04 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/1660/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
від позивача - Антофій М.О.
відповідач - Баранова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.238) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.12.2021 (суддя Ціленко В.А., повний текст складено 28.12.2021) у справі №917/1660/21
за позовною заявою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", вул. П.Орлика, буд. 40а, м. Полтава, 36020
до Акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022
про визнання недійсним правочину
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства “Полтаваобленерго” про визнання недійсним одностороннього правочину, укладеного за заявою Акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м.Полтава № 10-72/22332 від 20.10.2021 року про зарахування зустрічних однорідних вимог
Позовна заява обґрунтована тим, що вчинене відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 10-72/22332 від 20.10.2021 року суперечить положенням Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” від 03.11.2016 № 1730-VIII, за приписами ч. 2 ст. 7 якого на заборгованість, погашення якої здійснено до 01.06.2021 року додаткові нарахування у вигляді неустойки, річних, інфляційних підлягають списанню. Як зазначає позивач, оскільки основний борг за рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11 погашений в процесі виконавчого провадження до 01.06.2021 року, заборгованість перед Акціонерним товариством “Полтаваобленерго” на суму 890 982,01 грн. в частині боргу за інфляційні збитки не може бути предметом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки підпадає під дію вказаного Закону та підлягає списанню.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.12.2021 у справі №917/1660/21 позов задоволено.
Вказане рішення суду мотивовано тим, що Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” незаконно включило до предмету зарахування зустрічних однорідних вимог 891982,01 грн. інфляційних втрат, оскільки вказана сума нарахувань підлягає під дію ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” від 03.11.2016 №1730-VIII та підлягає списанню.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, у зв'язку з чим на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України «Про ринок електричної енергії», який не містить положень щодо спеціального порядку розрахунку. За наведеного, як зазначає відповідач, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог як спосіб припинення зобов'язання у відповідній частині не суперечить Закону України «Про ринок електричної енергії» і не є підставою для визнання недійсним одностороннього правочину.
Апелянт зазначає про те, що за рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11 стягнуто інфляційні втрати за період з 01.05.2010 по 30.04.2011, тобто за період, що не охоплюється положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, а отже, сума інфляційних втрат, яка зазначена в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, не підлягає списанню в порядку наведеного Закону.
Також в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що акт звірки взаєморозрахунків від 12.11.2015 не є первинним бухгалтерським документом на підтвердження погашення позивачем суми основного боргу на стадії виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11, як необхідної умови для списання інфляційних втрат на підставі Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”. Крім того, як зазначає відповідач, позивачем не доведено здійснення протягом останніх трьох років поспіль розрахунків за поточне споживання електричної енергії в обсязі не менше 95%.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив виконання сторонами вимог ч.ч.1-3 ст.6 та ч.1 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” (зокрема, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять договору про реструктуризацію заборгованості, довідок про його виконання).
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає про те, що позивач не зазначав в якості підстав позову невідповідність заяви Акціонерного товариства “Полтаваобленерго”, м.Полтава № 10-72/22332 від 20.10.2021 року про зарахування зустрічних однорідних вимог положенням ЗУ «Про ринок електричної енергії». Як зазначає позивач, підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 12.11.2015 є належним доказом підтвердженням погашення основного боргу за використану електричну енергію, стягнуту за рішенням суду у справі №18/1407/11; крім того, в оспорюваній заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач підтвердив розмір залишку заборгованості. Позивач також вказує на те, що з 2019 року АТ «Полтаваобленерго» не здійснює поточне постачання чи продаж електричної енергії позивачу, у зв'язку з чим, у позивача відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем за поточне енергоспоживання. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 розгляд справи призначено на 04.10.2022 о 10:30 год.
В судове засідання 04.10.2022 приймали участь представники позивача та відповідача.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
Представник відповідача просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
22.10.2021 року Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” надіслало на адресу Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” заяву № 10-72/22332 від 20.10.2021 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначено наступне.
За наказом Господарського суду Полтавської області у справі №18/1407/11 КП ПОР «Полтававодоканал» має сплатити на користь АТ «Харківобленерго» 23509030,25 грн., з яких 20122749,60 грн. борг за використану активну електроенергію, 185152,02грн. борг за використану реактивну електроенергію, 1652647,92 грн. інфляційні збитки за активну електроенергію, 451178,91грн. три проценти річних від простроченої суми за активну електроенергію,17417,45грн. інфляційні збитки за перетоки реактивної електроенергії, 4537,53грн. три проценти річних за перетоки реактивної електроенергії, 1234762,84грн. пені, 25500грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Станом на 08.10.2021 залишок заборгованості КП ПОР «Полтававодоканал» складає:
- 4537,53грн. три проценти річних за перетоки реактивної електроенергії,
-1652647,92грн. інфляційні збитки за активну електроенергію,
-17417,45грн. інфляційні збитки за перетоки реактивної електроенергії,
-1172891,65 грн. пені,
-25500грн. витрат по сплаті держмита,
-236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Загальний залишок заборгованості станом на 08.10.2021 у справі №18/140711 складає 2 873 230,55 грн.
АТ «Харківобленерго» має заборгованість перед КП ПОР «Полтававодоканал» на загальну суму 891 982,01 грн. (878 814,78 грн. безпідставно отриманих коштів та 13 167,23 грн. судовий збір) на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі 917/131/21.
На підставі ст.601 ЦК України, АТ «Полтаваобленерго» повідомило КП ПОР «Полтававодоканал» про зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:
- позивача перед відповідачем, на суму 891 982,01 грн., в частині інфляційних збитків за активну електроенергію, що виникли на підставі наказу Господарського суду Полтавської області, виданому 12.07.2011 року у справі №18/1407/11;
- відповідача перед позивачем, на суму 891 982,01 грн. за рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/131/21.
В подальшому, Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” надіслало на адресу Комунального підприємства Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” заяву №10-72/24160 від 08.11.2021 «Про виправлення описки і суми в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог», в якій зазначило, що при оформленні заяви було допущено технічну описку, а саме, вказано заборгованість АТ «Полтаваобленерго» перед КП ПОР «Полтававодоканал» 878 814,78 грн. безпідставно отриманих коштів замість 877 814,78 грн., внаслідок чого загальна сума обрахована з помилкою, а тому правильною буде сума зарахування - 890982,01 грн.
Позивач вважає, що вчиняючи односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” не врахувало, що питання врегулювання заборгованості підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію регламентується положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” від 03.11.2016 №1730-VIII, за приписами ч. 2 ст. 7 якого на заборгованість, погашення якої здійснено до 01.06.2021 року додаткові нарахування у вигляді, зокрема, інфляційних втрат підлягають списанню.
Судова колегія враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.
Системний аналіз положень статей 6, 12, 13, 602 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що свобода сторін в укладенні договору про зарахування зустрічних позовних вимог може бути обмежена у випадках, передбачених законом. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 925/965/16.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 Цивільного кодексу України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України .
Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 (далі-Закон №1730-VIII) в редакції на час вчинення відповідачем оспорюваного правочину, передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
КП ПОР «Полтававодоканал» належить до підприємств централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ст.1 Закону №1730-VIII, заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення), зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії, електропостачальником, оператором системи розподілу (як правонаступником в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Таким чином, врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII, підлягає кредиторська заборгованість КП ПОР «Полтававодоканал» перед АТ «Полтаваобленерго» за спожиту електричну енергію, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення.
У даному випадку зобов'язання КП ПОР «Полтававодоканал» перед АТ «Полтаваобленерго» зі сплати інфляційних збитків за активну електроенергію спожиту за період з 01.05.2010 по 30.04.2011в розмірі 890982,01 грн. (яке є предметом оспорюваної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) виникло на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11, яке набрало законної сили.
За положеннями ч.1 ст.3 Закону №1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Позивач з 08.06.2017 року перебуває у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та включений до реєстру на підставі наказу Мінрегіону № 142 від 08.06.2017 року, відомості щодо КП ПОР «Полтававодоканал» в Реєстрі зазначені під порядковим номером 17.
Ця інформація є загально доступною та відкритою за посиланням: http://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/reyestr-pidpriyemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti/reyestr-reyestr-pidpriyemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti/reyestr-teplopostachalnih-ta-teplogeneruyuchih-organizatsiy-pidpriyemstv-tsentralizovanogo-vodopostachannya-ta-vodovidvedennya-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti-za-spozhit-2/).
Відповідно до абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 1730-VIII процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно ч.2 ст.7 Закону № 1730-VIII, на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 червня 2021 року ….інфляційні нарахування не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:
.. інфляційні нарахування, …. нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено до 1 червня 2021 року … підлягають списанню.
За рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 у справі №18/1407/11 стягнуто з комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 20122749,60 боргу за використану активну електроенергію,185152,02грн. боргу за використану реактивну електроенергію, 1652647,92 грн. інфляційні збитки за активну електроенергію, 451178,91 грн. три проценти річних від простроченої суми за активну електроенергію, 17417,45 грн. інфляційні збитки за перетоки реактивної електроенергії, 4537,53 грн. три проценти річних за перетоки реактивної електроенергії,1234762,84 грн. пені,25500 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У вказаному рішенні було встановлено, що заборгованість виникла за період з 01.05.2010 по 30.04.2011, внаслідок неналежного виконання КП ПОР «Полтававодоканал» договору №94 від 11.11.2004.
Позивач додав до матеріалів справи оборотно-сальдову відомість за 2014 рік, з якої вбачається,що станом на 01.01.2014 залишок боргу за рішенням суду у справі №18/1407/11 складав 10380200,12 грн.
У 2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 позивач отримав субвенцію з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах і перерахував ці кошти на загальну суму 18 312 320,10 грн. на користь АТ «Полтаваобленерго» в рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, що підтверджується платіжними дорученнями №№6,7,8 від 30.09.2014.
Позивач направив відповідачу лист №4/2454 від 09.10.2014 з повідомленням про зарахування коштів для погашення заборгованості за договором №94 від 11.11.2004 за спожиту в період з листопада по грудень 2010 року; з січня по березень 2011 року активну електроенергію.
Як зазначає позивач, в 2011-2012 роках ним також на виконання рішення суду у справі №18/1407/11 здійснювалось погашення заборгованості за активну електроенергію на суму 9742549,48 грн., проте, документи, які підтверджують ці розрахунки були списані відповідно до протоколів та актів про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Копії протоколів та актів про вилучення додані позивачем до матеріалів справи.
В матеріалах справи міститься підписаний позивачем та відповідачем акт звірки взаєморозрахунків від 12.11.2015, відповідно до якого, за рішенням суду від 07.06.2011 у справі №18/1407/11 залишок заборгованості складає: пеня за активну електроенергію- 1172891,65 грн.; інфляційні за активну електроенергію - 1652647,92грн.; інфляційні збитки за перетоки реактивної електроенергії - 17417,45грн.; 3% за реактивну електроенергію - 4537,53 грн., витрат по сплаті держмита - 25500грн.; витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.
Таким чином, сторони підтвердили, що станом на 01.11.2015 основний борг за рішенням суду у справі №18/1407/11 відсутній.
Крім того, з оспорюваної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вбачається відсутність основного боргу за активну електроенергію, оскільки АТ «Полтаваобленерго» зазначив, що станом на 08.10.2021 залишок заборгованості КП ПОР «Полтававодоканал» за рішенням суду у справі №18/1407/11 складає: 4537,53 грн. три проценти річних за перетоки реактивної електроенергії, 1652647,92 грн. інфляційні збитки за активну електроенергію, 17417,45 грн. інфляційні збитки за перетоки реактивної електроенергії, 1172891,65 грн. пені, 25500 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що основний борг в розмірі 20122749,60 грн. за використану активну електроенергію погашений позивачем до 01.06.2021 під час виконання рішення суду у справі №18/1407/11.
Стосовно встановленої в ч.2 ст.7 Закону № 1730-VIII умови здійснення позивачем розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, судова колегія приймає до уваги пояснення позивача про те, що у зв'язку із прийняттям Закону України «Про ринок електричної енергії», з 2019 року АТ «Полтаваобленерго» втратило можливість постачати електроенергію споживачам та взяло на себе функцію оператора системи розподілу.
Постановою НКРЕКП від 11.12.2018 №1840 з 01.01.2019 встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Полтаваобленерго», до складу яких не включена вартість електричної енергії.
28.02.2019 КП ПОР «Полтававодоканал» отримало ліцензію з постачання електричної енергії, що видано постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики та комунальних послуг №276 від 28.02.2019.
Згідно Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.06.2019 КП ПОР «Полтававодоканал» купує електричну енергію самостійно на оптовому ринку електричної енергії.
КП ПОР «Полтававодоканал» є діючим учасником ринку, про що свідчить запис в реєстрі учасників ринку на сайті НЕК «Укренерго».
Таким чином, АТ «Полтаваобленерго» не здійсню поточне постачання чи продаж електричної енергії КП ПОР «Полтававодоканал», а отже, відповідно у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем за поточне споживання електричної енергії.
З огляду на вищенаведене, заборгованість КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" з інфляційних нарахувань в сумі 890982,01 грн. (за прострочення виконання зобов'язань по сплаті за активну електричну енергію), що виникла на підставі рішення від 07.06.2011 у справі №18/1407/11 та є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 10-72/22332 від 20.10.2021 року, підпадає під дію Закону України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та є списаною відповідно до ч.2 ст.7 Закону № 1730-VIII з часу набрання цим законом чинності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вчинене АТ "Полтаваобленерго" зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" №10-72/22332 від 20.10.2021, суперечить положенням Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що є підставою для задоволення позову та визнання такого правочину недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що 01.07.2019 Закон України «Про електроенергетику» втратив чинність, у зв'язку з чим на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України «Про ринок електричної енергії», який не містить положень щодо спеціального порядку розрахунку.
Вказані доводи відповідача не можуть прийняті судом як обґрунтовані, оскільки позивач не вказував як підставу позову невідповідність оспорюваної заяви АТ «Полтаваобленерго» положенням Закону України «Про ринок електричної енергії».
Апелянт зазначає про те, що за рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11 стягнуто інфляційні втрати за період з 01.05.2010 по 30.04.2011, тобто за період, що не охоплюється положеннями Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, а отже, сума інфляційних втрат, яка зазначена в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, не підлягає списанню в порядку наведеного Закону.
Судова колегія вважає доводи відповідача безпідставними, оскільки однією із умов для застосування ст.7 Закону України № 1730-VIII є погашення заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 01.06.2021. Законодавцем не встановлено періодів виникнення боргу, як умови для застосування положень ст.7 вказаного Закону.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що акт звірки взаєморозрахунків від 12.11.2015 не є первинним бухгалтерським документом на підтвердження погашення позивачем суми основного боргу на стадії виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.06.2011 року у справі №18/1407/11, як необхідної умови для списання інфляційних втрат на підставі Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Позивачем на підтвердження своїх доводів щодо погашення суми основного боргу за рішення суду у справі №18/1407/11 надано суду оборотно-сальдову відомість за 2014 рік,платіжні доручення №№6,7,8 від 30.09.2014,лист №4/2454 від 09.10.2014, підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 12.11.2015.
В оспорюваній заяві № 10-72/22332 від 20.10.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог АТ «Полтаваобленерго» перелічив залишки заборгованості за рішенням суду у справі №18/1407/11, серед яких, основний борг відсутній.
Натомість, відповідач, вказуючи,що позивач не довів сплату ним основного боргу, мав надати суду докази про існування за КП ПОР «Полтаваобленерго» основного боргу за активну електроенергію, стягнуту за рішення суду у справі №18/1407/11.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази з більшою вірогідністю підтверджують факт сплати ним основного боргу за активну електроенергію, стягнуту за рішення суду у справі №18/1407/11 аніж доводи, представлені відповідачем на спростовування вказаної обставини.
Відповідачем також не доведено і не надано будь-яких доказів існування боргу протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі понад 5% ( абз.1 ч.2 ст. 7 Закону України № 1730-VIII ).
Судова колегія також враховує відсутність договірних відносин між сторонами з постачання електроенергії з 2019 року.
За таких обставин доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про здійснення позивачем розрахунків протягом трьох місяців поспіль не відповідає обставинам справи і змісту судового рішення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив виконання сторонами вимог ч.ч.1-3 ст.6 та ч.1 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення” (зокрема, як зазначає відповідач, матеріали справи не містять договору про реструктуризацію заборгованості, довідок про його виконання).
Разом із тим, положення ст.6 та ч.1 ст.7 Закону України № 1730-VIII регулюють питання реструктуризації заборгованості підприємств централізованого водопостачання, водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідачем не надано суду доказів здійснення реструктуризації заборгованості позивача перед відповідачем за рішенням суду у справі №18/1407/11, у зв'язку з чим, посилання відповідача на зазначені положення Закону України № 1730-VIII є безпідставними.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності та рівності всіх учасників процесу перед законом, оскільки не прийняв до уваги доводи відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування. що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.( справа ''Проніна проти України'', рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дослідив і дав оцінку всім обставинам справи і доводам сторін, що мають значення для справи.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 28.12.2021 у справі №917/1660/21- без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.12.2021 у справі №917/1660/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.10.2022
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков