Дата документу 03.10.2022 Справа № 335/5826/22
ЄУ № 335/5826/22 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/573/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 3 жовтня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не засудженого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022081370000357 від 19.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.08.2022 № 55-РС солдата ОСОБА_8 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника першого відділення охорони третього взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.08.2022 № 146, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.08.2022 № 55-РС та рапорту солдата ОСОБА_8 (про прийняття посади) від 10.08.2022 №2269, ОСОБА_8 вважається таким, що з 10.08.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України ОСОБА_9 від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат АДРЕСА_3 відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_8 , 11.08.2022, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися на службу, з метою ухилення від проходження військової служби, не з'явився до військової частини, яка дислокувалася на території м. Запоріжжя, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини до 09.09.2022, а саме до його затримання співробітниками правоохоронного органу.
Таким чином, 11.08.2022 солдат ОСОБА_8 , умисно, в умовах воєнного стану, будучи зобов'язаним з'явитися на службу, маючи на меті ухилення від проходження військової служби, не з'явився до військової частини та до моменту його затримання співробітниками правоохоронного органу, а саме до 09.09.2022 обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
За викладених вище обставин, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення до військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
09 вересня 2022 року о 15 годині 45 хвилин слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майором Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
10 вересня 2022 року слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майором Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_6 , ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке кваліфікується як дезертирство, тобто нез'явлення до військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2022 року задоволено клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09.09.2022 року по 07.11.2022 року включно.
Встановлено ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 198480 гривень, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що ризики мають ймовірний характер, прокурором не надано суду доказів наявності таких ризиків та необхідності тримання під вартою ОСОБА_8 . Підозрюваний до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 зі своєю матір'ю - ОСОБА_11 , яка через перенесений влітку 2021 року ішемічний інсульт та виразкову хворобу потребує постійного догляду. Останній співпрацює з органом досудового розслідування, визнає вину.
Всі свідки є військовослужбовцями, які фактично підтверджували факт відсутності ОСОБА_8 станом на 09.09.2022 року за місцезнаходженням підрозділу, в якому проходить службу останній. Проте, згідно протоколу допиту підозрюваний визнає вину та не намагається оспорювати вищевказану обставину, у зв'язку з чим доцільність впливу на свідків виключається.
Крім того, сторона обвинувачення робить акцент на наявності у ОСОБА_8 хоча і погашених в силу ст.89 КК України низці судимостей із застосуванням насилля. Разом з тим, після свого останнього звільнення ОСОБА_8 вже 6 років перебуває на волі, соціалізувався, добровольцем пішов захищати свою країну.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та захисник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягали на її задоволенні.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, вірно врахував наявність пред'явленої ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів.
За вимогами ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім. З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, а також дані про особу підозрюваного, який притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, не одружений, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення.
При цьому тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення особливо тяжкого злочину, дані про його особу, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик втечі лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені обставини дають можливість припускати, що підозрюваний ОСОБА_8 в очікуванні покарання дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Також слідчим суддею враховані дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який хоча в силу ст.89 КК України раніше не судимий, однак неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення тяжких умисних злочинів, що вочевидь свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що зазначені в клопотанні ризики мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, зокрема більш м'якого, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Стороною захисту не наведено даних, які б переконували суд у наявності сталих соціальних зв'язків. Не переконує суд у протилежному і дані щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання та наявності на утриманні мати похилого віку, що не було запобіжним чинником для його протиправної поведінки, стосовно обставин якої висунута підозра.
Доводи захисника про те, що відсутні будь-які дані, які б підтверджували наявність заявлених ризиків є неспроможними, існування цих ризиків перевірялось слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого з викладенням відповідного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.
Сукупність наведених обставин засвідчує, що обраний вид запобіжного заходу зможе належним чином забезпечити поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Окремо слід зауважити на застосуванні у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України по відношенню до ОСОБА_8 через визначення розміру застави, альтернативного запобіжного заходу, якій діятиме у разі внесення встановленої суми застави.
Визначений слідчим суддею розмір застави, який передбачено ч.5 ст.182 КПК України, є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, та свідчить про розв'язання слідчим суддею питання щодо альтернативного запобіжного заходу.
Згідно з положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави відносно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4