номер провадження справи 15/82/22
04.10.2022 Справа № 908/1144/22
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Кабак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 7
до відповідача Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Кірєєв О.О., довіреність № 462/20-22 від 19.09.2022;
від відповідача: Гладкий В.К., адвокат, ордер серія ЗП № 66564 від 15.08.2022;
суть спору
20.07.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до відповідача Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 49 545,12 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022, справу № 908/1144/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1144/22, присвоєно справі номер провадження 15/82/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
08.08.2022 ухвалою суду постановлено за клопотанням представника відповідача здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 23.08.2022.
22.08.2022 до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.08.2022 відкладено розгляд справи, призначено судове засідання з розгляду справи на 06.09.2022.
У судовому засіданні 06.09.2022 судом оголошено перерву до 04.10.2022.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2022, яка відпускалась на об'єкт за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 26-А, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 49 545,12 грн. Обґрунтовуючи позов посилався на ст. ст. 11, 15, 16, 322, 509, 525, 526, 530, 549, 611,625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13,14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. ст. 1,7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2022 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві № 06/11 від 15.07.2022, відповіді на відзив № 06/11-в від 19.08.2022.
Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позов б/н від 02.08.2022 та запереченнях на відповідь на відзив б/н від 25.08.2022. В обґрунтування заперечень зазначив, що на час звернення позивача до суду жодної підстави для припинення дії договору не було, що підтверджує його дію. Згідно з умовами вказаного договору, передбачені права та обов'язки сторін, які належним чином виконувалися відповідачем, крім сплати за виконання послуг. Відсутність сплати за виконання послуг була обумовлена розбіжностями у їх сумі та порядку нарахування розміру за надані послуги. Відповідач по справі своєчасно щомісячно, у строки, визначені вказаним Договором надсилав належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, журналом обліку теплової енергії по прибору обліку тепла, який узгоджений з представниками позивача, що підтверджується відповідними доказами. У нежитловому приміщенні відповідача встановлений прилад обліку витрат теплової енергії по кожному виду теплопостачання. Таким чином, на думку відповідача, позивач був зобов'язаний стягувати оплату згідно з показниками приладів обліку, а не пропорційно розміру площі нежитлового приміщення, яке належить відповідачу у буд. 26-а по пр. Ювілейному у м. Запоріжжя. Крім того, відповідач заперечує про наявність і дійсність публічного договору, який діє між позивачем та відповідачем, оскільки фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Однак, як стверджує позивач, жодного рахунку за надані послуги не було сплачено, заяву-приєднання відповідачем не надано, що свідчить про те, що відповідач не приєднався до умов Публічного договору. Вказані обстави свідчать про те, що позивач передчасно стверджує, що договір № 403830 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2008 втратив свою дію. Посилання позивача на п. 41 публічного договору про обов'язок сплачувати за надану послугу необхідно за ціно/тарифом, встановленими законодавством у розмірі встановленому цим договором є безпідставним. Відповідач зазначає, що на час звернення позивача до суду діяв у відповідності з п.6.1, 6.5 договору від 01.04.2008 відповідно до якого встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються у грошовій формі на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Відповідно до умов п. 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку-обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Враховуючі, що у нежитловому приміщенні у буд. 26-а по пр. Ювілейному у м. Запоріжжя встановлений прилад обліку та, приймаючі до уваги, що відповідачем надавалися позивачу щомісячно обсяг спожитої теплової енергії, позивач повинен був здійснити розрахунок спожитої теплової енергії не розрахунковим способом, а за фактичними показниками приладів обліку. Згідно з наданих доказів позивачем облік спожитої теплової енергії ведеться приладом Sharky 775, заводський номер 5148366. Згідно з Актом від 31.01.2022 у відповідача встановлений прилад обліку Sonometer 1000, заводський номер 34284677. Таким чином, позивач здійснював розрахунок за спожиту теплову енергію всупереч договору № 403830 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2008, що не відповідає умовам договору. При таких обставинах, надані позивачем розрахунки є неналежними доказами і не можуть оцінюватися судом як належні докази.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу “Акорд”.
У судому засіданні 04.10.2022 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд установив.
01.04.2008 Концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Гарабзєєвим Артуром Вікторовичем (споживач, позивач) укладено договір № 403830 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпускати теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.1.3 Договору встановлено, що сторони зобов'язуються у випадках зміни діючого законодавства України під час дії договору привести умови даного договору у відповідність з вимогами законодавства.
Пунктом 3.1.7 договору передбачено, що споживач має право на отримання теплової енергії, гарячої води в обсягах і з параметрами якості відповідно до договору та нормативно - правових актів.
Відповідно до пунктів 3.2.2-3.2.4 договору, споживач зобов'язується забезпечувати належний стан обслуговування та безпеку експлуатацію власної системи тепло споживання і тепловикористовуючих установок відповідно до проекту. Зберігати обладнання, прилади комерційного обліку та пломби на них в належному стані. Терміново письмово повідомити теплопостачальну організацію про недоліки у роботі приладів комерційного обліку.
Відповідно до п. 3.1.3 договору споживач має право на поновлення постачання теплової енергії, гарячої води своїх об'єктів з дозволу теплопостачальної організації та органів Держенергонагляду після усунення порушень, якщо постачання було припинено (обмежено) без розірвання договору.
У разі порушення теплопостачальною організацією умов договору споживач має право викликати її представника за письмовим зверненням для складання та підписання акту, у якому зазначаються види порушень, терміни їх усунення тощо (п. 3.1.5 договору).
Пунктом 3.2.9 договору встановлено, що споживач зобов'язується письмово сповіщати теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, розірвання договору оренди, зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, керівника, статусу платника податків, ліквідацію, реорганізацію, тощо, а також про зміну орендарів приміщень балансової належності теплових мереж споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.04.2008 і діє до 31.03.2009.
За умовами пункту 10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках:
- взаємної згоди сторін про його припинення;
- прийняття відповідного рішення Господарським судом;
- ліквідації однієї із сторін.
Правовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
У ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV визначено:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Статтею 1 Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
02.10.2021 на виконання вимог закону позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01.11.2021 раніше укладений з позивачем договір припинив свою дію, а типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою м. Запоріжжя, пр-т. Ювілейний, 26-А між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Гарабзєєвим А.В. (відповідач) з 01.11.2021 є укладеним.
Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 5 договору зазначено, що виконавець (позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії. спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Згідно з п. 32 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно з п. 36 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором та у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором, а саме, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).
Відповідач є власником нежитлового приміщення 35, І поверху літ. А-9 по проспекту Ювілейному, 26-А у місті Запоріжжі, згідно з укладеним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.09.2006 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На виконання пункту 5 договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення 35,І поверху літ. А-9, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр-т. Ювілейний, 26-А та на праві приватної власності належить Суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Гарабзєєву А.В.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 49 545,12 грн, що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
Факт отримання послуг з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, пр-т. Ювілейний. 26-А, в якому знаходиться приміщення відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2022 років, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Рахунки надавались на паперовому носії або в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідач за період листопад 2021 року - квітень 2022 року не виконав свої обов'язки згідно договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 49 545,12 грн, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з вищенаведеними приписами законодавства теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання. Споживання та відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Матеріали справи містять рахунки за спожиту теплову енергію відповідачем у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року.
Згідно з виставленими рахунками загальна сума нарахована відповідачу за відпущену йому теплову енергію за спірний період складає 49 545,12 грн.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 49 545,12 грн боргу за спожиту теплову енергію. Вимоги є законними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб - сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Враховуючи викладене, договір № 74201511 (пр. Ювілейний 26-а) є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту його опублікування (02.10.2021). В свою чергу договір № 403830 від 01.04.2008 вважається розірваним з 01.11.2021.
Стосовно заперечень відповідача, щодо обов'язку сплачувати за надану послугу за ціно/тарифом, встановленими законодавством у розмірі встановленому договором.
Житловий будинок №26-А по пр. Ювілейному оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Sharky 775, заводський номер 5148366. Відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Нежитлове приміщення 35, І поверх, літера А-9 по пр. Ювілейному у будинку № 26-А (магазин «Сімба») оснащено розподільчим приладом обліку теплової енергії, а саме теплолічильником Sonometer 1000, заводський номер 34284677.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
Пунктом 1 Розділу VI Методики визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулою 32 Методики.
Тобто, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживаний теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахуваннн обсягу спожитої теплової енергії.
Позивачем надані докази на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію за вищевказаний період. Факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 7; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму грошової заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в розмірі 49 545,12 грн (сорок дев'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень 12 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гарабзєєва Артура Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 7; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судові витрати у розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 жовтня 2022 року.
Суддя І. С. Горохов