду відбулось з вини відповідача, на відсутність пропущення строку позовної давності та передбачений законом обов'язок сплати 3% річних та інфляційних витрат у разі порушення умов іпотечного договору. Вказує, що відповідно до практики Верховного Суду у даній категорії справ судам слід стягувати зазначену заборгованість (зокрема висновок Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі 310/11534/13-ц).
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог в об'єднаній цивільній справі про стягнення 3% річних та про стягнення інфляційних збитків, відмовлено.
Стягнутоз Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 підтверджені судові витрати у розмірі 18000,00 грн.
Не погодившись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про задоволення позову.
У скарзі посилалася на ту обставину, що суд не взяв до уваги доводи, викладені у відзиві на позов, зокрема щодо правових підстав нарахування як 3% річних так і інфляційних втрат у зв'язку із невиконанням рішення .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Справа до розгляду в апеляційному суді призначалась на 04 серпня 2022 року, 29 вересня 2022 року. Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи ва сулді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтовани
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 21.08.2008 між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 21 серпня 2008 року укладено кредитний договір №223367911, надалі Кредитний договір, про надання кредиту у сумі 170000,00 дол. США зі сплатою 13,85% річних за користування кредитними коштами (а.с. 6).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року у справі №2-1683/10, зокрема встановлено, що забезпеченням виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 223367911 від 21.08.2008 року є нерухоме майно - земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, що підтверджується укладеним між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 іпотечним договором від 21 серпня 2008 року.
Сторонами не надано вказаного іпотечного договору, однак не заперечується його існування. Жодною зі сторін також не заявлено клопотання про його витребування.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року у справі №2-1683/10, позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції задоволено частково. Судом вирішено розірвати кредитний договір №223367911 від 21 серпня 2008 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21серпня 2008 року, в розмірі 1169649,34 грн , та відповідно до договору іпотеки від 21 серпня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташована в с. Великі Дмиторовичі, Обухівського району, Київської області, та належить ОСОБА_1 . Визначено способом звернення стягнення, реалізацію предмета іпотеки (вказаної земельної ділянки) через прилюдні торги. Встановлено початкову ціну реалізації того ж предмета іпотеки (вказаної земельної ділянки) не нижче зазначеної в договорі іпотеки від 21серпня 2008 року в сумі 1354547 грн. Різницю від реалізації предмету іпотеки повернути ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції судові витрати в розмірі 1820 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено . В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції про захист прав споживачів, відмовлено повністю.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 березня 2011 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 вересня 2021 року замінено стягувача у цивільній справі №2-1683/10 за позовом AT «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на нерухоме майно, на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС».
Відповідно до ч.1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що нарахування боргу за ст. 625 ЦК України має зокрема передумову, за якої зобов'язання за яким стягується 3% річних та індекс інфляції має бути грошовим.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 533 ЦК Украі?ни, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Частиною 1 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що для визначення зобов'язання як грошового необхідна наявність грошової суми у гривнях, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору.
Разом з тим, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010року, розірвано кредитний договір та звернуто стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, вказаним рішенням можливість стягувача у відновленні своїх прав встановлена шляхом звернення стягнення на майно, тобто у кредитора виникло право щодо реалізації земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, а не у безпосередньому стягненні коштів з боржника. В той же час, вказаним рішенням визначена лише початкова ціна предмету іпотеки, який може бути реалізовано на прилюдних торгах (яка вже є більшою за суму боргу), однак остаточна ціна предмету іпотеки не була визначена (та не може бути визначена до проведення прилюдних торгів), що дає підстави вважати про відсутність конкретного грошового зобов'язання у боржника до моменту реалізації предмета іпотеки. Тобто зобов'зання, що виникло внаслідок ухвалення вказаного рішення є натуральним, та таким, до якого не можливо застосувати положення ст. 625 ЦК України.
Окрім того, у позовних заявах та заявах по суті справи позивач, зазначаючи про наявність аналогічних правовідносин, посилається на наступні постанови Верховного Суду: № 646/14523/15-ц від 19 червня 2019року ;№ 686/21962/15-ц від 16 травня 2018 року ; № 310/11534/13-ц від 04 липня 2018 року ; № 758/1303/15-ц від 11 квітня 2018 року ; № 910/16945/14 від 10 квітня 2018 року ; № 908/1394/17 від 27 квітня 2018 року ; № 918/117/18 від 16 листопада 2018 року ; № 905/2324/17 від 30 січня 2019 року ; № 922/175/18 від 30 січня 2019 року ; № 924/312/18 від 13 лютого 2019 року ; № 127/15672/16-ц від 08 листопада 2019 року ; № 916/190/18 від 04 червня 2019 року ; № 910/4391/19 від 13 травня 2021 року ; № 3-1522гс-16 від 26 квітня 2017 року ; № 922/4099/17 від 26 жовтня 2018 року ; № 541/3253/15-ц від 03 липня 2019 року , відповідно до яких суду слід стягувати борг за за ст. 625 ЦК України, у разі наявності зобов'язання за іпотечним договором.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно враховано , що що кредитний договір був розірваний, а наявний предмет іпотеки не був реалізований та не була встановлена його грошова оцінка, не було встановлено фактичної різниці між ціною предмета іпотеки та сумою заборгованості за кредитним договором. Більше того, судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010року вже встановлена початкова ціна реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах. Відтаквисновок суду , що грошове зобов'язання не було утоверене внаслідок реалізації предмету іпотеки, а навіть у випадку його реалізації, відповідно до рішення суду воно не може бути утворено (з огляду на початкову ціну реалізації предмету іпотеки) на користь кредитора за кредитним договором,є цілком обґрунтованим.
У своій постанові від 30 квітня 2014 року , Верховний Суд України дійшов такоогто висновку , що ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що зобов'язання за банківськими вкладами в банківських металах у злитках золота не є грошовим зобов'язанням, а тому відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Такий висновок суду є правильним.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Водночас Законом України "Про банки і банківську діяльність" поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.
Загальний порядок залучення банками України банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.
Згідно із цим Положенням операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами (пункт 1.1 Положення); банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті (пункт 1.6 Положення).
Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між сторонамибуло укладено два договори строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб", відповідно до умов яких позивач передала банку банківський метал у золотих злитках 999,9 проби загальною масою 2 925 та 1 000 грамів, що становить 94 тройських унцій, строком на 18 місяців з датою повернення 17 квітня 2009 року з процентною ставкою 5 % річних. Видача нарахованих процентів також обумовлена у злитках золота.
ПАТ "КБ "Надра" повернув особі строковий банківський вклад у банківських металах, а саме: 5 січня 2012 року - 32,15 тройських унцій золота, що складало за офіційним курсом Національного Банку України 411 765 грн. 92 коп.; 26 січня 2012 року - 32,15 тройських унцій золота, що еквівалентно 411 765 грн. 92 коп.; 4 квітня 2012 року - 64,30 тройських унцій золота, що еквівалентно 860 188 грн. 42 коп., затримавши виконання зобов'язань. За таких обставин позивачка просила стягнути із ПАТ "КБ "Надра" на її користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за весь час прострочення в сумі 11,62 тройських унцій золота.
За умовами укладених сторонами договорів банківського вкладу були відкриті вкладні рахунки у банківських металах, відповідно банк взяв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму вкладу й нараховані за ним проценти в банківському металі, а не в грошових одиницях, а тому таке правовідношення не є грошовим зобов'язанням та до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України.
Саме з такого розуміння зазначеної норми матеріального права виходив суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції в даній цивільній справі, що у стягувача виникло право у відновленні своїх прав саме у реалізації предмета іпотеки, а не у безпосередньому стягненні коштів з ОСОБА_1 є обгрунтованим, а відтак є неможливим і застосування ст. 625 ЦК України .
Крім того, судом встаовлено, що після ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року, процесуальна можливість вчинення дій спрямованих на відновлення порушених прав кредитора стала наявною лише у кредитора.
Лише за заявою кредитора до виконавчої служби, його подальших дій щодо реалізації предмету іпотеки можливе виконання судового рішення. Відповідач ОСОБА_1 в даному випадку позбавлений можливості у самостійній реалізації предмету іпотеки за відсутності волі стягувача. Посилання стягувача на недобросовісну поведінку боржника також є безпідставним, оскільки постанова Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року (а.с. 55), постанова державного виконавця про скасування процесуального документу від від 23січня 2019 року (а.с. 60), повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання від 23 січня 2019 рроку (а.с.62), ухвалиОбухівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2018 року про виправлення помилки у виконавчому листі , свідчать про те , що за період, за який позивач пропонує стягнути борг існували обставини, передумовою виникнення яких не могла бути поведінка стягувача, або така поведінка була спрямована на забезпечення своїх прав. У будь якому випадку, обов'язок пред'явлення виконавчого документа та усі затримки пов'язані з його пред'явленням, не є наслідком невиконання ОСОБА_1 рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2010 року , а відтак застосування будь яких санкцій не є можливим , з огляду на відсутність вини боржника ОСОБА_1 .
Жодних належних і допустимих доказів неможливості реалізувати предмет іпотеки з моменту набрання рішення Обухівського районного суду Київської області від 16грудня 2010року законної сили (а саме 30 листопада 2011 року, що є більш ніж десятирічним терміном), позивачем не наведено.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься в ст. 76-81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що рішення по становлено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, пілстави для йтогог скасуванні відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , суд ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РЕД ПОЙНТ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді