Справа № 439/1894/21 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.
Провадження № 22-ц/811/1394/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
14 жовтня 2022 року року м.Львів
Справа № 439/1894/21
Провадження № 22ц/811/1394/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бродівського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Броди 11 квітня 2022 року у складі судді Петейчука Б.М., у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
10 листопада 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до банку із метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Заяву № б/н від 31 березня 2010 року та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк вказує, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті «http://privatbank.ua/», складає Договір про надання банківських послуг. Звертає увагу, що ОСОБА_1 ознайомлений із істотними умовами кредитного договору, що ствердив власноручним підписом. Зазначає, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого ліміту. Проте відповідач, який зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов пункту 2.1.1.3.1. договору, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов'язанням. Позивач мотивує, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 18 жовтня 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 18 651, 72 грн., із яких: 14 610,12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 041,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 31 березня 2010 року.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 31 березня 2010 року за тілом кредиту в розмірі 14 6,12 грн. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржує АТ КБ «Приватбанк». В апеляційній скарзі посилається на те, що районний суд порушив порядок, встановлений для вирішення спору, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; суд не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору. Звертає увагу, що відповідачем підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої базова відсотка ставка за користування кредитом становить 2,5% на місяць. Окрім того вказує, що 4 січня 2021 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», у якій визначено розмір відсоткової ставки та порядок нарахування відсотків. Також зазначає, що відповідач до звернення банку до суду не заперечував ні розмір заборгованості по кредиту (відсутні звернення до банку та позови до суду), ні порядок нарахування відсотків та їх розмір, навпаки погашав заборгованість та добре знав і розумів, який розмір відсотків він сплачує за користування кредитним коштами, адже саме на позичальнику лежить обов'язок слідкувати за витратами та у виписці по рахунку він може прослідкувати порядок розподілу кошів та погашення заборгованості. Просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 31 березня 2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку». Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 травня 2009 року вбачається, що заборгованість відповідача станом на 18 жовтня 2021 року становить 18 651, 72 грн., з яких: 14 610, 12 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4 041, 60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
17 червня 2010 року ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яку позивач вважає додатковою угодою до первісного договору.
У зазначеній довідці визначена процентна ставка (2,5 % на місяць), але із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається визначення процентної ставки 3% на місяць. Такі обставини у своєму взаємозв'язку свідчать про різний характер (відсутність об'єктивного взаємозв'язку) довідки про умови кредитування та Анкети-Заяви.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не довів існування будь-якого взаємозв'язку між вищевказаними документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу)
Згідно із ч.2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 цього Кодексу кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що в Анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просить, зокрема, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості (заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування коштами).
Відповідно до постанови Великою Палатою Верховного Суду від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17) без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Укладений між сторонами договір від 31 березня 2010 року у виді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «КБ «Приватбанк» не повернуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги. Кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Судом встановлено, що відповідно до підписаної відповідачем Анкети-заяви позивач надав йому кредит, що підтверджується рухом коштів по рахунку. Відповідач належним чином своє зобов'язання не виконав та допустив заборгованість за тілом кредиту (фактично отриманими грошовими коштами).
З урахуванням встановлених обставин на підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову банку в частині стягнення основної заборгованості та відмову в позові в частині стягнення процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
У ст. 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Судом встановлено, що востаннє ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості 1 квітня 2021 року. Після цього відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на належне виконання свого зобов'язання.
Право вимоги у кредитора щодо виконання зобов'язання виникло 26 квітня 2021 року, коли відповідач не сплатив чергового щомісячного платежу на погашення заборгованості за тілом кредиту. Тому загальний строк позовної давності розпочався 26 квітня 2021 року, та на момент звернення позивачем із позовною заявою (10 листопада 2021 року), не сплинув.
Відтак, суд першої інстанції вірно відмовив відповідачу у застосуванні до спірних правовідносин позовної давності з відмовою у задоволенні позову з цієї підстави.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги, та не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Керуючись: ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 14 жовтня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк