м. Вінниця
17 жовтня 2022 р. Справа № 120/4985/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Шаргородської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю прийнятого рішення № 458 від 04.02.2022 року Шаргородською міською радою, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що місце розташування бажаної для позивача земельної ділянки не відповідає вимогам проекту формування території і встановлення меж Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (наявність прибережної захисної смуги навколо струмка, угідь - болото).
Ухвалою про відкриття провадження від 06.07.2022 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву та витребувано усі належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
12.08.2022 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позову, оскільки згідно проекту формування території і встановлення меж Лозівської сільської ради спірна земельна ділянка вказана за угіддями - болото. Також через зазначену земельну ділянку протікає струмок. Враховуючи вид угідь та наявність струмка із вже визначеною Законом прибережною смугою (на сайті Публічної кадастрової карти України) вказана земельна ділянка віднесена до земель водного фонду на підставі вищезазначеного та може надаватись громадянам за визначеним Законом цільовим призначенням.
17.08.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголосив, що відповідачем не надано належних доказів у підтвердження доводів про віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги, тому такі є необгрунтованими та наявні підстави для задоволення позову.
В подальшому з метою з'ясування обставин справи, ухвалою від 26.09.2022 року витребувано у Шаргородської міської ради додаткові матеріали.
На виконання вимог ухвали, 29.09.2022 року відповідачем надано викопіювання з проекту формування території і встановлення меж Лозівської сільської ради.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 10.01.2022 року звернувся до Шаргородської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за межами населеного пункту с. Теклівка Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області.
За результатом розгляду клопотання позивача, міською радою на 18 сесії 8 скликання прийнято рішення № 458, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з підстав того, що у відповідності до п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам проекту формування території і встановлення меж Лозівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (наявність прибережної захисної смуги навколо струмка, угіддя-болото).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням міської ради, позивач звернувся в суд з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений нормами Земельного кодексу України.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Шаргородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за межами населеного пункту с. Теклівка Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастрове зонування 052538480:05:003.
Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд встановив, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 ЗК України.
Підставою для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що на бажаній для позивача земельній ділянці наявність прибережної захисної смуги навколо струмка, угіддя-болото.
При цьому, на витребуваних матеріалах справи, відповідач зазначив, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність визначена за кодом 210д - намиті лучні середньосуглинкові ґрунти (сіножаті).
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 58 ЗК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об'єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в таких зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
При цьому, згідно ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування, зокрема, державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури.
Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Із зазначеного слідує, що в разі звернення позивача із неналежним клопотанням до органу місцевого самоврядування, такому надається належна оцінка комісією з питань земельних відносин планування територій, будівництва та охорони природи та відповідним рішенням із посиланням на нормативні акти, а саме: викопіювання, поземельні книги та генеральний план містобудування території роз'яснюються підстави з яких дане клопотання не може бути розглянуто або наслідки розгляду такого.
Надаючи оцінку твердженню відповідача стосовно наявності прибережної захисної смуги навколо струмка, на земельній ділянці яку бажає отримати позивач. Суд звертає увагу, що останній звернувся з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 2 га.
Відповідно норм ст. 121 ЗК України, передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.
Тобто, законодавцем передбачена можливість щодо надання земельної ділянки не чітко визначеним розміром 2 га, а виходячи із можливості самої земельної ділянки але не більше ніж 2 га.
У зв'язку з чим, міська рада, встановивши обмеження на частині бажаної для позивача земельної ділянки мала б враховувати такі та приймати рішення із урахуванням даних обмежень, у даному випадку із урахуванням прибережної захисної смуги для струмка, та вирішувати питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на частину земельної ділянки на якій відсутні зазначенні обмеження, чого в ході розгляду клопотання відповідачем зроблено не було.
Щодо посилань відповідача, що бажана для позивача земельна ділянка відносить до угіддя - болото.
З даного приводу слід зауважити, що відповідно до ст. 58 ЗК України болота відносяться до земель водного фонду але, як водний об'єкт, а не як угіддя.
Також слід зазначити, що згідно наданого викопіювання встановлено, що болото розташоване на території земельної ділянки на яку накладаються обмеження щодо встановлення прибережної смуги навколо струмка.
При цьому бажана для позивача земельна ділянка визначена за кодом 210д - тобто, як намиті лучні середньосуглинкові ґрунти (сіножаті).
Згідно норм ч. ст. 22 ЗК України визначено, що земельні ділянки для сіножаті та пасовища Земельний кодекс відносить до земель сільгосппризначення, що в свою чергу відповідає питнанню з яким позивач звернувся до органу місцевого самоврядування.
Отже, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що міською радою не в повній мірі досліджено питання та не належним чином надана оцінка щодо можливості в межах норм законодавства надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на бажану для позивача земельну ділянку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, якими керувався відповідач, приймаючи оскаржене рішення, не можуть вважатися законними підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою.
Тому оскаржене рішення є протиправним та його слід скасувати.
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким слід надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За змістом частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд не заперечує право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов'язаний з урахуванням вимог та обмежень, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та за результатами розгляду прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який було продовжено до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII.
Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Оскільки повторний розгляд міською радою клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою за своєю суттю передує рішенню про передачу або відмовою у передачі земельної ділянки у власність, суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині, а тому відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану але не довше ніж до 04.10.2023 року.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії 8 скликання № 458 від 04.02.2022 року Шаргородської міської ради "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення документацій із землеустрою" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Зобов'язати Шаргородську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за межами населеного пункту с. Теклівка на території Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастрове зонування 052538480:05:003, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, але не пізніше ніж до 04.10.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесенні витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Шаргородської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Шаргородська міська рада (вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, ЄДРПОУ 04326253).
Рішення суду сформовано та підписано 17.10.2022 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна