ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2022Справа № 910/6843/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП"
про стягнення 423389,62 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" про стягнення 423389,62 грн заборгованості за типовим договором №460426 від 18.02.2022 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, з яких: 372281,48 грн - сума заборгованості за поставлену теплову енергію, 18965,89 грн - інфляційна складова боргу, 2755,67 грн - 3 % річних, 29386,58 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором №460426 від 18.02.2022 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії в частині сплати за поставлену теплову енергію за період з січня 2022 по березень 2022 (включно).
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6843/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
05.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
14.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.10.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем типового договору №460426 від 18.02.2022 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати за поставлену теплову енергію в період з січня 2022 по березень 2022 (включно), у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем станом на липень 2022 становить 372 281,48 грн.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання взятих на себе зобов'язань, позивач здійснив нарахування 18965,89 грн інфляційних втрат, 2755,67 грн - 3 % річних та 29386,58 грн - пені.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що станом на вересень 2022 відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 372 281,48 грн, непогашеними залишились нараховані суми 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", то позивач зазначив, що вказана постанова розповсюджується лише на категорію - населення та не стосується належного виконання взятих на себе зобов'язань юридичними особами.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач зазначає, що у період з 12.07.2022 по 18.07.2022 повністю сплатив суму основного боргу у розмірі 372 281,48 грн.
При цьому, відповідач вказує, що позивачем порушено п. 20 укладеного між сторонами договору та не надано вчасно відповідачу рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, що і стало причиною та унеможливило виконання відповідачем своєчасного здійснення оплати.
Також відповідач зазначає, що відповідно до Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач зазначає, що в силу вказаних обставин не може реалізувати свої права як кредитора по відношенню до споживачів-боржників.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається на те, що стягнення штрафних санкцій призведе до збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, невчасну сплату податків та зборів, в свою чергу позивачем не надано доказів , що невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати заборгованості нанесло позивачу збитків.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
18.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (далі - колективний споживач) укладено типовий договір №460426 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювалось до будинку № 60 по вул. Каховська у м. Києві, опалювальна площа будинку - 12544,9 кв.м. (п. 3 договору).
Згідно з п. 4 договору послуга надається за допомогою систем індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку.
Будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії СВТУ-11Т, заводський номер 5731 (п. 5 договору).
Відповідно до п. 10 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку.
У п. 17 договору сторони погодили, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Станом на дату укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 1 408,27 гривень за 1 Гкал.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 договору).
Згідно з п. 39 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 13 листопада 2021.
Згідно із звітами з показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії за період з 24.12.2021 по 29.03.2022 заборгованість відповідача за договором за спожиту у спірний період теплову енергію становила 372 281,48 грн.
Також у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані 18965,89 грн інфляційних втрат, 2755,67 грн - 3 % річних та 29386,58 грн - пені.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи, зокрема: Актом № 1767 від 16.07.2021 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2021-2022, нарядом №6608/1 від 23.10.2021 на підключення, нарядом № 1681/1 від 28.03.2022 на відключення, звітами з показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії за період з 24.12.2021 по 29.03.2022 підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії.
У договорі сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з січня 2022 по березень 2022 у розмірі 372 281,48 грн.
Судом встановлено, що згідно із наданими відповідачем у матеріали справи платіжними дорученнями № 637 від 12.07.2022, № 638 від 12.07.2022, № 92 від 15.07.2022, № 93 від 18.07.2022, № 662 від 18.07.2022, № 663 від 19.07.2022 відповідач здійснив оплату заборгованості в повному обсязі на суму 372 281,48 грн.
Факт здійснення відповідачем оплати заборгованості позивачем не заперечується та підтверджено у відповіді на відзив.
В той же час судом встановлено, що позовна заява датована позивачем 25.07.2022; позивач направив позовну заяву відповідачу 28.07.2022; дата подання позову до суду 28.07.2022.
З наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що відповідач здійснив повну оплату заборгованості до подачі позивачем вказаного позову.
Отже, заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 372 281,48 грн, сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом (тобто до 28.07.2022), а тому вказана сума основного боргу заявлена позивачем безпідставно та, відповідно, позовні вимоги позивача у частині стягнення 372 281,48 грн задоволенню не підлягають.
З приводу заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 18965,89 грн інфляційних втрат, 2755,67 грн 3 % річних та 29386,58 грн пені, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 30 договору передбачено, що у разі невиконання своїх грошових зобов'язань відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідач, заперечуючи проти стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені послався на Розділ II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) " від 17.03.2020 № 530-ІХ та на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".
Так, відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч.1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до змісту укладеного між сторонами договору, позивач є виконавцем, а відповідач - колективним споживачем, тобто на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За таких обставин, на підставі вказаних вище приписів чинного законодавства нарахування пені за період з 01.03.2022 до 08.07.2022 є необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, у задоволенні вимог позивача про стягнення пені в сумі 29 386,58 грн необхідно відмовити.
Стосовно 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями,
Тому, на вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань приписи Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не розповсюджуються.
Щодо посилань відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", то суд зазначає таке.
Згідно вказаної постанови установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням. В даній справі відповідач є самостійною юридичною особою, колективним споживачем за договором. Матеріали справи не містять доказів того, що колективний споживач включає лише фізичних осіб. Отже, суд дійшов висновку, що дія постанови КМУ № 206 від 05 березня 2022 не поширюється на правовідносини у даній справі.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не виконано належним чином обов'язку щодо надання рахунків на оплату послуг, то суд зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку не звільняє від обов'язку з оплати надані послуги. Крім того, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, зокрема п. 21, строк оплати не залежить від обставин отримання рахунку.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що 3% річних становлять 2755,67 грн, а сума інфляційних становить більшу суму ніж заявлено позивачем, однак враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2755,67 грн та інфляційних втрат у сумі 18965,89 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80 %.
В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на такі обставини:
Станом на даний час у відповідача відсутня можливість стягувати штрафні санкцій з боржників, оскільки кінцевими споживачами послуг, які надає відповідач, є фізичні особи, мешканці багатоквартирних будинків.
Стягнення штрафних санкцій, на переконання відповідача, призведе до збільшення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, невчасну сплату податків та зборів, в свою чергу позивачем не надано доказів , що невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати заборгованості нанесло позивачу збитків.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
В той же час, судом відмовлено позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, а тому у даному випадку відсутні штрафні санкції, які можна зменшити.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат, то нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст.625 ЦК України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 ЦК України та ч.1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", а саме: в частині стягнення 18965,89 грн інфляційних втрат та 2755,67 грн - 3 % річних.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК СЕРВІС ГРУП" (04074, місто Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 2, ідентифікаційний код 41882592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) 18965,89 грн - інфляційних втрат, 2755,67 грн - 3 % річних та 325,82 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 17.10.2022.
Суддя С. О. Турчин