Справа № 509/594/22
13 жовтня 2022 року смт Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна,
про
визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
07.02.2022 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.02.2022 року провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з позовною заявою позивачкою було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 09.02.2022 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни від 26 жовтня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 12496, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 838996,17 грн., що виникла за кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року.
06.10.2022 року представником позивача було подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, згідно якого остання просила долучити до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит з додатками.
У судове засідання 13.10.2022 року позивачка та її представник не з'явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. У поданій заяві позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївнав судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень щодо позову в порядку ст.181 ЦПК України до суду не надала.
Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 року №296/5 (в редакціях на момент вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні умови вчинення виконавчого напису містить й Порядок. Так, відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року(далі-Порядок), нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ №1172 від 29.06.1999(пункт 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п.2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року.
Таким чином, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення (прострочене зобов'язання боржника) та бути безспірним у розумінні вищеназваних нормативних актів.
Аналіз положень вищеназваних нормативних актів свідчить про те, що підставою для вчинення виконавчого напису за кредитним договором є надання нотаріусу документів, які не тільки передбачені Переліком за назвою, але й містять відомості, які є необхідними умовами вчинення виконавчого напису за статтею 88 Закону та пунктом 3.1 глави 16 розділ 2 Порядку.
Інакше нотаріус має право витребувати у стягувача інші документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису ( пункт 2.2 глави 16 розділ 2 Порядку).
Боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису (постанова Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі №6-887/цс17).
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 (справа №466/6825/14ц).
Судом встановлено, що 24 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000, за умовами якого Банк мав надати Позичальнику кредит у розмірі 40 000,00 дол. США, зі сплатою 13,00% річних.
20.04.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/12, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кредекс Фінанс», а ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000 від 24.04.2008.
26 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12496, згідно з яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за Кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 .
Правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «УкрСиббанк» за вказаним кредитним договором є ТОВ «КредексФінанс» на підставі Договору факторингу (відступлення прав вимоги) №05/12 від 020.04.2012. Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КредексФінанс» № 01/08-2018 від 01 серпня 2018 року «Про перейменування ТОВ «КредексФінанс» на ТОВ «Вердикт Капітал»», Товариство з обмеженою відповідальністю «КредексФінанс» (код ЄДРПОУ: 36799749) змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749), в зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» виступає правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс»
З виконавчого напису нотаріуса вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 23.09.2018 року по 23.09.2021 року. Сума заборгованості складає 838 996,17 гривень, в тому числі:
?прострочена заборгованість за сумою кредиту - 307 374,50 грн.;
?сума заборгованості за відсотками та комісіями - 531 621,67 грн.
03.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем було відкрито виконавче провадження № 68486319 з примусового виконання виконавчого напису № 12496 від 26.10.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 838 996,17 грн., що виникла за кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року.
З наданих до суду доказів вбачається, що у 2015 році відповідач звертався до суду з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року шляхом звернення стягнення на заставлене майно (справа №471/1264/15-ц), в якій зазначав, що у порушення умов Договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 07.09.2015 року має заборгованість за кредитом у розмірі 577 159,90 грн., яка складається з:
-заборгованості по основній сумі - 307374,50 грн.;
-заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 131621,67 грн;
-заборгованості з комісії - 0 грн.;
-заборгованості з пені- 3631,73 грн.;
-нарахованих відсотків згідно кредитного договору - 134 532,00 грн.
Згідно поданої у 2015 році позовної заяви кредитор просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» 2 000,00 грн. заборгованість за кредитним зобов'язанням та в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000 від 24.04.2008 року звернути стягнення на предмет застави: автомобіль: марка MAZDA, модель CX 7, рік випуску 2007, колір чорний, тип ТЗ легковий автомобіль, державний номер НОМЕР_1 , вартість якого згідно договору застави складала 239 875,00 грн., що на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Кредекс Фінанс» з укладанням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 серпня 2018 року у справі №471/1264/15-ц у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000. 24.04.2008 року було відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
Відмовляючи в позові суд обґрунтовував свою позицію тим, що «судом не встановлено достатніх правових і фактичних підстав для покладення на відповідача в судовому порядку обов'язку сплати передбачених позовом коштів, позовні вимоги за первісним позовом не доведені належними і допустимими доказами, позивачем за первісним позовом пропущено строк позовної давності, тому первісний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі».
Таким чином, судом було відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000. 24.04.2008 року з причин не лише пропуску строків позовної давності, а й за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Також судом встановлено, що 05 березня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000 від 24.04.2008 року (справа №522/3826/20).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.06.2020 року у справі №522/3826/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000 від 24.04.2008 року - було відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Радченко Вікторії Юріївни було залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2020 року залишено без змін.
З врахуванням зазначеного, суд приходить висновку, що факт наявності на час вчинення оспорюваного виконавчого напису судових рішень, які набрали законної сили та якими було відмовлено у стягненні боргу за кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року, спростовує висновок нотаріуса про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.02.2019 року по справі №462/3552/16-ц.
Також суд звертає увагу, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 01 серпня 2018 року, розглянувши справу № 541/62/16-ц.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - іпотекодержателя вважається безспірною.
Отже, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Таким чином, суд приходить висновку, що при вирішенні питання про стягнення боргу розмір заборгованості потрібно визначати згідно рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» було невірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором, в результаті чого нотаріусом незаконно вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 838 996,17 гривень.
Окрім того, однією з умов, яка має бути наявна в момент вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 3.4. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Умовами укладеного кредитного договору № 11339420000 від 24.04.2008 передбачено дату остаточного повернення кредиту - 24.04.2015 року.
Отже, кредитор мав право звернутися з вимогою про стягнення боргу протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, тобто починаючи з 25.04.2015 року по 25.04.2018 року. Проте, відповідач звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису лише в жовтні 2021 року.
Така обставина була залишена поза увагою, що вказує на порушення п. 3.4. Глави 16 Розділу II Порядку нотаріусом, так як така обставина не була врахована.
Враховуючи зазначені вище обставини та той факт, що строк виконання основного зобов'язання настав 24.04.2015 року, на час вчинення виконавчого напису минуло три роки з дня виникнення у ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11339420000 від 24.04.2008 року, а відтак в силу ст. 88 Закону України «Про нотаріат» у приватного нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису відносно боржника ОСОБА_1 .
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, оскільки розмір боргових зобов'язань позивача перед відповідачем, не відповідає вимогам закону, а виконавчий напис був виданий за збігом трирічного строку з дня виникнення права вимоги.
Також суд звертає увагу на порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 внесено зміни до даного Переліку документів. Після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» його було доповнено новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. керувалася статтями 34,87-91 ЗУ «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року №296/5, та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Поряд з тим, Київським апеляційним адміністративним судом 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 було прийнято постанову, якою визнано незаконними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, тобто в частині доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
З висновками суду апеляційної інстанції, які були викладені у вказаній постанові, також погодився Вищий адміністративний суд України, який своєю ухвалою від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та ПАТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у даній справі - без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року визнано незаконною та нечинною у частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У частині п'ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, -через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова КМУ № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
У постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Таким чином, вчиняючи 26.10.2021 року виконавчий напис №12496 приватний нотаріус Сазонова О.М. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, висновки якої підлягають застосуванню судом першої інстанції.
Отже, оскільки укладений між позивачем та банком кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 12496 від 26.10.2021 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно приписів ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими, а у своїй сукупності достатніми для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною за №12496 від 26.10.2021 року.
З боку відповідача суду не надано жодного належного та допустимого доказу який би спростував доводи викладені позивачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат».
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень позивачка надала до суду Договір про надання правничої допомоги №25/10 від 25.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «АФ «Легіон»; перелік юридичних послуг, що надаються за Договором, порядок і розмір їх оплати, Акт виконаних робіт (послуг) від 07.09.2022 року за Договором про надання правничої допомоги №25/10 від 25.10.2021 року та квитанцію від 09.09.2022 року на суму 10000 гривень.
Суд зазначає, що заявлені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень відповідають критерію співмірності, наведеному у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Таким чином, суд приходить висновку, що у зв'язку з задоволенням позову, на відповідача слід покласти понесені позивачем судові витрати в сумі 10000 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та 1488,60 грн. - сплаченої позивачкою при поданні позову та зави про забезпечення позову суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни від 26 жовтня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №12496, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість в розмірі 838996,17 грн., що виникла за кредитним договором №11339420000 від 24.04.2008 року - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ: 36799749, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати по справі, які складаються з суми судового збору в розмірі 1488,60 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень шістдесят копійок) гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя: А.І.Бочаров