04 жовтня 2022 року Справа № 915/1714/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800; адреса електронної пошти: zapros.v.sud@privatbank.ua; ідентифікаційний код 14360570)
до відповідача: Приватного підприємства «ХУТОРОК GV» (54007, м. Миколаїв, вул. Нагірна, буд. 11, офіс 17; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 33231689)
про: стягнення 3 519 090,56 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
24.11.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 08.11.2021 (вх. № 17666/21) (з додатками), в якій просить суд:
- стягнути з Приватного підприємства «ХУТОРОК GV» (адреса: Україна, 54007, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Нагірна, будинок 11, офіс 17; код ЄДРПОУ: 33231689) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ; вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу № DNH2LNI6940 від 10.06.2016 року станом на 20.10.2021 року в розмірі 3 519 090,56 грн, а саме: 2 073 477,57 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування лізинговим майном та 1 445 612,99 грн пені;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору фінансового лізингу № DNH2LNI6940 від 10.06.2016 з додатками до нього; банківських виписок; листа № Е.65.0.0.0/3-190997 від 30.09.2019; акта прийму-передачі від 06.03.2021; застосування норм статей 15, 16, 509, 526, 610, 627, 806 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статей 1, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1714/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28 грудня 2021 року; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 28.12.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі, з відкладенням підготовчого засідання на 22 лютого 2022 року о 09:10.
21.02.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н від 21.02.2022 (вх. № 2664/22) про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості з поясненнями щодо нарахування відсотків та неустойки по договору фінансового лізингу.
22.02.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н від 22.02.2022 (вх. № 2699/22) про доручення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заяви б/н від 21.02.2022.
Ухвалою суду від 22.02.2022 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 24 березня 2022 року о 10:00.
Засідання з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 24 березня 2022 року, не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.
25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
Враховуючи воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи, у зв'язку з чим ухвалою від 29.08.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.08.2022) було призначено розгляд даної справи по суті на 04 жовтня 2022 року о 10:00.
05.09.2022 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання б/н від 02.09.2022 (вх. № 3600/22) про участь в судовому засіданні режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 15.09.2022.
26.09.2022 до суду від позивача надійшла заява б/н від 26.09.2022 (вх. № 4043/22) про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк» за наявними в матеріалах справи документами.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 29.11.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була 13.12.2021 поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400144921140).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Приватному підприємству «ХУТОРОК GV» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2021 у справі № 915/1714/21 є 13.12.2021.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 28.12.2021 включно.
Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
В судове засідання 04.10.2022 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.
Так, як уже було наведено вище, позивач просив суд розглядати справу за відсутності свого представника.
Копії ухвал суду від 29.08.2022 про призначення засідання з розгляду справи по суті (з урахуванням ухвали суду від 29.08.2022 про виправлення описки), направлені на адресу відповідача, були 13.09.2022 повернуті відділенням поштового зв'язку за зворотною адресою, з відміткою причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400500746170).
При цьому, судом враховано, що відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідні процесуальні документи були направлені відповідачу у встановленому процесуальним законом порядку.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копій ухвал Господарського суду Миколаївської області від 29.08.2022 у справі № 915/1809/21 відповідачу є 13.09.2022.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 04.10.2022 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
10 червня 2016 року між Приватним підприємством «ХУТОРОК GV», як лізингоодержувачем, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», як банком, був укладений Договір фінансового лізингу № DNH2LNI6940 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг», надалі продавець, а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає у банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг) майно, відповідно до специфікації (надалі - Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - майно) (п. 1.1);
За умовами наведеного Договору:
- вартість майна становить:4 283 150,00 грн, ПДВ 856 630,00 грн, усього до сплати 5 139 780,00 (п. 1.2);
- строк Лізингу зазначений у п.11.1 цього Договору (п. 1.3);
- авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок сплати майна становить 772 242,00 грн та підлягає сплаті у день укладання цього Договору на рахунок, що зазначений у п.1.5 цього Договору (п. 1.4);
- майно повинне бути передане лізингоодержувачу протягом 12 календарних дніє після внесення авансового платежу, що зазначене у п.1.4 цього Договору, на рахунок зазначений у п.1.5 цього Договору. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотриманням продавцем строку постачання майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між Банком по продавцем, про що Банк попередньо повідомляє лізингоодержувача (п. 1.6.2);
- загальна сума вартості майна становить 5 139 780 грн та складається з: суми авансового платежу 772 242,00 грн, у відповідності до п. 1.4. цього Договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу Майна, 4 367 538,00 грн, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в Додатку №2, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1);
- розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додаткам № 2 (п. 2.2);
- лізингоодержувач сплачує банку на рахунок, зазначений у п. 1.5 цього Договору, згідно Додатку № 2: винагороду за користування майном у розмірі 16% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплата винагороди, якою є 25-е січня, 25-е квітня, 25-е липня, 25-жовтпя кожного поточного року (п. 2.3.2);
- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування майном складає 32% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2 (п. 2.3.2.1);
- передача Банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно з Актом прийому-передачі майна, зазначеним у Додатку № 4, що є невід'ємною частиною цього Договору не пізніше 12 календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного у п. 1.4 цього Договору (п. 3.1);
- Банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору (п. 6.1.3);
- лізингоодержувач зобов'язується: повернути майно Банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п. 7.2.6);
- лізингоодержувач зобов'язується: виплачувати лізингові платежі, що враховують: суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна; проценти та винагороди за отримане в лізинг майно; інші витрати Банка безпосередньо пов'язані з цим Договором, та передбачені цим Договором, згідно Додатку № 2 та не пізніше дати, зазначеної у Додатку № 2, на рахунок, зазначений у п.1.5 цього Договору. Інші витрати Банка, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору відшкодовуються лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків або листа. Сплата за рахунками або листами банку здійснюється лізингоодержувачем протягом 3-х днів з моменту надання їх лізингоодержувачу (п. 7.2.15);
- у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п.2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку № 2, лізингоодержувач сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 8.1.1);
- цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 днів (п. 10.1.2.3);
- у випадку розірвання Договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем - протягом 3-х днів по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.3);
- строк дії цього Договору з дати підписання цього Договору до 25.05.2021. Зазначений строк може бути змінений у відповідності до п.п. 10.1 - 10.4.2 цього Договору (п. 11.1).
Невід'ємними частинами Договору виступили його Додатки, зокрема:
- Додаток № 1 «Специфікація майна», відповідно до якого об'єктом фінансового лізингу є: Комбайн зернозбиральний CLAAS TUGANO 440, новий, 2015 р.в., № С0500195, вартістю 5 139 780,00 грн;
- Додаток № 2 «Графік лізингових платежів», який передбачає внесення лізингових платежів рівними частинами у сумі 397 048,91 грн у такі дати: 25.11.2016, 25.12.2016, 25.11.2017, 25.12.2017, 25.11.2018, 25.12.2018, 25.11.2019, 25.12.2019, 25.11.2020, 25.12.2020, та внесення останнього платежу у розмірі 397 048,90 грн 25.05.2021;
- Додаток № 3 «Тарифи за оформлення документів»;
- Додаток № 4 «Акт прийому-передачі майна».
Вищевказаний Договір фінансового лізингу та додатки до нього скріплені підписами обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як банку, до відповідача, як лізингоодержувача, про стягнення з останнього заборгованості зі сплати відсотків за користування лізинговим майном та пені за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір фінансового лізингу № DNH2LNI6940 від 10.06.2016 з додатками до нього;
- банківські виписки;
- лист № Е.65.0.0.0/3-190997 від 30.09.2019;
- акт прийму-передачі від 06.03.2021.
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про фінансовий лізинг.
Так, відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Згідно з ч. 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору фінансового лізингу Банк (позивач) передав, а лізингоодержувач (відповідач) прийняв у лізинг майно: Комбайн зернозбиральний CLAAS TUGANO 440, новий, 2015 р.в., № С0500195, вартістю 5 139 780,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.06.2016.
У свою чергу, Приватне підприємство «ХУТОРОК GV» грошові зобов'язання виконало частково, не сплативши у повній мірі платежі, які передбачені умовами Договору.
У зв'язку з простроченням відповідача Банк скористався своїм правом дострокового розірвання Договору, передбаченим умовами п. 10.1.2.3 Договору, та 03.10.2019 направив відповідачу лист №Е.65.0.0.0/3-190997 від 30.09.2019, яким повідомив останнього про розірвання Договору з 10.10.2019.
06.03.2021 року Приватне підприємство «ХУТОРОК GV» повернуло Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» лізингове майна, проте, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, заборгованість останнього у повному обсязі не була погашена.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за Договором фінансового лізингу № DNH2LNI6940 від 10.06.2016, станом на 20.10.2021 відповідач має прострочену заборгованість зі сплати винагороди за користування предметом лізингу у розмірі 2 073 477,57 грн та заборгованість з пені у розмірі 1 445 612,99 грн.
Наявність наведеної заборгованості відповідача стала підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу закон покладає на лізингоодержувача.
Суд зазначає, що відповідачем за час слухання справи не надано до суду доказів відсутності боргу або контррозрахунку заявленої до стягнення суми, отже відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах лізингоодержувачем дійсно порушено умови Договору фінансового лізингу в частині повноти та своєчасності здійснення передбачених договором платежів, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, лізингоодержувач не здійснив у повному обсязі оплату сум винагороди за отримане в лізинг майно.
Відповідні нарахування здійснені позивачем у відповідності до умов п.п. 2.3.2 Договору фінансового лізингу.
Судом перевірено розрахунок відповідних сум та встановлено, що позивачем нарахування винагороди відповідно до п. 2.3.2 Договору проведено правильно, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п. 8.1.1 Договору фінансового лізингу у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених п.п.2.1-2.4, 7.2.15, 8.14 цього Договору та зазначених у Додатку № 2, лізингоодержувач сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору фінансового лізингу позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
За перевіркою суду, відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства «ХУТОРОК GV» (54007, м. Миколаїв, вул. Нагірна, буд. 11, офіс 17; ідентифікаційний код 33231689) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за договором фінансового лізингу № DNH2LNI6940 від 10.06.2016 станом на 20.10.2021 заборгованість зі сплати відсотків за користування лізинговим майном у розмірі 2 073 477,57 грн, пеню у розмірі 1 445 612,99 грн, а також 52 786,36 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570);
Відповідач: Приватне підприємство «ХУТОРОК GV» (54007, м. Миколаїв, вул. Нагірна, буд. 11, офіс 17; ідентифікаційний код 33231689).
Повне рішення складено та підписано судом 14.10.2022.
Суддя О.Г. Смородінова