Дата документу 03.10.2022 Справа № 314/4700/18
ЄУ № 314/4700/18 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/681/22 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула 3 жовтня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосолоне Новомиколаївського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.
Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:
15 вересня 2018 року приблизно о 01год00хв ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення перебуваючи на території приватного підприємства «Інува» розташованого по вул. Садова 95-А в с Новомиргородка Вільнянського району Запорізької області керівником якого є ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 де шляхом вільного доступу таємно з складського приміщення викрав зернову культуру - пшеницю, вагою 200 кг, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 3784 від 11.10.2018 року становить за 1 кг - 4 грн. 52 коп., на загальну суму 904 грн., яка належить останній, де користуючись відсутністю контролю з боку власника, а також сторонніх осіб, почергово виніс мішки з пшеницею за територію вказаного підприємства, які завантажив в саморобний причеп та на власному автомобілі марки ВАЗ -2110, д.н.з. НОМЕР_1 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 904 грн.
Крім того 19.09.2018 року приблизно о 23год.00хв. ОСОБА_7 діючи повторно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення перебуваючи на території приватного підприємства «Інува» розташованого по вул. Садова 95-А в с Новомиргородка Вільнянського району Запорізької області керівником якого є ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 де шляхом вільного доступу таємно з складського приміщення викрав зернову культуру - пшеницю, вагою 400 кг, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 3784 від 11.10.2018 року становить за 1 кг - 4 грн. 52 коп., на загальну суму 1988 грн.80 коп, яка належить останній, де користуючись відсутністю контролю з боку власника, а також сторонніх осіб, почергово виніс мішки з пшеницею за територію вказаного підприємства, які завантажив в саморобний причеп та на власному автомобілі марки ВАЗ -2110, д.н.з. НОМЕР_1 залишив місце вчинення злочину, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 1988 грн.80 коп.
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року:
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 (один) рік. Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі обвинувачений вважає вирок незаконним та таким, що підлягає зміні.
В обґрунтування доводів зазначає, що він провину визнав, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану матеріальну шкоду потерпілій в повному обсязі, потерпіла не має до нього претензій. Також він раніше не судимий, за місцем проживання характеризуюся позитивно, має стійки соціальні зв'язки, має сім'ю, дружину, доньку, яка являється матір'ю-одиначкою, та двох неповнолітніх онуків, які перебувають на його повному утриманні, оскільки не мають батька.
Крім того, він працює офіційно за межами України в Польщі і має виїжджати на роботу. В Польщі йому присвоєно ідентифікаційний код та надано дозвіл на роботу, що підтверджує офіційність його працевлаштування за межами України. Проте, що він має поважні причини та обставини, не повідомляв суд першої інстанції. Обов'язок не виїжджати за межі України є диспозитивним і міг би не застосовуватись в даному випадку, але суд застосував. Отримати погодження уповноваженого органу з питань пробації на виїзд за межі України неможливо, оскільки для цього є вичерпний перелік поважних підстав. Тобто, суд позбавив його можливості заробляти гроші.
Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити йому покарання за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор висловив заперечення доводам та вимогам поданої апеляційної скарги, просив вирок суду залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений, будучи належним чином повідомленим про час і дату судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд скарги без його участі, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч.4 ст. 401, ч.4 ст.405 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до вимог ч.1ст.404 КПК України та загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Під час судового розгляду ОСОБА_7 повністю визнавав себе винним у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в судовому засіданні, зі згоди обвинуваченого та інших учасників судового процесу, місцевий суд, з'ясувавши добровільність позиції обвинуваченого та учасників судового провадження, правильність розуміння ними змісту вказаних обставин, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, правильність кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги обвинуваченого.
Стосовно вимог апеляційної скарги обвинуваченого щодо призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням ст.69 КК України , колегія суддів виходить з положень ст.ст.50, 65 КК України, які судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання були дотримані.
Так, відповідно до вимог ст.65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначений судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 вид та розмір покарання в повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам закону.
При обранні виду та розміру покарання суд першої інстанції, згідно вироку та матеріалів кримінального провадження, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків та нетяжких злочинів, сукупність усіх характеризуючих його обставин, характер, ступінь його суспільної небезпеки.
Місцевий суд також взяв до уваги відомості стосовно особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно не працевлаштований, не має власного джерела доходу, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Одночасно, відповідно до ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшують покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Судом першої інстанції в повній мірі дослідженні усі докази, які характеризують обвинуваченого в достатньому об'ємі, його ставлення до скоєного та надана відповідна обґрунтована та вмотивована оцінка вказаному.
Взявши до уваги та належним чином оцінивши всі вищенаведені обставини у сукупності, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді обмеження волі та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з встановленням випробувального терміну тривалістю в один рік.
Колегія суддів з законністю та справедливістю такого покарання погоджується, оскільки при його призначенні суд першої інстанції прийняв до уваги, правильно оцінив та достатньою мірою врахував всі обставини, що мають значення відповідно до закону, а призначене покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому погоджується з тим, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого та досягнення інших цілей покарання без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства, і правильно призначив йому покарання без його реального відбуття, обравши достатній розмір такого покарання в межах санкції закону України про кримінальну відповідальність, яке слід вважати законним та обґрунтованим.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає, а переконливих аргументів, які би ставили під сумнів наведені висновки суду першої інстанції та вказували б на порушення загальних засад призначення покарання, в апеляційній скарзі не міститься.
З огляду на зміст оскаржуваного вироку, слід констатувати, що всі наведені апелянтом обставини на користь висунутої вимоги районним судом при призначенні йому покарання взяті до уваги.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для застосування до нього положень ст.69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, поряд із встановленою лише однієї пом'якшуючою покарання обставиною, та з урахуванням його працевлаштування за кордоном, судова колегія знаходить непереконливим.
Судом першої інстанції була надана ґрунтовна оцінка обставинам, на які посилається апелянт, як на підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі, про що свідчить мотивувальна частина оскаржуваного вироку.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що на теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану, під час якого громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не мають право перетинати державний кордон України.
Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_7 відповідає як встановленим санкціям, так і принципам співмірності та індивідуалізації, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, призначене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4