12.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2393/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антоніка С.Г.(доповідач),
суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання: Зелецький Р.Р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 (суддя Г.В. Манько, повний текст якої підписаний 29.08.2022) у справі №904/2393/22
за позовом Фізичної особи - підприємця Семененко Сюзанни Андріївни
до Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича
про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 заяву фізичної особа - підприємця Семененко Сюзанни Андріївни про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, на загальну суму 5 282 532,35 грн., що знаходяться на рахунках Калініна Станіслава Вікторовича, за виключенням сплати податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджету та на нерухоме майно, належне Калініну Станіславу Вікторовичу на праві приватної власності - квартиру, загальною площею 45,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 21837246.
Приймаючи оскаржувану ухвалу господарський суд виходив з того, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами. Наявний прямий зв'язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору (стягнення грошових коштів); вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, та у разі задоволення позову, забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа - підприємець Калінін Станіслав Вікторович.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- предметом позовних вимог є стягнення начебто безпідставно отриманих відповідачем коштів за неукладеним договором поставки кондитерської продукції, за яким позивач на протязі трьох років: з червня 2019 року щотижня перераховував кошти на рахунок відповідача, а відповідач, за твердженням позивача, на протязі цих трьох років жодного разу не надав позивачу оплачену кондитерську продукцію, чим привласнив собі безпідставно отримані кошти в загальній кількості 5 282 532,35 гривень;
- разом із цим, до відповідача із аналогічними позовними вимогами звернулись також три інші підприємці з грошовими вимогами про повернення начебто безпідставно набутих грошових коштів справи (№904/2321/22, 904/2323/22, 904/2322/22). Всі ці особи є взаємозв'язані між собою, діють згуртовано, за аналогічними шаблонами, та як стає очевидним мають на меті ускладнити господарську діяльність відповідача, або зробити її неможливою;
- окрім посилань в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, жодних вмотивованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції не навів у своєму рішенні;
- оскільки арешт нерухового майна є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, а предметом позовних вимог не є визнання права власності на майно, або його витребування (віндикації), то і в цій частині ухвала суду першої інстанції є помилковою та передчасною.
Просить вказану ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2022 ухвалено відкрити апеляційне провадження у справі №904/2393/22. Розгляд справи призначений у судовому засіданні.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець Семененко Сюзанна Андріївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича суми безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 203 243 грн. 20 коп. та судових витрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем було здійснено передплату у сумі 5 203 243 грн. 20 коп. Договір поставки укладено не було та товар на вказану суму не було отримано. 29.06.2022 року ФОП Семененко С.А. на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 5 203 243,20 грн. Відповідач вимогу не отримав, вимогу повернуто за закінченням терміну зберігання.
Також позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: грошові кошти, на загальну суму 5 282 532,35, що знаходяться на рахунках ФОП Калініна С.В., за виключенням сплати податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджету; нерухоме майно, належне ФОП на праві приватної власності - квартиру, загальною площею 45,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер нерухомого майна 21837246.
За наслідками розгляду цієї заяви господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту. Встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В даному випадку, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач вказав, що ним було здійснено передплату у сумі 5 203 243 грн. 20 коп. Договір поставки укладено не було та товар на вказану суму не було отримано. 29.06.2022 року ФОП Семененко С.А. на адресу відповідача направлено вимогу про повернення безпідставно збережених грошових коштів в сумі 5 203 243,20 грн. Вимогу повернуто за закінченням терміну зберігання. Відповідач про свої невиконані зобов'язання обізнаний. Предметом позову є стягнення з ФОП Калініна С.В. на користь ФОП Семененко С.А. суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 5 203 243,20 грн. та судових витрат в розмірі 79 289,15 грн., а разом 5 282 532,35 грн. Ризик невиконання або утруднення виконання судового рішення полягає у недостатності майна ФОП Калініна С.В., за рахунок продажу якого в процесі примусового виконання рішень можливе стягнення безпідставно набутих ним грошових коштів. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Калініну С.В. на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 45,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Орієнтовна вартість вказаного об'єкта нерухомого майна, згідно відомостей, що містяться в мережі Інтернет за посиланням https://ua.m2bomber.com/building/86868487-7/view/dnepr-sevcenkovskii-raion-leonida-stromcova-ulica-7 щодо продажу схожого за характеристиками об'єкта за зазначеною адресою, складає близько 800 000,00 грн. Ціна заявленого позову про стягнення з ФОП Калініна С.В. безпідставно набутих ним грошових коштів значно перевищує вартість майна, належному йому на праві приватної власності, що само по собі свідчить про ризик невиконання рішення суду в майбутньому. Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 1242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 25.07.2022 №31/4-1242-Паз на адвокатський запит від 15.07.2022 №138 Калініну С.В на праві приватної власності з 17.09.2020 належав транспортний засіб марки Lexus модель ES250, рік випуску: 2020, колір: сірий. 07.06.2022 вказаний автомобіль перереєстровано на нового власника (фізичну особу). Орієнтовна вартість вказаного рухомого майна, згідно відомостей веб-сайту auto.ria.com складає близько 1 478 570,00 гривень. Відповідач, знаючи про свої зобов'язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів, вчинив дії, які свідчать про його намір ухилитися в подальшому від виконання судового рішення - відчужив належний йому транспортний засіб у період проведення між Сторонами переговорів щодо повернення останнім суми попередньої оплати. Існує ризик невиконання рішення суду, існує велика ймовірність, що без вжиття заходів забезпечення буде істотно ускладнено або взагалі унеможливлено виконання рішення суду, а відтак, є ризик щодо поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звертається до господарського суду.
В даному випадку, предметом позову є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості у розмірі 5203243,20грн. Виконання в майбутньому судового рішення зі справи у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.
При цьому колегія суддів зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову способом арешту коштів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, отже відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Водночас, у випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення неможливості виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 зі справи № 911/1111/20.
Також позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відповідач 13.10.2021 зареєстрував Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ласощі Ням-Ням», де виступив єдиним засновником з часткою у статутному капіталі в розмірі 100%. Між тим, у період з 12.08.2022 по 15.09.2022 (після відкриття провадження у даній справі) відповідач відчужив належну йому частку у статутному капіталі даного товариства третій особі, на підтвердження чого позивачем надано експрес-аналіз контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ласощі Ням-Ням».
Вказані дії підтверджують вжиття відповідачем заходів щодо зменшення належного йому майна.
Апеляційний суд в даному випадку вважає обґрунтованими побоювання заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем дій по розпорядженню належною йому квартирою.
Водночас, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення майна, наявного у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі. Застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому, накладення арешту на майно відповідача не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду стосовно того, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки: наявний прямий зв'язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору (стягнення грошових коштів); вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду відсутні.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Калініна Станіслава Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 у справі №904/2393/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 18.10.2022р.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін