м. Вінниця
13 жовтня 2022 р. Справа № 120/5602/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про розгляд справи з викликом сторін та про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Р.Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 26.07.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Вирішуючи питання про можливість участі у судовому засіданні, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Ч. 1 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а ч. 6 ст.і 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
При відкритті провадження у справі суд врахував критерії, визначені ч. 3 ст. 257 КАС України, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, які не вимагають проведення підготовчого провадження або судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, та дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені ч. 4 ст. 257 КАС України, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, з урахуванням положень ст. 262 КАС України, може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що відповідає вимогам ч. 1 ст. 260 КАС України.
Ч. 5, 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зауважує, що за характером спірних правовідносин, предметом доказування і складом учасників ця справа має ознаки адміністративної справи незначної складності та не потребує заслуховування усних пояснень сторін для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Щодо клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідачем зазначено, що в силу природи бюджетного законодавства, виходячи з предмету позову та правовідносин, які склалися між зазначеними органами державної влади, є необхідність у залученні до розгляду даної справи крім розпорядника нижчого рівня, яким є відповідач: Служби судової охорони як розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальним управліннями Служби судової охорони; Державної судової адміністрації України, яка виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби, яка має повноваження щодо розробки та затвердження порядку нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Крім того, саме до повноважень ДСА України відноситься перерозподіл бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків (перерозподілу внутрішніх резервів за рахунок наявної економії видатків); Міністерства фінансів України, на яких відповідно до Постанови № 168 покладено обов'язок по опрацюванню питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення її реалізації; Кабінету Міністрів України, адже положення Постанови №186 щодо виплати додаткової винагороди та щодо збільшення видатків розпорядникам коштів не виконуються.
Приписами ч. 2 ст. 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 4 ст. 49 КАС України).
Виходячи з системного тлумачення положень ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору підлягають залученню до участі у справі, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.
Однак, у поданому відповідачем клопотанні не обґрунтовано, як рішення у даній справі, предметом якої є, зокрема, визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, та зобов'язання до вчинення дій саме Територіальним управлінням Судової охорони у Вінницькій області, може вплинути на права чи обов'язки Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України, Служби судової охорони та Кабінету Міністрів України .
Враховуючи положення ст. 49 КАС України та предмет спору, суд вважає, що у зв'язку з прийняттям судового рішення в даній справі Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України, Служба судової охорони не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для залучення таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Керуючись ст. 49, 248, 256, 262, 263 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Маслоід Олена Степанівна