10 жовтня 2022 року Справа № 160/10791/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 12.07.2022 року (21.07.2022 року позов подано до відділення поштового зв'язку), з урахуванням уточненої позовної заяви, яка направлена засобами поштового зв'язку 09.08.2022 року та надійшла до суду 10.08.2022 року) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) №046050012895 від 01.06.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її страхового стажу період перебування на обліку як безробітна в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою з 08.11.1998 року по 06.10.1999 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України у справі №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року, з дня звернення із заявою про призначення пенсії від 24.05.2022 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила про те, що спірне рішення ПФУ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем-1 безпідставно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року та період перебування на обліку як безробітна з 08.11.1998 року по 06.10.1999 рік. При цьому, позивач працювала за пільговим Списком №1, була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», на момент звернення досягла до Пенсійного фонду за призначенням пенсії досягла 45-річного віку, тому на зазначені обставини справи розповсюджуються висновки, зроблені Верховним судом та Великою палатою у зразковій справі № 360/3611/20 і саме тому відповідач зобов'язаний призначити позивачу пенсію за віком за Списком №1.
15.09.2022 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Документально встановлено, що позивач 24.05.2022 року звернулася із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На момент звернення позивачу виповнилось 45 років. Стаж позивача складає: загальний стаж -19 років 02 місяці 06 днів, з них за Списком №1 - 8 років 09 місяців 18 днів. Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 01.06.2022 року №046050012895, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено позивачу про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 50 років. Окремо зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання та перебування на обліку по безробіттю. Таким чином, у позивача не достатньо й загального страхового стажу - 19 років 02 місяці, замість потрібних 20 років. Копією паспорта громадянина України підтверджується, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та нею не було досягнуто 45-річного віку станом на 11.10.2017 року (позивачу виповнилось лише 40 років). Позивачу виповнилось 45 років - 01.03.2022 року, відповідно, умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не на підставі п. “а” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки позивачка не досягла 45 років до 11.10.2017 року (дату набуття чинності внесенням змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Частиною 1 і п.2 ч.2 ст.114 Розділу ХIV-I “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян” Закону №1058-IV у редакції, чинній на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України (24.05.2022 року) і на момент досягнення нею 45 років (01.03.2022 року), установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після 7 років 6 місяців на зазначених роботах та досягнення віку 50 років. Відмовляючи у призначенні позивачці пенсії Головне управління керується Законом №1058, в редакції Закону №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління не діяло всупереч закону. Наведені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 11.10.2017 року та на сьогодні) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"№2148-VІІІ від 03.10.2017 року такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавалися. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області був відсутній вибір між більш чи менш сприятливим для позивачки законом, оскільки спірні правовідносини на час їх виникнення регулював один Закон (№1058). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Головне управління у спірних правовідносинах діяло за принципом належного урядування, а саме: послідовно, своєчасно, прозоро і виходячи з наданих йому законом повноважень. Таким чином відповідач-1 вважає за неможливе задоволення позовних вимог у цій справі на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до матеріалів пенсійної справи до заяви про призначення пенсії позивачкою було надано Диплом НОМЕР_1 від 30.06.1995 року в якому зазначено що “ ОСОБА_2 01.09.1994 рок вступила до Криворізького ПТУ №39 і закінчила 30.06.1995 року за професією “касир-контролер, продавець продовольчих товарів”. Проте, позивачем, до заяви про призначення пенсії не надано доказів на підтвердження прізвища “ ОСОБА_3 ”, у зв'язку з чим даний період навчання не зарахований до загального страхового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 в період з 07.10.1998 року по 07.07.1999 року перебувала на обліку в Тернівському центрі зайнятості м. Кривий Ріг. Проте, даний період не можливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки наказ при знятті з обліку (наказ 491 від 06.07.1999 року) дописаний і необхідно надати уточнюючу довідку за даний період. До позовної заяви позивач надає довідку від 02.06.2022 року №267, виданої Криворізьким міським центром зайнятості, в якій зазначено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку як безробітна в Тернівському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою: допомоги по безробіттю з 08.11.1998 (наказ №1703 від 07.10.1998 року) по 06.10.1999 року (наказ №765 від 08.10.1999 року). Проте, позивачем дана довідка до заяви про призначення пенсії не надавалася, тому і не була врахована при вирішенні питання щодо зарахування стажу.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до 1 квітня 2015 року встановлено:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.
Так, документально підтверджено, що на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 від 24.05.2022 року позивач досягла 45-ти років, при цьому, пільговий стаж за Списком №1, відповідно до пред'явлених документів станом на 01.04.2015року становить 1 рік 10 місяців 16 днів, а саме: з 14.06.2013 року по 01.04.2015 року (1 рік 10 місяців 16 днів) -Список №1. Таким чином, відсутні підстави вважати, що у позивача достатньо пільгового стажу за Списком №1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (станом на дату звернення із заявою).
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку). Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача або зарахувати стаж. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 24.05.2022 року також відсутні.
20.09.2022 року ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася за призначенням пенсії 24.05.2022. Вік Позивачки на момент звернення - 45 років.
За принципом екстериторіальності, заява ОСОБА_1 розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Згідно з поданими документами, страховий стаж заявниці склав 19 років 2 місяці 6 днів. Пільговий стаж - 8 років 9 місяців 18 днів.
До страхового стажу не зараховано: 1) період навчання у Криворізькому професійно-технічному училищі №39, оскільки відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , зазначене прізвище « ОСОБА_3 », та не надано документів, що засвідчують зміну прізвища позивачем; 2) період перебування на обліку 1998-1999 в Тернівському центрі зайнятості м. Кривий Ріг, оскільки номер та дата наказу про зняття з обліку виконано іншим кольором чорнила та почерком. Необхідним є надання уточнюючої довідки відповідно до Постанови №637; 3) період роботи у 2003 році зарахований згідно з даними СПОВ, оскільки для призначення пенсії надано нечітку сканкопію трудової книжки у цій частині. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050012895 від 01.06.2022 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та обґрунтованим у зв'язку з недосягненням заявницею віку 50 років, що визначений п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 52 роки є необґрунтованим. Адже у наведеному рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано статтю 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ неконституційною, а отже - є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Закон №1788-ХІІ, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялося від гарантованого Основним Законом загальнообов'язкового державного соціального страхування. На реалізацію положень Конституції України був прийнятий Закон №1058-УІ, який є пріоритетним та визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначення перерахунку та виплати пенсій. Більш того, Законом №2148-VІІІ внесено зміни до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-VІ, відповідно до яких положення Закону №1788-ХІІ, що його положення застосовуються виключно в частині призначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та мають вислугу років та стаж , необхідні для призначення такої пенсії. Таким чином, у даному випадку можливе застосування лише положень Закону №1058.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 року зазначена вище справа розподілена та 22.07.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 року означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: позовної заяви та її копіями, відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України відносно кожного відповідача.
10.08.2022 року (подано до відділення поштового зв'язку 09.08.2022 року) ОСОБА_1 до суду подано уточнену позовну заяву із її копіями для вручення іншим учасникам справи.
Тобто, у встановлений ухвалою суду від 26.07.2022 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
У період з 08.08.2022 року по 21.08.2022 року включно суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.06.2013 року по теперішній час працює в публічному акціонерному товаристві «Суха Балка», що підтверджується відомостями з трудової книжки (серія НОМЕР_3 ).
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24.05.2022 року зпозивач вернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На момент звернення позивачу виповнилось 45 років.
За принципом екстериторіальності, заява ОСОБА_1 розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Згідно з поданими документами, страховий стаж заявниці склав 19 років 2 місяці 6 днів. Пільговий стаж - 8 років 9 місяців 18 днів.
До страхового стажу не зараховано: 1) період навчання у Криворізькому професійно-технічному училищі №39, оскільки відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , зазначене прізвище « ОСОБА_3 », та не надано документів, що засвідчують зміну прізвища позивачем; 2) період перебування на обліку 1998-1999 в Тернівському центрі зайнятості м. Кривий Ріг, оскільки номер та дата наказу про зняття з обліку виконано іншим кольором чорнила та почерком. Необхідним є надання уточнюючої довідки відповідно до Постанови №637; 3) період роботи у 2003 році зарахований згідно з даними СПОВ, оскільки для призначення пенсії надано нечітку сканкопію трудової книжки у цій частині. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050012895 від 01.06.2022 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та обґрунтованим у зв'язку з недосягненням заявницею віку 50 років, що визначений п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058.
Так, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 01.06.2022 року №046050012895, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомлено позивачу про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 50 років.
З тексту згаданого рішення убачається наступне. Відповідно до частини 1 та 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Згідно пункту 2.1 статті 114 Закону №1058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 06 міс. на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1. За відсутності стажу роботи, встановленого пунктом 2.2 статті 114 Закону №1058, у період до 1 квітня 2021 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 19 років у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Заявниця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася за призначенням пенсії 24.05.2022 року. Вік 45 років. Працює. Згідно наявних документів, та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника становить 19 років 2 місяці 6 днів, пільговий стаж 8 років 9 місяці 18 днів. Не можливо зарахувати до стажу навчання так, як диплом виданий на прізвище “ ОСОБА_3 ” відсутнє підтвердження на це прізвище, необхідно надати уточнюючу довідку. Не зараховано період перебування на обліку 1998-1999 роки так, як наказ при знятті з обліку дописаний, необхідно уточнити періоди. 2003 рік зараховано згідно даних СЛОВ по ок-5 так, як не чітка сканкопія трудової книжки. Отже, відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність необхідного пенсійного віку- 50 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 02.03.2027 року. Відповідно до ст. 105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003р., заявник має право оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до законодавства про звернення громадян до вищого органу державної влади, в порядку підлеглості, а також в судовому порядку.
Вважаючи спірне рішення про відмову у призначені пенсії та дії відповідачів протиправними так такими, які не гуртуються на вимогах чинного законодавства, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон № 1058, який був прийнятий на зміну положенням Закону № 1788.
Отже, оскільки і Закон № 1058, і Закон № 1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 1788 (в редакції до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, далі - Закону № 213) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213 раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким, зокрема, жінки, дати народження яких припадали з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року, набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01.01.2015 - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788.
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону № 2148 (11.10.2017), яким текст Закону № 1058 був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому Законом № 2148 у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону № 1058, де вказувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 49 років 6 місяців - які народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі № 2148 наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та частина 2 статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивачки щодо вікового цензу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788 у редакції до прийняття Закону № 213 та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Відповідачами у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 101211541), в якій вказано, що оскільки норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону № 1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідачем-1 протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року та період перебування на обліку як безробітна в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою з 08.11.1998 року по 06.10.1999 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років.
Приписами ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з пп."д" ч.3 вказаної статті до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Згідно з п.8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до копії диплому Криворізького професійно-технічного училищі №39 (серія ДЕ №019274 від 30.06.1995 року) позивач ОСОБА_2 (Келип-дівоче прізвище, на теперішній час прізвищем позивач є як ОСОБА_5 ) 01.09.1994 року вступила Криворізького професійно-технічного училищі №39 та 30.06.1995 року закінчила повний курс названого училища за професією «касир-контролер, продавець продовольчих товарів» на базі середньої освіти.
15.07.1994 року між позивачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу (Серія НОМЕР_4 ).
02.07.1996 року шлюб між позивачем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 припинено, про що наявна відповідна відмітка на копії свідоцтва про укладення шлюбу (Серія НОМЕР_4 ) та підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу (Серія НОМЕР_5 ).
24.12.2004 року між ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та позивачем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено шлюб, що підтверджено копією свідоцтва про одруження від 24.12.2004 року, про що зроблено запис №469.
12.05.2010 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 розірвано відповідно до актового запису №85 від 12.05.2010 року, про що є відповідна у паспорті позивача (серія НОМЕР_6 ) та у свідоцтві про одруження від 24.12.2004 року.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду, відповідач-2 послався на те, що період навчання у Криворізькому професійно-технічному училищі №39, оскільки відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , зазначене прізвище « ОСОБА_3 », та не надано документів, що засвідчують зміну прізвища позивачем.
Проте, в матеріалах справи та відповідно до додатків, які були долучені відповідачами до відзиву на позовну заяву наявні як копії свідоцтва про укладення шлюбу та копії про розірвання шлюбу, та інші письмові документи, які підтверджують неодноразову зміну прізвища позивача.
Таким чином, суд приходить до переконання, що період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року повинен бути зарахований ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до страхового стажу ОСОБА_1 .
Також, суд зазначає, про що вже зазначено вище, відповідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Так, відповідно до записів, які містяться у трудовій книжці позивача (Серія НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 у період з 08.11.1998 року по 06.10.1999 року отримувала допомогу по безробіттю в Тернівському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу.
До того ж, відповідно до копії довідки Криворізького міськрайонного центру зайнятості №267 від 02.06.2022 року, гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку як безробітна в Тернівському районному центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою допомоги по безробіттю з 08.11.1998 року (наказ №1703 від 07.10.1998 року) по 06.10.1999 року (наказ №765 від 08.10.1999 року). Відповідно до наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 26.09.2017 року №206 проведено реорганізацію шляхом приєднання Тернівського районного центру зайнятості до Криворізького міськрайонного центру зайнятості з відповідною зміною назви юридичної особи «Відділ надання соціальних послуг у Тернівському районі Криворізького міськрайонного центру зайнятості».
Тому висновки відповідача-2 з приводу того, що період перебування на обліку 1998-1999 в Тернівському центрі зайнятості м. Кривий Ріг, оскільки номер та дата наказу про зняття з обліку виконано іншим кольором чорнила та почерком та необхідним є надання уточнюючої довідки відповідно до Постанови №637 є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи викладене, судом встановлено наявність підстав для віднесення періоду перебування позивача на обліку як безробітної в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою 08.11.1998 року по 06.10.1999 року до її страхового стажу.
Відтак, період перебування позивача на обліку як безробітної в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою 08.11.1998 року по 06.10.1999 року повинен бути зарахований ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до страхового стажу ОСОБА_1 .
Отже, позовні вимоги вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року та період перебування на обліку як безробітна в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою з 08.11.1998 року по 06.10.1999 року підлягають до задоволення.
І як наслідок, підлягає до задоволення позовна вимога про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) №046050012895 від 01.06.2022 року.
Натомість, в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах слід відмовити, оскільки саме відповідач-1 як Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно розглянути питання щодо призначення пенсії позивачу на пільгових умовах.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного суду України у справі №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року, з дня звернення із заявою про призначення пенсії від 24.05.2022 року, суд зазначає наступне.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.05.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 08.07.2022 року.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій територіальних органів Пенсійного фонду України і позовні вимоги підлягають фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 744,30 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у сумі 248,10 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) №046050012895 від 01.06.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її страхового стажу період навчання з 01.09.1994 року по 30.06.1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її страхового стажу період перебування на обліку як безробітна в Тернівському районному Центрі зайнятості м. Кривого Рогу з виплатою з 08.11.1998 року по 06.10.1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 24.05.2022 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень десять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник